Справа № 450/971/24 Провадження № 1-кс/450/31/25
16 січня 2025 року слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання законного володільця майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні за ст. 198 КК України, внесеному до ЄРДР за № 12024141430000185 від 01.03.2024 року
суб'єкт звернення просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.03.2024 року у кримінальному провадженні № 12024141430000185 від 01.03.2024 р. на автомобіль марки «SKODA» моделі «KODIAQ» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN -номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_4 , ключ запалювання до вказаного автомобіля та передати законному користувачу ОСОБА_3 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, враховуючи те, що всі необхідні слідчі дії за участю транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA» моделі «KODIAQ» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN -номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_3 та ключа запалювання до даного автомобіля на даний час проведені, сам автомобіль тривалий час знаходиться під відкритим небом, доступний для вільного доступу стороннім особам, атмосферним опадам та іншим природним явищам, що призводить до його розкомплектації і поступового руйнування, а в подальшому і до повного знищення. Вказані обставини порушують право володіння і користування ОСОБА_3 даним транспортним засобом. Захист цих прав закріплений Конституцією України. Крім того потреби в утриманні вказаного автомобіля на території автостоянки, яка є структурним підрозділом поліції, в даний час не має, його повернення власнику або уповноваженим ним особам і скасування арешту на майно жодним чином не вплине на повне, всестороннє і об'єктивне проведення досудового розслідування даної справи, а тому, відсутні підстави які б виправдовували подальше втручання органу досудового розслідування на право ОСОБА_3 користуватись даним транспортним засобом, що в свою чергу призводить до порушення охоронюваних законом прав та інтересів власника, володільця та законного користувача майна, просить клопотання задоволити.
Слідчий будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій зазначив, що стосовно скасування арешту з транспортного засобу покладається на розсуд суду.
Законний володілець майна ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання про скасування арешту у його відсутності.
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Згідно ч.2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зі змісту статті 174 КПК України вбачається, що підставами для скасування арешту майна є доведення заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогамст.171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Згідно абз.3 п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174,539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду від 05.03.2024 року Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратура Львівської області ОСОБА_6 , про арешт майна - задоволено. Накладено арешт на автомобіль марки «SKODA» моделі «KODIAQ» номерний знак НОМЕР_4 , VIN-номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_4 ; ключ запалювання до вказаного автомобіля.
Підставою накладення арешту на вказане майно стало те, що воно має ознаки речових доказів по кримінальному провадженню та для проведення експертиз.
Учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.
Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»). Таким чином, право мирно володіти своїм майном не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Як було з'ясовано судом, до теперішнього часу жодній особі у кримінальному провадженні про підозру не повідомлено, слідчим не надано суду доказів того, що на даний час з майном проводяться слідчі та процесуальні дії, не вказано про необхідність їх проведення, а арешт, який був накладений на вказане майно власника - громадянина ОСОБА_4 позбавляє його права мирно володіти своїм майном.
Окрім цього вищевказаний транспортний засіб зберігається на відкритому майданчику протягом тривалого часу, де він зазнає корозії внаслідок погодних умов, тощо.
Окрім того, санкція ст. 198 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак, зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі і щодо позбавлення або обмеження права власності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відтак, права та законні інтереси законного власника майна підлягають захисту із застосуванням належної правової процедури.
Дійсно в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з абз.2 ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає, що на даний час не змінилися підстави, наведені в ухвалі слідчого судді від 05.10.2024, досудове розслідування в кримінальному провадженні не завершено, обставини, які слугували підставами для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження не змінилися, арешт на майно накладено обґрунтовано. Разом з тим, фізична наявність автомобіля на даний час не є необхідною. Жодних інших підстав подальшого утримання вказаного автомобіля, свідоцтва про його реєстрацію та ключа запалювання поза володінням заявника суду не надано. Однак, слідчий суддя не вбачає підстав для подальшої заборони законному володільцю майна користуватися належним йому транспортним засобом.
Крім того, будь-яких доказів, які б вказували слідчому судді на протилежне, а також, що в разі скасування арешту в цій частині існуватимуть будь-які ризики, які б перешкоджали виконанню завдань в даному кримінальному провадженні, передбачених ст.2 КПК України, під час розгляду клопотання, надано не було.
Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 є законним володільцем автомобіля, а оскільки закон захищає право добросовісного власника або законного володільця майна від несприятливих наслідків використання його майна третіми особами, у відповідності до вимог ч.1 ст.174 КПК України, ОСОБА_3 як володілець майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
З огляду на вищевказане, слідчий суддя вважає, що заявлене клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 169 КПК України скасування арешту є підставою для повернення вилученого майна особі, у якої воно вилучено.
Керуючись ст. 98, 100, 170, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив :
клопотання законного володільця майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні за ст. 198 КК України, внесеному до ЄРДР за № 12024141430000185 від 01.03.2024 року, - задоволити.
Скасувати арешт накладений відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.03.2024 року на автомобіль марки «SKODA» моделі «KODIAQ» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN -номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_4 , ключ запалювання до вказаного автомобіля та передати зазначений транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключ запалювання до вказаного автомобіля законному володільцю ОСОБА_3 .
Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1