Ухвала від 22.01.2025 по справі 925/367/20

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/367/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024

у справі № 925/367/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 відмовлено у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Кабанової Лілії Михайлівни від 06.12.2023 на бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Семенова Д.С., яка полягає у невчиненні дій щодо погашення вимог заставного кредитора; відмовлено у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Кабанової Лілії Михайлівни від 11.12.2023 на бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Семенова Д.С., яка полягає у невчиненні дій щодо включення права на одержання у порядку розрахунку із чужого незаконного володіння коштів до ліквідаційної маси банкрута; відмовлено у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Кабанової Лілії Михайлівни від 02.02.2024 на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Семенова Д.С., які полягають у нарахуванні додаткової грошової винагороди; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Семенова Д.С. від 17.01.2024 з вимогою затвердити погоджений комітетом кредиторів (протокол №04/01 від 04.01.2024) звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 29.12.2023.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ліквідатор боржника арбітражний керуючий Семенов Д.С. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора з вимогою затвердити погоджений комітетом кредиторів (протокол №04/01 від 04.01.2024) звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 29.12.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 у справі №925/367/20 залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича (надіслана 27.12.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №925/367/20, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора з вимогою затвердити погоджений комітетом кредиторів (протокол №04/01 від 04.01.2024) звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 29.12.2023; скасувати рішення суду апеляційної інстанції; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора банкрута з вимогою затвердити погоджений комітетом кредиторів звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 29.12.2023 в частині нарахування грошової винагороди за грудень 2023, додаткової грошової винагороди у розмірі 3 відсотків від суми погашення вимог кредиторів та в частині відшкодування витрат арбітражного керуючого.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення скаржника з касаційною скаргою - після набрання чинності з 15.04.2023 змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора з вимогою затвердити погоджений комітетом кредиторів звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 925/367/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню (на момент звернення скаржника з касаційною скаргою - після набрання чинності з 15.04.2023 змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023).

Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 925/367/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.