21 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/994/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 (суддя Підченко Ю.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 (колегія суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О., Корсак В.А.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 44 286,24 грн,
1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 44 286, 24 грн завданих збитків.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 31.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, у задоволенні позову відмовив.
3. 19.12.2025 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
11. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 44 286,24 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
12. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
13. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник посилається на підпункти "а" та "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК та зазначає:
"Справа має значний суспільний інтерес та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та полягає у тому, що суди систематично позбавляють потерпілу особу права отримати завдані збитки. Враховуючи, що у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів більшість справ малозначні, то можна стверджувати, що через подібні постанови апеляційної інстанції наразі в Україні потерпіла особа не захищена на законодавчому рівні перед особами, які повинні нести цивільно-правову відповідальність за відшкодування шкоди. Верховному Суду потрібно прийти до єдиної позиції щодо права потерпілої особи на отримання страхового відшкодування, коли справу про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності закрито та коли справу про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП".
14. Фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.
15. Щодо наявності значного суспільного інтересу у цій справі Верховний Суд зауважує, що скаржник не розкриває у чому саме полягає такий інтерес. Так, суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб'єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки тощо.
16. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та що справа становить значний суспільний інтерес.
17. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
18. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
19. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
20. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
21. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
22. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. Оскільки скаржник належним чином не обґрунтував та не довів обставин, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б) в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримався умови допуску цієї справи до касаційного оскарження.
24. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/994/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Баранець