ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2025Справа № 910/12793/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Національного академії внутрішніх справ
про стягнення 663 567,43 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного академії внутрішніх справ про стягнення 663 567,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №25-2036/22-БО-Т від 25.12.2022.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12793/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
05.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про постачання природного газу №25-2036/22-БО-Т від 25.12.2022, позивач, у період січня - березня 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 634 910,90 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Однак, за доводами позивача, оплату відповідач здійснив частково у розмірі 1 318 483,19 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 316 427, 71 грн, а також за прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 271 205,44 грн, 3% річних у розмірі 35 438, 44 грн та інфляційні втрати у розмірі 40 495, 84 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав про наявність основної заборгованості та зазначив, що не своєчасна сплата обумовлена перевищенням відповідачем лімітованої величини споживання природного газу, що була встановлена договором.
Відповідач є установою яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, оплатити борг за надлишкове споживання природного газу орган Казначейства відмовився з підстав, що договором передбачено загальну фіксовану суму.
Враховуючи вищевикладене відповідач просив стягнути з нього основний борг, 3% річних, інфляційні втрати та зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки вона є надмірним тягарем для відповідача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
25.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Національною академією внутрішніх справ (споживач) укладено договір № 25-2036/22-БО-Т постачання природного газу (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У пункті 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу замовлений ним обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.01.2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 50,0 тис. куб.м., в тому числі по місяцях січень 2023 - 15,0 тис. куб.м, лютий 2023 - 15,0 тис. куб.м, березень 2023 - 20,0 тис. куб.м, .
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 нього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 нього Договору (пункт 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У пунктах 3.5.1., 3.5.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Пунктом 3.5.3. договору сторони погодили, що відповідач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п.п. 3.5.1 цього пункту, та наданих щодо останньої алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений відповідачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. договору).
У пунктах 4.1.-4.3. договору сторони встановили ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором. Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 689 745, 42 грн, крім того ПДВ - 137 949, 08 грн, разом з ПДВ - 827 694, 50 грн.
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн.,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи -124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
За умовами п. 5.1. договору відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. п. .3.5. цього договору.
Як визначено у п. 5.3. договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1. цього договору.
Договір набирає чинності з 01 січня і діє в частині поставки газу до 31 березня 2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1. договору).
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним було виконано свої зобов'язання в частині поставки відповідачу природного газу на загальну суму 1 634 910, 90 грн, однак відповідач своїх зобов'язань із оплати поставленого природного газу виконав частково. У зв'язку із зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 316 427, 71 грн, а також за прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 271 205, 44 грн, 3% річних у розмірі 35 438, 44 грн та інфляційні втрати у розмірі 40 495, 84 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за період з січня 2023 року по березень 2023 року позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 634 910,90 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2023 на суму 447 492, 96 грн, від 28.02.2023 на суму 625 099, 78 грн, від 31.03.2023 на суму 562 318, 16 грн, які підписані представниками сторін.
Отже, враховуючи положення підпункту 3.5.4. п. 3.5. договору, обсяг поставленого природного газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи та переданим у власність відповідачу, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що передбачена умовами договору.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.1. договору відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. п. .3.5. цього договору.
З урахуванням умов п. 5.1. договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ в січні 2023 року - до 15.03.2023; в лютому 2023 року - до 15.04.2023; в березні 2023 року - до 15.05.2023.
Відповідачем отриманий природний газ оплачено частково, у зв'язку з чим на час розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 316 427, 71 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив наявність боргу, доказів сплати цієї суми або відсутності обов'язку з її сплати до матеріалів справи суду не надав.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за договором, обов'язок зі сплати якої є таким, що настав, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту порушення відповідачем його договірних обов'язків та наявності підстав для стягнення з останнього суми основної заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 316 427,71 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача за порушення строків оплати природного газу пеню у розмірі 271 205, 44 грн, 3% річних у розмірі 35 438,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 40 495, 84 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1. та/або строків оплати за п. 8.4. цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, нарахованої на суми заборгованості по кожному акту приймання-передачі природного газу, суд встановив їх правомірність та арифметичну правильність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 271 205,44 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
За розрахунком суду сума інфляційних втрат становить 40 495,84 грн та 3% річних становить 35 438,44 грн, а тому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 40 495,84 грн та 3% річних у сумі 35 438,44 грн підлягають задоволенню.
У відзиві на позов відповідач посилається на норми статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру санкцій.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання відповідача на статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України суд відхиляє.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Національного академії внутрішніх справ повністю.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Національного академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом'янська, будинок, 1, ідентифікаційний код 08751177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг в сумі 316 427, 71 грн., пеню у сумі 271 205, 44 грн, інфляційні втрати у сумі 40 495, 84 грн, 3% річних у сумі 35 438, 44 грн та судовий збір у сумі 7 962, 81 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.01.2025.
Суддя О.В. Гулевець