вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" січня 2025 р. Справа№ 910/25520/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від ТОВ "АТЕМ": Рівний Є. О.
від АТ "УКРЕКСІМБАНК": Орєхов А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (про застосування заходів процесуального примусу)
у справі № 910/25520/13 (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/25520/13 за клопотанням представника ТОВ "АТЕМ" витребувано у АТ "УКРЕКСІМБАНК" документи, які підтверджують перерахування коштів за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007, в тому числі, але не виключно, СВІФТ повідомлення.
У зв'язку з ненаданням витребуваних доказів, представником ТОВ "АТЕМ" (адвокатом Рівним Є.О.) до суду було подано клопотання про застосування заходів процесуального примусу до АТ "УКРЕКСІМБАНК" у вигляді тимчасового вилучення документів, які підтверджують перерахування коштів за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007, в тому числі, але не виключно, СВІФТ повідомлення для дослідження судом, а також стягнення з АТ "УКРЕКСІМБАНК" в дохід державного бюджету штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/25520/13 задоволено клопотання представника ТОВ "АТЕМ" Рівного Є.О. про застосування до АТ "УКРЕКСІМБАНК" заходів процесуального примусу та застосовано до останнього заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення документів, які підтверджують перерахування коштів за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, в тому числі, але не виключно, СВІФТ повідомлення для дослідження судом; відмовлено у застосуванні до АТ "УКРЕКСІМБАНК" заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що АТ "УКРЕКСІМБАНК" не виконані вимоги ухвали про витребування доказів, без повідомлення про причини її невиконання. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання про застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення цих доказів. Оскільки судом не встановлено повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків АТ "УКРЕКСІМБАНК", суд відмовив у клопотанні про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Частково не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/25520/13, АТ "УКРЕКСІМБАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить її скасувати в частині застосування до АТ "УКРЕКСІМБАНК" заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга АТ "УКРЕКСІМБАНК" обґрунтовується таким:
питання виникнення у ТОВ "АТЕМ" зобов'язань за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 неодноразово розглядалось в межах справи № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "АТЕМ";
04.09.2019 господарським судом міста Києва (у складі судді Омельченко Л.В.) було встановлено АТ "УКРЕКСІМБАНК" строк до 16.09.2019 для надання до суду доказів здійснення розрахунків за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, укладеним між АТ "УКРЕКСІМБАНК" та ТОВ "Атем". На виконання цієї вимоги суду АТ "Укрексімбанк" надало пояснення № 010- 0/385 від 13.09.2019 (а.с. 245 том 1 матеріалів справи про перегляд ухвали від 19.10.2016 за нововиявленими обставинами);
не зважаючи на зазначене суд першої інстанції ухвалою від 17.04.2024 частково задовольнив клопотання ТОВ "АТЕМ" та застосував до АТ "Укрексімбанк" заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення документів які підтверджують перерахування коштів за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, в тому числі, але не виключно, СВІФТ повідомлення;
суд першої інстанції безпідставно залучив до участі в судовому засіданні адвоката Рівного Є.О. та порушив приписи статті 233 ГПК України.
Уповноважена особа учасників ТОВ "Атем" у своїх письмових поясненнях на апеляційну скаргу проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.) прийнято апеляційну скаргу АТ "УКРЕКСІМБАНК" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/25520/13 до свого провадження та призначено її до рогляду на 04.12.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 залучено адвоката Рівного Євгенія Олександровича до участі у справі №910/25520/13 уповноваженою особою учасників ТОВ "Атем".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкладено розгляд справи на 15.01.2025 та продовжено строк її розгляду.
Присутній у судовому засіданні 15.01.2025 представник АТ "УКРЕКСІМБАНК" підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів.
Присутній у судовому засіданні 15.01.2025 уповноваженою особою учасників ТОВ "Атем" - адвокат Рівний Є.О. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржену ухвалу суду першої інстанції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції скаржником оскаржується лише у частині застосування до АТ "УКРЕКСІМБАНК" заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається у цій частині.
Відповідно до частин 7, 8 статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 9 ст. 81 ГПК).
Заходи процесуального примусу у разі неподання витребуваних судом доказів встановлені статтями 134, 135 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Також відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Тобто, застосування заходів процесуального примусу відповідно до ч. 9 ст. 81, статей 134, 135 ГПК України можливе у тому випадку, якщо сторона або інший учасник, у яких відповідні докази витребовуються, не повідомили суд про неможливість подати докази або у разі неподання таких доказів без поважних причин.
Вирішення питання щодо застосування заходів процесуального примусу перебуває в межах дискреційних повноважень суду.
У постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/7223/18 суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції залишив без належного реагування дії зобов'язаної особи щодо неподання витребуваних судом доказів і неповідомлення суду про неможливість подати докази. У зв'язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що суди не вжили всі передбачені законом заходи щодо встановлення обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 04.03.2024 витребувано у АТ "УКРЕКСІМБАНК" документи, які підтверджують перерахування коштів за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, в тому числі, але не виключно, СВІФТ повідомлення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення копія ухвали господарського суду міста Києва від 04.03.2024 вручена представнику АТ "УКРЕКСІМБАНК" - 26.03.2024.
Разом з тим, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали (17.04.2024) вимоги ухвали суду АТ "УКРЕКСІМБАНК" не виконані.
При цьому повідомлення про неможливість надати витребувані судом докази, адресоване суду, в матеріалах справи відсутнє.
Тобто у справі, що переглядається, АТ "УКРЕКСІМБАНК" не довів неможливості подати суду витребувані докази з поважних причин.
З огляду на зазначене вище, висновок господарського суду міста Києва про наявність підстав для застосування заходів процесуального примусу відповідно до ч. 9 ст. 81, статті 134 ГПК України є обґрунтованим.
Щодо повноважень адвоката Рівного Є.О., скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу від 17.04.2024 суд першої інстанції фактично розглянув клопотання представника ТОВ "АТЕМ" - адвоката Рівного Є.О. від 08.04.2024, який був позбавлений правомочності виступати в якості представника боржника, оскільки 08.04.2024 ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Демчаном О. М. видано наказ № 1, яким було скасовано усі довіреності на представництво ТОВ "АТЕМ", що видані до 08.04.2024.
Статтею 249 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Рівний Є.О. здійснював представництво ТОВ "АТЕМ" на підставі довіреності, виданої 27.06.2023 ліквідатором ТОВ "АТЕМ" - арбітражним керуючим Ковезою А.І.
З огляду на зазначене, враховуючи, що весь обсяг процесуальної дієздатності визначається на дату вчинення відповідної процесуальної дії, а в матеріалах справи відсутні докази вручення повідомлення арбітражним керуючим Демчаном О.І. про відкликання/скасування довіреності адвоката Рівного Є.О. та достеменної поінформованості останнього про відсутність в нього повноважень на представництво ТОВ "Атем" на момент подання клопотання про застосування заходів процесуального примусу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав процесуальні підстави для розгляду зазначеного клопотання. До того ж, в матеріалах справи відсутня заява або клопотання від ТОВ "Атем" про відкликання клопотання про застосування заходів процесуального примусу, поданого адвокатом Рівним Є.О.
Також суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді оскарженого судового рішення не виявив у діях суду першої інстанції порушень норм статті 233 ГПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/25520/13 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.01.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова