Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/78/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Бистров С. А.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
20.01.2025 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Калінки-Бондар О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Пільгуя О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2024 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 поставлено за провину, порушення вимог п.2.5 ПДР України, яке виразилось у тому, що він 04.10.2024 року приблизно о 22.42 год. керував транспортним засобом Land Cruiser 200 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Героїв Маріуполя, 83В, що в м. Кропивницький з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя і, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 та у медичному закладі.
При таких обставинах, постановою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.12.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 в умисному ухиленні від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143010 від 04.10.2024, актом про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не проводився, а свідки не залучалися; направленням про те, що ОСОБА_1 до «КНП КОНД КОР» для виявлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння не доставлявся, а його огляд не проводився, відеозаписом з місця події.
З урахуванням вищевказаних письмових доказів, суд дійшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, клопотання сторони захисту про допит свідків та працівників поліції суд відхилив, вказавши про їх безпідставність, а доводи захисника про закриття провадження, у зв'язку з незаконністю дій працівників поліції, порушення процедури огляду, встановленого порядку оформлення адміністративних матеріалів та права ОСОБА_1 на захист, суд розцінив критично, вказавши про те, що такі доводи є безпідставними, необгрунтованими і такими, що не відносяться до предметом дослідження у даній справі.
В апеляційній скарзі адвокат Пільгуй О.М. просить скасувати постанову судді районного суду, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема зазначає про грубе порушення працівниками поліції вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, а також контституційного права ОСОБА_1 скористатись юридичною допомогою.
Захисник ОСОБА_2 стверджує, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння і умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі не відповідають дійсності, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також висновком судової медичної експертизи № 3779 від 08.10.20024 року про відсутність в крові ОСОБА_3 залишків алкоголю та даними медичної документації про те, що ОСОБА_1 04.10.2024 року отримав травму ноги, повертався до дому з обласної лікарні після перенесеної хірургічної операції.
Крім того адвокат зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, а також даних про прилади, які використовувались поліцейськими при фіксації правопорушення, що викликає сумніви у законності дій поліцейських при оформленні протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд на думку захисника Пільгуй О.М. формально розглянув справу, допустив необ'єктивність та неповноту при з'ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, не допитав працівників поліції та свідків, які були безпосередніми очевидцями події, не дав належної оцінки доводам сторони захисту, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, яке не грунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
З'ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Калінку-Бондар О.Б., яка підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Пільгуя О.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.
Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Суттєве посилення санкцій за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, максимально наближає адміністративні стягнення до кримінальних покарань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав законної сили 01 липня 2020 року, була скасована адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції з одночасним запровадженням кримінальної відповідальності за такі дії.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав законної сили 03 липня 2020 року, були скасовані внесені Законом № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зміни до ст. 130 КУпАП.
Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, суддя місцевого суду при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143010 від 04.10.2024 року, оформлений поліцейським ОСОБА_5 не на стандартному бланку (суворої звітності) а на аркуші паперу шириною 5 см., який не містить всіх необхідних реквізитів та місця для його нормального заповнення, шріфт цього «документу» практично не читаємий, а оптимізація процесу та спрощений підхід поліцейських до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ, потребує правового визначення та технічного вдосконалення.
У протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, що що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор (бодікамеру).
При цьому з протоколу вбачається, що свідки для фіксації факту відмови ОСОБА_1 не залучались, при тому, що у разі відмови водія на місці зупинки така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції як правило у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735) у разі відмови водія в медичному закладі цей факт засвідчується лише за участі працівника медичного закладу.
Таким чином, обставини які викладені у протоколі про те, що ОСОБА_1 04.10.2024 року приблизно о 22.42 год. керував автомобілем Land Cruiser 200 по вул. Героїв Маріуполя, 83В, що в м. Кропивницький з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя і, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 та у медичному закладі не підтверджені належними та допустимими доказами, а сам протокол є лише документом, який як зазначено вище оформлений з процесуальними порушеннями щодо форми та змісту.
Більш того, у матеріалах справи є достовірні дані про те, що 04.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до медичного закладу з приводу скальпованої рани передньої поверхні лівої гомілки та гіпертонічного кризу.
Як вбачається з консультативного висновку спеціаліста КНП «КОЛ КОР» ОСОБА_1 проведено: первинна хірургічна обробка рани шкірний лоскут фіксовано до шкіри під місцевою анестезією, накладено асептичну пов'язку. При огляді встановлено: стан пацієнта середнього ступеню важкості. В свідомості, доступний продуктивному контакту, суб'єктивно явищ енцефалопатії чи алкогольного сп'яніння не має. Зіниці 0=Б, фото реакція збережена. Динаміка з тенденцією до гіпертензії. АТ 170/80 рг.сг., ЧСС 90 уд/хв., дихання без особливостей, живіт м'який без особливостей. Підвищений тиск знижено формадіпіном (3 краплі) та в зв'язку з хвилюванням пацієнта 10 крапель Барбовалу. Внутрішньо м'язево дексалгін 2.0, рекомендовано перевязки за місцем проживання, Цефран СТ по 1 таб. Іраз на день 5 днів, кетанов при болях, консультація лікаря-кардіолога (а.с.42-50)
Крім того, за даними медичної картки амбулаторного хворого 0052/1, ОСОБА_1 05.10.2024 року о 00.05 год., тобто вже після оформлення протоколу за умисне ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, звернувся медичного закладу «Ацинус» зі скаргами на кровотечу з рани на гомілці. Зі слів хворого травма вдома 04.10.2024 пошкодив ліву гомілку - скальпована рана середньої третини. Хворий звернувся в обл.лікарню де йому надано допомогу - ПХО рани. В зв'язку з тим, що у хворого виникла повторна кровотеча з рани звернувся в ЛДЦ Ацинус. ДЗ: побутова травма, рана середньої третини лівої гомілки ПХО 04.10.2024. кровотеча з рани. При огляді кровотечі з місця де установлений 1 реплант накладено додаткові шви. 05.10.2024 року проведено перев'язку, забір крові на алкоголь. У вказаній картці містяться також знімки вказаної вище скальпованої рани передньої поверхні лівої гомілки.
Згідно висновку експерта-токсиколога ОСОБА_6 № 3779 від 08 жовтня 2024 року, за результатами судово-медичного дослідження крові, яка була у відібрана у ОСОБА_1 05.10.2024 року о 00.05 год., в його крові метиловий та інші види спиртів ( продукти розпаду алкоголю) не виявлено (а.с.42-50)
Наведені обставини підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 про те, що 04.10.2024 року близько 20.00 год. їй зателефонував ОСОБА_1 та попрохав щоб вона на кілька годин приїхала до нього додому приглянути за його донькою ОСОБА_7 , у зв'язку з тим, що йому потрібно поїхати до лікарні, а мама ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) знаходиться у родичів у м. Суми. Приїхавши до будинку ОСОБА_9 вона побачила краплі крові на підлозі будинку на поранену ліву ногу у ОСОБА_9 з якої текла кров. Рана була дуже великою, ОСОБА_9 сказав, що проконсультувався з лікарем який сказав йому, що необхідно накладати шви. Вона залишилась із ОСОБА_7 , а ОСОБА_9 поїхав до лікарні. Близько першої години ночі 05.10.2024 року ОСОБА_9 приїхав додому та розповів що недобре почувається, що довелось кілька разів їздити до лікарні та двічі зашивати рану у зв'язку з тим, що кровотеча не припинялась. Вона допомогла ОСОБА_9 поміряти тиск, який був підвищений, знайшла необхідні ліки та дала йому їх випити. За півгодини, коли ОСОБА_9 стало легше вона поїхала додому.
З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що вона та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Впродовж 01.10.2024 року - 10.10.2024 року дитина перебувала з батьком, за місцем його проживання у смт. Новогородка, у зв'язку з перебуванням її у родичів у м. Суми.
04.10.2024 року ОСОБА_9 зателефонував їй близько 20.00 год. та сказав, що травмувався (рана лівої ноги) і вимушений їхати до лікарні та доньку залишить із дружиною брата ОСОБА_11 . Також сказав, що не знає скільки часу проведе у лікарні, та щоб вона була на зв'язку з ОСОБА_11 . Близько 01.30 год. 05.10.2024 року ОСОБА_9 вже був вдома, та повідомив їй, що ОСОБА_9 двічі накладали шви, що він себе не добре почував, і що був зупинений працівниками патрульної поліції, які замість того, щоб відвезти його до лікарні, склали протокол через відмову у такому стані пройти огляд на стани сп'яніння.
Тобто, фактичні обставини цієї справи та їх об'єктивна оцінка свідчать про те, що ОСОБА_1 , який 04.10.2024 року близько 23.39 год. повертався з лікарні після перенесеної хірургічної операції і був зупинений працівниками поліції по вул. Героїв Маріуполя, 83В, що в м. Кропивницький за порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме за те, що не увімкнув сигнал повороту.
На відео зафіксовано, як ОСОБА_1 після повідомлення про причини зупинки його автомобіля розповідає поліцейським про те, що повертається до дому з лікарні після операції, показує перев'язану травмовану ногу, з кровотечею, при цьому на відео видно, що гумовий килимок в автомобілі рясно залитий кров'ю.
ОСОБА_1 вибачається за порушення, пояснює причини, представляє документи, з поліцейськими не сперечається, чітко відповідає на питання, поводить себе абсолютно спокійно та врівноважено, ніяких ознак алкогольного або іншого сп'яніння взагалі не проявляє.
Після перевірки документів, один з працівників поліції ОСОБА_5 повідомляє про те, що на місці зупинки розглядається справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, ОСОБА_1 погоджується, пояснює, що із-за травми поспішає до дому, просить вибачення.
Поліцейський ОСОБА_5 приймає рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., закриває справу, після чого повідомляє ОСОБА_1 про те, що у нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, ОСОБА_1 в свою чергу заперечує факт вживання алкогольних напоїв, пояснює, що він тільки з лікарні.
На відео також зафіксовано, що замість ОСОБА_5 , який нібито виявив ознаки алкогольного сп'яніння і не може чітко висловити свої вимоги, інший працівник поліції Пшеницький запитує чи готовий ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгер» або пройти огляд у медичному закладі, ОСОБА_1 показує ногу з відкритою кровотечею і відповідає, що вимушений відмовитись, при цьому гумовий килимок в автомобілі залитий кров'ю.
Тобто, з того, що зафіксовано на відео, очевидно, що ОСОБА_1 , який не проявляв ніяких ознак алкогольного сп'яніння, потребував не освідування, а медичної допомоги, яку працівники поліції відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 2, ст.. 7, п. 3, 4 ч. 1 ст. 18, п.14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» повинні були йому забезпечити.
Однак, працівники поліції обмежились формальною констатацією факту керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, хоча були зобов'язані дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами ОСОБА_1 , який на думку апеляційного суду знаходився у стані крайньої необхідності, яка у кожному випадку є оціночною.
При тому, що в Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що дії ОСОБА_1 у даній конкретній ситуації не можуть кваліфікуватись як умисне ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, фактично виключає наявність у його діях об'єктивних та суб'єктивних ознак інкримінованого йому правопорушення.
Крім того, обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
Що стосується суб'єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з'ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб'єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об'єктивності та повноти судового розгляду, суддя місцевого суду повинен був викликати і допитати працівників поліції для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі, а також спростування всіх доводів сторони захисту, допитати свідків.
Замість цього суддя зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, на спростування доводів ОСОБА_1 , які підтверджуються показаннями свідків та матеріалами справи проаналізував файли неповного відеозапису, за відсутності даних про технічні характеристики засобу фіксації, вказавши що відеозапис спростовує всі доводи сторони захисту.
З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується процедури оформлення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд крім зазначеного вище відмічає.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.
В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні норми передбачені вищевказаними Інструкцією та Порядком, відповідно до яких встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Крім того, відповідно до положень п.п. 2, 3 розділу І інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п.6 розділу ІІ інструкції огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС.
У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, присутність двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку та наявність направлення на огляд водія транспортного засобу є обов'язковими умовами, передбаченими наведеним Порядком, невиконання яких ставить під сумнів дотримання визначеного законом порядку при проведенні такого огляду та його дійсність.
Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння повинен містити відповідний алгоритм дій працівника поліції який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема: перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу; на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку); залучає двох свідків, які не можуть бути поліцейськими або особами, щодо неупередженості яких є сумніви (про це чітко прописано в Інструкції щодо неможливості поліцейським бути свідками огляду); видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння; якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП); якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того, наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Відповідно до вимог цієї інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі ( ВС справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17)
Як вбачається п.12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В даному випадку, акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та його направлення для огляду у медичний заклад, як свідчить відеозапис на місці зупинки не оформлялись, а явних ознак того, що ОСОБА_1 знаходився під впливом алкоголю, на відеозаписі не зафіксовано, то з об'єктивністю стверджувати, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, підстав немає.
Таким чином, визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів.
Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів",затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не була дотримана.
Окремо апеляційний суд відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга адвоката Пільгуй О.М. підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу адвоката Пільгуя О.М. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити,у зв'язку з відсутності у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов