СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17889/24
пр. № 2-а/759/19/25
17 січня 2025 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Єросова І.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
28.08.2024 р. адвокат Варес М.О., яка представляє інтереси позивача, звернулась до Святошинського районного суду м.Києва з вищезазначеним позовом у якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову №1716 від 20.08.2024 р. у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10.07.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 видано довідку військово-лікарської комісії від 10.07.2024 р. за результатами якої позивача визнано придатним для проходження служби у військових частинах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Після проходження ВЛК позивач отримав повістку №205 про призов на військову службу по мобілізації з викликом на 31.07.2024 р. У подальшому з 26.07.2024 р. по 27.07.2024 р. позивач був госпіталізований до клінічної лікарні «Феофанія», де останньому проведено оперативне втручання. 30.07.2024 р. позивачем до відповідача направлено заяву про неможливість прибути за викликом 31.07.2024 р. у зв'язку із проведеним оперативним втручанням. 12.08.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол №2022 у якому вказано про його неявку по повістці на 11.07.2024 р. о 07:00 год. Постановою №1716 від 20.08.2024 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Позивач посилається на неотримання ним повістки про виклик на 11.07.2024 р. о 07:00 год. Підставою неправомірності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування вважає те, що оскаржувана постанова №1716 від 20.08.2024 р. не містить відомостей про повістку, якою позивача викликали на 11.07.2024 р., не містить відомостей за яких обставин та у який спосіб така повістка вручалась позивачу, не містить відомостей про надходження чи ненадходження від позивача повідомлень про неможливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний час та дату.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 05.09.2024 року позов залишено без руху.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 03.10.2024 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.12.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив у якому заперечується проти задоволення позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, придатним до військової служби відповідно до висновку лікарської комісії згідно наказу МОУ №402-2008 р., неодноразово викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 для призову на військову службу, але за викликом у зазначений день не з'явився, причини неприбуття не повідомив. Так, 10.07.2024 р. позивач відмовився ставити підпис про отримання повістки про виклик на 11.07.2024 р. на 07:00 год. про що складено відповідн6ий акт та текст повістки зачитаний в голос при свідках.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що згідно довідки військово-лікарської комісії №31/19432 від 10.07.2024 р. ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Повісткою ІНФОРМАЦІЯ_1 №205 щодо призову на військову службу по мобілізації, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність з'явитись на 31.07.2024 р. о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 .
Повістка відповідає вимогам, визначеним статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як вбачається з виписки Клінічної лікарні «Феофанія» із медичної карти стаціонарного хворого №24/1/2392 ОСОБА_1 госпіталізований з 26.07.2024 р. по 27.07.2024 р. з метою оперативного втручання.
Згідно медичного висновку №8А39-Н359-С87К-А3ВН від 30.07.2024 р. ОСОБА_1 з 26.07.2024 р. по 16.08.2024 р. знаходився на лікарняному, про що вказує лист про тимчасову непрацездатність.
30.07.2024 р. позивач своєю заявою повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про неможливість з'явитись по повістці №205 на 31.07.2024 р., про що свідчать докази направлення вказаної заяви засобами поштового зв'язку, яку відповідач отримав 05.08.2024 р.
Згідно Протоколу №2022 про адміністративне правопорушення від 12.08.2024 р. ОСОБА_2 12.08.2024 р. о 14 год. 56 хв. у АДРЕСА_2 , знаходиться в розшуку через те, що не з'явився у зазначений термін по повістці на 11.07.2024 р. о 7 год. 00 хв. Військовозобов'язаний оповіщений 10.07.2024 р. о 18 год. 30 хв. належним чином. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок встановлений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно постанови №1716 від 20.08.2024 р. ОСОБА_2 12.08.2024 р. о 14 год. 56 хв. у АДРЕСА_2 , знаходиться в розшуку через те, що не з'явився у зазначений термін по повістці на 11.07.2024 р. о 7 год. 00 хв. Військовозобов'язаний оповіщений 10.07.2024 р. о 18 год. 30 хв. належним чином. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок встановлений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно акту про відмову від підпису повістки від 10.07.2024 р., складеної офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності старшого лейтенанта ОСОБА_3 та капітана ОСОБА_4 , ОСОБА_1 близько 18 год. 30 хв. в кабінеті №207 відмовився особисто і вголос від отримання повістки при свідках за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 11.07.2024 р. на 07:00 год. У підтвердження вказаних обставин надано також рапорт офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Мотиви з яких виходить суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про військовий обов'язок і військову службу.
Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП, встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлений обов'язок ОСОБА_1 з'явитись 11.07.2024 р. за повісткою на військову службу по мобілізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Суд зважає на те, що позивачем повідомлення про причини неявки були направлені не за три дні, а за день до дати явки. Однак, суд зважає і на те, що протокол про адміністративне правопорушення складався 12.08.2024 р. за яким винесена постанова 20.08.2024 р., за наявності доказів тимчасової непрацездатності позивача, які не були враховані відповідачем при притягненні до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону зазначеного вище правопорушення, оскільки в них відсутні будь-які докази вчинення такого порушення.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, протокол та оскаржувана постанова не може бути єдиним та достатнім доказом вчинення правопорушення.
Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період, тобто, за спірною постановою встановлено вчинення позивачем адміністративного проступку у порушенні частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, є неправомірним.
Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-9, 72-77, 241-246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Скасувати Постанову №1716 від 20.08.2024 р. у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн., закривши провадження у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Ю. Єросова