14 січня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 29.02.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городня Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 16.01.2023, приблизно о 17 годині 35 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Івана Виговського зі сторони Інтернаціональної площі в бік вулиці Північно-Сирецької у Подільському районі міста Києва. Рухаючись у вказаному напрямку, він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований приблизно напроти будівлі № 3 по вулиці Івана Виговського, позначеного дорожнім знаком 5.38.1/5.38.2 ПДР України і дорожньої розміткою 1.14.1 ПДР України. У цей час, дочекавшись, що у першій смузі зупинився автомобіль, на вказаний пішохідний перехід вийшов пішохід ОСОБА_8 , який звичайним темпом розпочав переходити дорогу по вищевказаному пішохідному переходу та рухався умовно справа наліво відносно руху автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Використовуваний ОСОБА_8 нерегульований пішохідний перехід - це ділянка проїзної частини, призначена для забезпечення безпечного руху пішоходів через дорогу. На цих ділянках пішоходи мають перевагу перед автотранспортом і не повинні враховувати можливість порушення Правил дорожнього руху України водіями транспортних засобів та іншими учасниками руху.
Під час руху ОСОБА_6 порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3(б), 18.4 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він, керуючи технічно-справним автомобілем, рухався по вищевказаній проїзній частині, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_8
ОСОБА_6 не урахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.38.1/5.38.2 ПДР України та дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України, а також у наявності автомобіля в першій смузі, який зупинився перед пішохідним переходом, які інформували його про наявність цього переходу, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_8 , який перебував на пішохідному переході. Внаслідок чого ОСОБА_6 на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав наступні тілесні ушкодження: забійно-рвані рани лівої надбрівної ділянки, перенісся; закриту травму кісток лицевого скелету у вигляді перелому вилицевої кістки, закриту травму носа у вигляді перелому лівої носової кістки; закриту травма грудної клітки у вигляді переломів 4,5 ребер зліва по середньо-аксилярній лінії, 10, 11 ребер зліва по задньо-аксилярній лінії; садна м'яких тканин обличчя, обох кистей та колінних суглобів; закритий перелом голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків; рана верхньої третини ліво гомілки розмірами 2?2 м з ознаками венозної кровотечі, уламковий перелом верхньої третини діафізу великогомілкової кістки зі зміщенням уламків - відкритий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки. Відкритий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Морфологічні властивості виявлених інших переломів (окрім перелому лівої носової кістки) - дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаних кісток, так і відновлення їх функції буде спостерігатися у строк понад 21 добу, та саме з цього строку, обчислювати тривалість розладу здоров'я як критерію визначення ступеню тяжкості. Закриті травми кісток лицевого скелету, грудної клітки та закритий тяжкості перелом голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків за ступенем відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції шкіри по місцю утворення ран будь-якої етіології та переломів носових кісток у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 6, але менш ніж 21 добу. Указані ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції шкіри по місцю утворення саден у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Указані ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Захисник ОСОБА_9 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Зокрема зазначає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував обставини та наслідки кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого та його процесуальну поведінку. Звертає увагу, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 брав активну участь у слідчих діях та судових засіданнях, а його процесуальна поведінка була спрямована виключно на встановлення об'єктивної істини обставин кримінального правопорушення. Стверджує, що з огляду на те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, частково відшкодував шкоду, сприяв у розкритті злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має стійкі соціальні зв'язки, його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Разом з тим, суд першої інстанції не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
З вказаним висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання провини та добровільне часткове відшкодування шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щирого каяття, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений визнав висунуте йому обвинувачення, дав критичну оцінку своєї протиправної поведінки.
При цьому, ОСОБА_6 раніше не судимий, з 01.01.2025 офіційно працевлаштований, що підтверджується наданими стороною захисту документами, і жодних даних, які б негативно характеризували останнього в ході судового розгляду не встановлено.
Також, на думку колегії судів, суд належним чином не врахував молодий вік обвинуваченого, а також той факт, що ОСОБА_6 вживає активних заходів до відшкодування шкоди потерпілому і, окрім вже сплачених ОСОБА_8 коштів у розмірі 87 000 грн. (а.с. 20-23), обвинувачений перерахував потерпілому ще 25 000 грн., що підтверджується долученими стороною захисту квитанціями.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені обставини зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, пом'якшують відповідальність обвинуваченого та дають підстави вважати, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання шляхом застосування до нього положень ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст.75 КК України колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів враховує, що протягом досудового розслідування та судового провадження ОСОБА_6 не ухилявся від органів слідства та суду, а також враховує позитивну процесуальну поведінку обвинуваченого, який в ході судового та апеляційного розгляду належним чином виконував свої обов'язки, будь-яких порушень порядку в судовому засіданні не допускав, що свідчить про сумлінне ставлення обвинуваченого до виконання своїх процесуальних обов'язків та дає підстави вважати, що він належним чином зможе виконати обов'язки, які слід покласти на нього на підставі ст.76 КК України.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 29.02.2024 щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки за умови, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
В іншій частині вирок Подільського районного суду міста Києва від 29.02.2024 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3