21 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5104/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 83 047,52 грн;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 утриману з водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 премію в повному обсязі за березень 2024 рік у розмірі 14605,50 гривень;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 утримані з грошового забезпечення водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 кошти у розмірі 4314,00 грн. (щомісячно) починаючи з квітня місяця по дату прийняття рішення у справі;
- вирішити питання про розподіл судових витрат позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що службове розслідування було проведено без повідомлення про це позивача. Також вказує, що висновки службового розслідування не містять належних та достовірних доказів, а наявний їх обсяг є недостанім для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що позивач знав про проведення службового розслідування і знав про існування спірного наказу, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Крім того вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 було задокументовано та здійснено всі необхідні дії, які належним чином підтверджують встановлену суму завданих збитків державі, що пов'язана з порушенням ведення та оформлення дорожніх листів, які призвели до матеріальних витрат та понаднормового списання пального (а.с.149-157).
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з актом службового розслідування та надання під підпис копії спірного наказу. Також вказує, що позивача не ознайомлювали з нормами витрат палива, згідно яких він має списувати дизельне пальне (а.с.193-195).
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення щодо відповіді на відзив зазначає, що обов'язок військової частини НОМЕР_1 ознайомити особу стосовно якої проводилось службове розслідування/яку притягнуто до матеріальної відповідальності - саме з наказом про результати службового розслідування, а не з Актом службового розслідування та наказом про призначення службового розслідування як зазначає представник Позивача. Також зазначає, що службовим розслідуванням встановлено кількість неправомірного списання дизельного палива Позивачем, вказаний літраж пораховано по ціні, яка вказана в накладній №568 (що є первинним бухгалтерським документом), а саме 44,19772 грн. з врахуванням ПДВ - за одиницю (кг) та належним чином задокументовано у наказах про результати службового розслідування, а саме додатку до нього, а також в наказі про притягнення до матеріальної відповідальності. (а.с.202-206).
Представник відповідача також подав клопотання про визнання доказів недопустимим/неналежним/недостовірним. У цьому клопотанні представник відповідача зазначає про пропуск строку звернення до адміністративного суду з огляду на те, що позивачу було відомо про спірний наказ ще 28.03.2025 року, а також наявність в матеріалах службового розслідування пояснень позивача, що свідчить про його обізнаність у проведенні службового розслідування.
З приводу цього суд зазначає, що ухвалою суду від 12 серпня 2024 року вирішено питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та надано оцінку обставинам, що зумовили пропуск такого строку позивачем, зокрема з огляду на специфіку проходження військової служби мобілізованими.
Дослідивши матеріли справи суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія (а.с.7).
Наказом від 23.02.2024 року №499 командиром ВЧ НОМЕР_1 призначено службове розслідування, зокрема за фактом виявлення порушень ведення та оформлення дорожній листів, які призвели до можливих матеріальних втрат та понаднормового списання пального (а.с.11).
Актом службового розслідування від 28.03.2024 року (пункт 5.16) встановлено та запропоновано:
- за порушення пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01, вимог статей 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Згідно ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ комісія пропонує відшкодувати шкоду в розмірі 2232 літри ДП, на суму 83047,52 грн., завданою водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_1 шляхом стягнення суми завданої шкоди з місячного грошового забезпечення солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 або добровільного відшкодування ним завданої шкоди рівноцінним майном (а.с.24-194).
Пунктом 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за фактом виявлення порушень у веденні та оформлені дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних втрат та понаднормового списання пального, а саме 259 літрів автомобільного бензину на суму 12565.71 гривень та 19739 літрів дизельного пального на суму 964895,68 гривень (а.с.12-19).
Пунктом 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. стягнено з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (а.с.21-23).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
При вирішені спору суд виходить із того, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затвердженийЗаконом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIVзатверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут).
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтею 84-85 цього ж Статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку № 608 Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається (п. 15 розділу ІІІ Порядку № 608)
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Разом з тим, під час проведення службового розслідування, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Службові розслідування у військовій частині НОМЕР_1 , що були проведені з метою уточнення причин і умов за фактом виявлених недоліків, що були вказані в акті перевірки окремих питань служби пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 були розпочаті на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності за №499 від 23.02.2024 (наказ додається).
На підставі вказаного наказу №499 від 23.02.2024 було створено комісію та проведено службове розслідування за фактом виявлення порушень у веденні та оформленні дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних витрат та понаднормового списання пального, а саме 259 літрів автомобільного бензину на суму 12565,71 гривень та 18739 літрів дизельного пального на суму 964895,68 гривень.
В пункті 4 наказу №499 від 23.02.2024 зазначено, що вказаний наказ доводиться до всього особового складу в частині, що його стосується.
Суд звертає увагу, що вказаний наказ не є персоніфікованим, тобто на час призначення службового розслідування він не стосувався конкретно позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав пояснення в межах службового розслідування. Отже, позивачу було відомо про службове розслідування і він реалізував своє право на дачу пояснень, як передбачено Порядком №608.
В подальшому, за результатами проведеного службового розслідування було складено акт службового розслідування від 28.03.2024 року, де (зокрема у пункті 5.16) встановлено винних осіб.
Пунктом 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за фактом виявлення порушень у веденні та оформлені дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних втрат та понаднормового списання пального, а саме 259 літрів автомобільного бензину на суму 12565.71 гривень та 19739 літрів дизельного пального на суму 964895,68 гривень (а.с.12-19).
Частиною 2 пункту 2 Розділу VІ Порядку зазначено, що дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Однак, Позивач відмовився ставити підпис у відомості доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 за №846 «Про результати проведення службових розслідувань», що підтверджується актом №3823 від 05.04.2024 року про відмову військовослужбовців (зокрема ОСОБА_1 ) ознайомлюватись та ставити підписи в відомості доведення наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №846 від 28.03.2024 року (а.с.146).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено процедурних порушень при проведені службового розслідування. При цьому, відповідачем не було порушено прав позивача при проведенні службового розслідування.
Щодо висновків по суті службового розслідування та притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, суд зазначає наступне.
Частиною першою ст.1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-ІХ від 03.10.2019 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №160-ІХ), передбачено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч.1 ст.3 Закону №160-ІХ).
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно із ч.3 ст.3 Закону №160-ІХ притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ).
Як передбачено частиною першою ст.7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно із ч.2 ст.8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до ч.6 ст.8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Частиною сьомою цієї ж норми встановлено, що якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ст.12 Закону №160-ІХ).
Наведені норми вказують на те, що особу можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за умови сукупного встановлення таких обставин - шкоди та її розміру, протиправної поведінки особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та вини особи в завданні шкоди.
Крім того, зміст ч.1 ст.1 Закон №160-ІХ, вказує на те що шкода повинна бути спричинена шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що обов'язковою умовою притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності є доведення його вини у спричиненні матеріальної шкоди. Умови для притягнення винної особи до матеріальної відповідальності мають бути доведені матеріалами службового розслідування, при цьому, розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи було прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи є склад правопорушення, чи є встановлені законом підстави для застосування стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.
У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.
Актом службового розслідування від 28.03.2024 року (пункт 5.16) встановлено та запропоновано:
- за порушення пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01, вимог статей 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_2 притягнути до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Згідно ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ комісія пропонує відшкодувати шкоду в розмірі 2232 літри ДП, на суму 83047,52 грн., завданою водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_3 шляхом стягнення суми завданої шкоди з місячного грошового забезпечення солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_4 або добровільного відшкодування ним завданої шкоди рівноцінним майном (а.с.24-194).
Пунктом 4.15. вказаного акту було встановлено, що водій автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдат призваний за мобілізацією ОСОБА_1 , 1972 року народження, термін військової служби - з лютого 2022 року по теперішній час, термін перебування на останній посаді - 2 роки. За час служби зарекомендував себе з позитивної сторони.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:
Водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_1 було понаднормово списано 2232 літрів ДП, на суму 83047,52 грн. Це сталося внаслідок недосконалого знання ним керівних документів, а саме Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01.
Вчинення викладених вище правопорушень підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені у пункті 3.4.
Правопорушення пов'язане з виконанням військовослужбовців обов'язків військової служби.
Вина військовослужбовця:
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі непрямого умислу.
Своїми діями водій автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдат призваний за мобілізацією ОСОБА_5 порушив вимоги наступних правових актів:
пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01. «Списання пального із застосуванням надбавок, передбачених в цій нормі, проводиться за фактичною витратою, але не більше встановлених меж (границь).»
статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний
сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням;
постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість військовослужбовця, недосконале знання ним керівних документів.
Суд звертає увагу, що службове розслідування за №877 за фактом виявлення порушень у веденні та оформленні дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних витрат та понаднормового списання пального було проведено лише стосовно дорожніх листів, що були оформлені у 2023 році, а не в період з 2022 по 2024 року як зазначає позивач.
Відповідно до п.3.4 акта перевірки в порушення пункту 5 приміток до Норми 60.5 Норм витрати ПММ №01 водіями невірно застосовувалися коефіцієнти, що призвело до понаднормового списання пального зальною кількістю ДП - 11556 літрів на суму 429955,42 грн та АБ - 213 літрів на суму 8677,89 грн. (Довідка про вартісну оцінку завданої шкоди державі станом на 28 березня 2024 року).
Суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутні розрахунки і посилання на норми витрати ПММ №01, що дали б змогу здійснити перевірку результатів обрахунку.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 було зазначено, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
З огляду на вищезазначене Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Таким чином суд дійшов висновку, що пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р., в основу якого покладено акт перевірки, не містить достатніх обґрунтованих висновків вини позивача.
Крім того слід зазначити, що відповідачем не надано доказів того, що позивач був ознайомлений з Нормами витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01, що в даному випадку прямо впливає на наявність вини позивачу.
Як вбачається з додатку №1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №846 від 28.03.2024 «Про результати проведених службових розслідувань» ціна за кілограм палива дорівнює 44 грн. 19 коп. (а.с.168).
Як вже зазначалось вище, частиною першою ст.7 Закону №160-ІХ визначено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Актом відбору проб для визначення густини та ціни пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 станом на 28 березня 2024 року, підтверджено той факт, що комісією військової частини НОМЕР_1 виміряно густину ДП (що було об'єктом службового розслідування) з метою перерахунку даного виданого пального з літра у кілограми та якою в свою чергу підтверджено ціну ДП - 44,19772 грн. за кілограм. (а.с.172).
Крім того, в матеріалах службового розслідування наявні накладна за №568 від 27.03.2024 і накладна за №3263 від 20.12.2023, які є первинними документами бухгалтерського обліку, та підставі яких визначався розмір завданої шкоди, тобто з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності (а.с.173-174).
Отже аргумент позивача про те, що в матеріалах службового розслідування відсутні дані бухгалтерського обліку спростовуються матеріалами справи.
Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 N 440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за N 1192/31060, затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі Інструкція), розділом XVIII якої визначено особливості обліку пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин, спирту та технічних засобів служби пально-мастильних матеріалів.
Відповідно до пункту 4 вказаного розділу Інструкції (в редакції на час спірних правовідносин) видавання пального в підрозділі, який проводить самостійне заправлення техніки пальним штатними засобами, здійснюється за роздавальними (здавальними) відомостями з відповідними записами про кількість виданого пального в дорожніх листах (додаток 82) і робочих листах агрегатів (додаток 83).
У свою чергу, Додаток 82 до Інструкції містить пояснення щодо оформлення дорожнього листа.
Так, дорожній лист є розпорядчим документом, що видається командиру підрозділу та водію на виконання завдання і є підставою для обліку роботи машини, а також для списання витрат і визначення економії (перевитрат) пального.
Згідно із пунктом 5 Додатку 82 до Інструкції у графі "Наявність перед виїздом" розділу 1 дорожнього листа вказується кількість пального, що є в паливних баках машини перед виходом її з парку. Ці дані беруться з графи "Наявність під час постановки на стоянку" попереднього дорожнього листа або з книги обліку роботи машин, витрати пального і масел. У графі "Отримано" розділу 1 кількість виданого пального підтверджується підписом особи, яка здійснювала заправлення машини, із зазначенням дати.
Відповідно до пункту 7 Додатку 82 до Інструкції дорожній лист із заповненим розділом 2 "Робота машини", підписаний старшим машини (особою, що користувалась машиною), перевіряється і підписується особами, що відповідають за експлуатацію машин у підрозділі, після чого здається до відповідної служби забезпечення військової частини, де дані про роботу машини і витрати пального записуються до книги обліку роботи машин, витрати пального і масел.
Згідно наданих позивачем під час службового розслідування пояснень від 21.03.2024 списання пального у зазначених вище дорожніх листах здійснювалось згідно доведених командиром підрозділу норм, загальна кількість кілометрів маршруту взята з одометру транспортного засобу.
Судом встановлено та матеріалами не спростовано, що усі дорожні листи, які складались і здавались позивачем приймались відповідними службовими особами і командирами без зауважень, про що свідчить їх особистий підпис.
Отже, відповідачем під час службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, - належним чином не встановлені обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли його вчиненню.
Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Таким чином, пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, і як наслідок пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», та пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 83 047,52 грн.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 премії та утриманих з грошового забезпечення коштів по дату прийняття рішення у справі, суд зазначає, що при набранні законної сили рішення суду питання поновлення порушених прав позивача є обов'язком керівника в частині повернення утриманих сум грошового забезпечення, тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 83 047,52 грн;
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА