Справа №592/9774/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.
Номер провадження 33/816/162/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 126 КУпАП
Іменем України
08 січня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/9774/24 за апеляційною скаргою захисника СЕРГЕЄВОЇ С. А. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Сергеєвої С. А.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат СЕРГЕЄВА С. А. просить поновити строк на апеляційне оскарження, а постанову судді скасувати та закрити провадження в справі, оскільки ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, з 08.06.2024 він перебуває на військовій службі по мобілізації, при складанні протоколу йому не роз'яснили права, т/з був зупинений безпідставно, відсутні докази того, що ОСОБА_2 знав про обмеження у праві керування т/з.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді позбавлення права керування т/з строком 3 місяці. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, 01.06.2024 об 11:10 в м. Суми по просп. Перемоги, буд. 14, водій ОСОБА_2 керував т/з Ford Focus, д. н. з. НОМЕР_1 , при цьому постановою Зарічного ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за ВП № 58954711 від 17.01.2024 ОСОБА_2 обмежено у праві керування т/з.
Вислухавши доводи захисника Сергеєвої С. А., яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а згідно ст. 10 цього Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 698908 від 01.06.2024, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_2 керував т/з Ford Focus д. н. з. НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу, об'єктивно підтверджується доказами в справі, зокрема: відеозаписами з технічних засобів поліцейських, з яких убачається, що останніми був виявлений факт керування ОСОБА_2 т/з, який мав тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; копією постанови державного виконавця ВП № 58954711 від 17.01.2024, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Твердження апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 судової повістки про час і місце судового засідання не отримав в порядку ст. 277-2 КУпАП знайшли своє підтвердження, оскільки згідно положень цієї норми закону суд повинен повідомити особу про розгляд справи шляхом надіслання повістки, тобто в даному випадку судом першої інстанції не були дотримані приписи ст. 277-2 КУпАП.
Разом із тим, фактично справа була розглянута суддею суду першої інстанції в день, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто 17.06.2024, про що ОСОБА_2 було достеменно відомо, оскільки як убачається з відеозапису працівником поліції було роз'яснено йому час та місце, де відбудеться судовий розгляд. При цьому ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом протоколу та отримав його примірник, про що свідчить його власноручний підпис, у якому також був зазначений день і час судового розгляду справи.
Крім того, апеляційним судом у повній мірі поновлено порушені процесуальні права ОСОБА_2 , зокрема надано можливість обґрунтувати свою правову позицію в суді апеляційної інстанції, тому формальне недотримання суддею суду першої інстанції вимог ст. 277-2 КУпАП, в даному конкретному випадку, не є істотним порушенням норми процесуального закону, оскільки не потягло за собою порушення прав і законних інтересів ОСОБА_2 на доступ до суду настільки, що він об'єктивно не володів інформацією про дату і місце розгляду справи та очікував на судову повістку.
Надана захисником довідка апеляційному суду про проходження ОСОБА_2 військової служби за мобілізацією з 08.06.2024 вказаних висновків не спростовує, оскільки останній, будучи обізнаним з часом і місцем розгляду справи, з жодними клопотаннями чи заявами не звертався та не повідомляв про вказану обставину, при цьому його участь згідно ст. 268 КУпАП не була обов'язковою.
Послідовність викладення в диспозиціях правових норм наведених вище завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про обставини зупинки т/з, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки згідно матеріалів справи т/з під керуванням ОСОБА_2 був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Твердження апеляційної скарги захисника про не роз'яснення ОСОБА_2 прав під час складання протоколу повністю спростовуються матеріалами справи, якими цей факт підтверджується.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність доказів того, що ОСОБА_2 знав про обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки з наявних у матеріалах справи відеозаписів убачається, що він був обізнаний про встановлені обмеження постановою державного виконавця, а також, що раніше він вже був визнаний винним у вчиненні аналогічного правопорушення (відносно ОСОБА_2 раніше був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП), і відповідна справа перебуває на розгляді в апеляційному суді, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду нової справи.
З наведеного слідує, що ОСОБА_2 усвідомлював протиправний характер своїх дій та можливі наслідки, що дає підстави стверджувати про наявність вини у формі умислу та суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Таким чином, сукупність всіх обставин справи, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що ОСОБА_2 був достеменно обізнаний про встановлені йому обмеження у праві керування транспортними засобами, що вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих доказів, оскільки версія уповноваженої особи, яка склала протокол, пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події.
Наявності таких обставин, яким неможливо надати розумного пояснення або які б свідчили про можливість іншої версії подій, не встановлено. Будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія події, яка дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП. При цьому, показання допитаної апеляційним судом свідка ОСОБА_3 жодним чином не спростовують вину ОСОБА_2 .
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2024 відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника СЕРГЕЄВОЇ С. А. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов