13.01.25
22-ц/812/28/25
Провадження № 22-ц/812/28/25
Іменем України
13 січня 2025 року м. Миколаїв
справа № 487/9654/23
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 26 вересня 2024 року під головуванням судді Цуркана Р.С., повний текст судового рішення складений цього ж дня,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» ( далі - АТ «Миколаївобленерго») про зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач зазначав, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 та побутовим споживачем послуг АТ «Миколаївобленерго» щодо електроенергії. Взаємовідносини між ним та відповідачем регулюються умовами типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01 січня 2019 року № 12112368, до якого приєднались співвласники квартири без оформлення заяви-приєднання, оплативши за послуги у січні 2019 року. 05 червня 2021 року відповідачем проведено контрольну перевірку встановленого лічильника, а вже 15 червня 2021 року повторно проведено контрольну перевірку, після якої лічильник перестав працювати. Як вказав позивач, обидві перевірки здійснено з порушенням п. 6.5.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії - без оформлення акту контрольного огляду/технічної перевірки. Після його заяви в коллцентр на початку липня 2021 року та контрольного огляду від 08 липня 2021 року несправний лічильник був замінений на новий аналогічний, але вже з обмеженням по потужності в 3,2 кВт. Як вказав позивач, встановлений 22 липня 2021 року лічильник НІК 2102-01.Е2ТІ № 7727006 має реле управління потужністю, запрограмованим на 3,2 кВт та це реле приводить до постійних непередбачуваних відключень світла (в окремі дні два, три рази на добу). Тобто неможливо одночасно ввімкнути декілька побутових електроприладів. Як вказав позивач, обмеження квартири по потужності виконано відповідачем з порушенням порядку, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії ( ПРРЕЕ) та Типовим договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, тобто безпідставно, без скарг на якість електроенергії, обстеження електромереж будинку, вимірювання фактичного навантаження квартири та складання акта про перевищення договірної величини, без повідомлення про обмеження та внесення змін до Договору та без надання дозволу позивача. Як вказав позивач, на час його приєднання до договору розподілу електричної енергії (січень 2019 року) не була встановлена дозволена (договірна) потужність, не складено «Паспорта точки розподілу» та не змінювались технічні характеристики квартири. Згідно п. 2.4.2 ПРРЕЕ для погодження дозволеної (договірної) потужності ОСР надсилає споживачу повідомлення про погодження дозволеної (договірної) потужності, але це можливо тільки після зміни ОСР технічних характеристик засобів обмеження потужності квартир у багатоквартирних будинках, які зазначаються в Акті узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж. Разом з тим, на момент подачі позову між ОСББ «Айланд» (балансоутримувачем будинку) за адресою АДРЕСА_2 та відповідачем не складався акт узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж та відсутнє жодне звернення відповідача до ОСББ «Айланд» про необхідність його складання. За такого встановлення в його квартирі лічильника з обмеженням по потужності є порушенням п. 2.4.2 ПРРЕЕ. Також позивач зазначає, що в протоколі первинного програмування лічильника відсутня відмітка про програмування реле на 3,2 кВт, що, на думку ОСОБА_1 , свідчить, що параметризація (програмування) лічильника виконано відповідачем з прихованою функцією на обмеження житла по потужності в 3,2 кВт, що є порушенням п. 5.18.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Використаний відповідачем лічильник відсутній в реєстрі затверджених засобів вимірювальної техніки ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» та знято виробником з виробництва. Крім того, позивач зазначає, що на час укладання договору вже діяв ДБН В. 2.5-23:2010 «Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення», відповідно до п. 3.1 яких розрахункове навантаження (дозволена до використання потужність) на одну квартиру не може бути меншим 5 кВт, а для його квартири як житла другого класу - 9 кВт. Також позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням змінити потужність в квартирі, декілька разів звертався до НКРЕКП, АМКУ, Держенергонагляду, органів прокуратури та поліції щодо сприяння у цьому питанні, але відповідач та зазначені органи, проявивши бездіяльність, не дослідили невідповідність лічильника ККООЕ, ігнорування відповідачем багатьох нормативно-правових актів та стандартів в енергетичній галузі, не здійснили перевірок діяльності відповідача.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача припинити дії, пов'язані з обмеженням квартири по потужності електропостачання шляхом встановлення нового засобу обліку з дозволеною до використання потужністю та відновити становище безперервного електроспоживання квартири, яке існувало до моменту застосування засобу обліку з обмеженням електричної потужності.
У відзиві на позовну заяву представник АТ «Миколаївобленерго» - адвокат Котенко О.О. - просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що за адресою АДРЕСА_3 укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії між АТ «Миколаївобленерго» та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свою чергу позивач, як особа яка не є стороною договору постачання електроенергії не наділений правами на ініціювання питання щодо припинення дій, пов'язаних з обмеженням квартири по потужності електропостачання, шляхом встановлення нового засобу обліку з дозволеною до використання потужністю. Також позивачу неодноразово листами повідомлялось, що необхідно повідомлення про погодження дозволеної (договірної) потужності та те, що балансоутримувач (управитель) забезпечує формування Акту узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж у двох примірниках та надання їх до ОСР на погодження, але позивач так і не надав вказаний акт. Адвокат Котенко О.О звертає увагу, що відповідно до п. 5.8.7 гл. 5.8 р.V ККОЕЕ оператор мережі має право за власний рахунок замінити несправні, пошкоджені, викрадені або не повірені засоби вимірювальної техніки на комерційній межі із індивідуальним побутовим споживачем на ЗВТ, які належать оператору мережі та мають аналогічні або кращі характеристики та налаштування, що і було ними здійснено за адресою АДРЕСА_3 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що ОСОБА_1 уклав договір розподілу електричної енергії лише 11 липня 2024 року, а тому до цього часу не був стороною договору розподілу електричної енергії, в зв'язку із чим у нього були відсутні підстави вимагати від відповідача збільшення потужності електропостачання до квартири. Також суд вказав, що зміна ОСР технічних характеристик засобів обмеження потужності квартир у багатоквартирних будинках зазначається в Акті узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж, разом із тим, такий акт не було надано до АТ «Миколаївобленерго» на погодження, у зв'язку із чим відсутні підстави для збільшення потужності електропостачання за адресою позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом не взяті до уваги дії відповідача, як оператора системи розподілу, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, а саме: в матеріалах, наданих відповідачем до суду, не вказано порушення якого пункту договору призвело до обмеження його квартири по потужності споживання електроенергії в липні 2021 року, не підтверджено існування скарг споживачів - мешканців квартир - на невідповідну стандартам якість споживання електроенергії (низька напруга та її перепади) або недостатня потужність трансформаторної підстанції ТП-2022. Тому вважає, що відсутність причин при встановленні в квартирі лічильника з обмеженням по потужності є примушуванням його до отримання протизаконних платних послуг. 30 липня 2024 року він звертався з листом до відповідача та Держенергонагляду з проханням здійснити виміри в його квартирі фактичної потужності та потужності на відключення, на відключення якої налаштовано встановлений лічильник, однак цього не було зроблено. Тому він зробив виміри самостійно та повідомив про результати листом від 08 серпня 2024 року відповідача, НКРЕКП та Держенергонагляд. На думку ОСОБА_1 , відповідач навмисно робить в лічильнику два окремих незалежних один від одного налаштування, замість розрахунку годинного електроспоживання встановлює порогове значення на відключення реле, яке вимикає квартиру при навантаженні, що перевищує 3,2 кВт впродовж 60 секунд. Для здійснення обмеження по потужності відповідач використовує не лічильник, а контакт релейного виходу з внутрішнього реле, але така схема підключення лічильника до мережі не відповідає тій, що наведена на самому лічильнику. Також апелянт вважає безпідставним посилання на необхідність складання Акту узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж, оскільки воно має значення для 6-7 квартирних будинків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також звертає увагу, що дії відповідача призвели до часткового постачання електричної енергії тільки до його - однієї зі 183 квартир багатоквартирного будинку, що є порушенням п. 2.2.5 ПРРЕЕ та ст. 1, 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в частині доступу до товарів і послуг.
Крім того апелянт зазначає, що судом визнано, що ОСОБА_2 не могла підписати заяву-приєднання від 09.11.2018 року, оскільки вона померла раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим наявні підстави вважати, що вона не приєднувалась до умов даного договору та не укладала договір розподілу електричної енергії, а заява приєднання від 09.11.2018 року в редакції від 28.12.2018 року сфальсифікована відповідачем. За такого замість ОСОБА_2 стороною договору є один із співвласників квартири за згодою, а тому дії відповідача щодо невизнання його стороною договору є необґрунтованою відмовою підприємця від укладення публічного договору. Також позивач вказує, що відповідач, скориставшись монопольним становищем, вимусив його під тиском відключення переукласти договір від 01 січня 2019 року на договір від 11 липня 2024 року №12112368, але і після переукладення договору лічильник та схема його підключення не змінені, обмеження по потужності з квартири не знято. За твердженням позивача, згідно ДБН для його квартири, як житла другого класу, норматив дозволеної (договірної) потужності повинен складати 9 кВт.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Миколаївобленерго» - Гринкень Н.О. - просить залишити рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач на момент подачі позовної заяви не був стороною договору постачання електричної енергії. Також вказує, що законодавством не передбачено такої правової конструкції, як припинення дій, пов'язаних з обмеженням квартири по потужності електропостачання шляхом встановлення нового засобу обліку за дозволеною до використання потужністю. Крім того, що позивачем не було надано Акт узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж, а тому відсутні підстави для збільшення потужності.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача - Грикень Н.О. - просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з розподілу (пункт 7).
Відповідно до ч.4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , від 11.02.1997 року та технічного паспорту на вказану квартиру (а.с. 16, 17) вона належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Загальна площа квартири становить 99,8 кв.м., житлова площа - 66 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Заява-приєднання до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщений на офіційному сайті Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", від 09.11.2018 р. за адресою споживача: АДРЕСА_3 , підписана від імені споживача ОСОБА_2 (а.с. 43), тоді як остання не могла підписати цю заяву, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть (а.с. 47) та відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 є стороною даного договору, а тому суд дійшов висновку, що у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати від відповідача АТ "Миколаївобленерго" належного його виконання, зокрема збільшення потужності електропостачання до квартири.
Проте колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду.
Так, за змістом пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1357, що діяли 26.06.2018 року, у разі, коли об'єкт побутового споживача (зокрема квартира) перебуває у власності декількох осіб, електропостачальник укладає договір з одним зі співвласників - уповноваженим представником, що діє зі згоди інших співвласників.
Отже підписання такого договору одним зі співвласників квартири не позбавляє інших співвласників прав та обов'язків за таким договором.
Відповідно до договору про користування електричною енергією за № 603070 від 22.06.2010 р. енергопостачальник ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" бере на себе обов'язок постачати за адресою: АДРЕСА_3 , електричну енергію у необхідних споживачу обсягах відповідно до потужності електроустановок споживача згідно з технічними характеристиками його електричної мережі. За змістом вказаного договору він був укладений між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" та ОСОБА_2 (а.с. 37).
До того ж в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що вказаний договір від імені ОСОБА_2 був підписаний ним.
Згідно пункту 2.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (в редакції, що діяла до 27.06.2020 року) у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Аналогічні за змістом положення викладені у пункті 2.1.7. діючої редакції вищевказаних Правил роздрібного ринку електричної енергії.
З матеріалів справи і пояснень сторін слідує, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_4 та споживачем послуг з надання електричної енергії, що надає АТ «Миколаївобленерго», із заявою про припинення розподілу електричної енергії до вказаної квартири він не звертався та сплачує рахунки за спожиту електроенергію.
Викладене свідчить про приєднання позивача ОСОБА_1 до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору), отже він має право вимагати від АТ «Миколаївобленерго» належного виконання умов цього договору.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про покладення на відповідача обов'язку припинити дії, пов'язані з обмеженням квартири по потужності електропостачання шляхом встановлення нового засобу обліку з дозволеною до використання потужністю та відновити становище безперервного електроспоживання квартири, яке існувало до моменту застосування засобу обліку з обмеженням електричної потужності, ОСОБА_1 обгрунтовав їх тим, що після встановлення у липні 2022 року нового елетролічильника потужність електричної енергії, що подається відповідачем до його квартири, була неправомірно зменшена до 3,2 кВт, тоді як повинна становити 9 кВт.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що з липня 2022 року потужність об'єкта споживача ОСОБА_1 встановлена на рівні 3,2 кВт.
Разом із тим, оцінивши зібрані у справі докази відповідно до приписів статті 89 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем його доводів про те, що відповідачем була неправомірно обмежена потужність електропостачання до його квартири.
Так, відповідно до договору про користування електричною енергією за №603070 від 22.06.2010 р. енергопостачальник ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" брав на себе обов'язок постачати за адресою споживача: АДРЕСА_3 , електричну енергію у необхідних споживачу обсягах відповідно до потужності електроустановок споживача 2 кВт згідно з технічними характеристиками його електричної мережі (а.с. 37). При цьому в наданому позивачем примірнику договору зазначена потужність електроустановок «2 кВт» були ОСОБА_1 закреслена та самостійно зазначена потужність «10 кВт», що було підтверджено позивачем у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Представник АТ "Миколаївобленерго" також заперечував факт узгодження із позивачем більшої потужності, на підтвердження чого було надано скріншот з Програмного забезпечення «Укрбілінг» (а.с. 75), з якого слідує, що 19.03.2019 року була встановлена дозволена потужність 2 кВт, а з 01.01.2019 року - 3,2 кВт.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що в липні 2022 року відповідачем була обмежена потужність електропостачання його квартири не можуть бути враховані у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення відповідачем схеми підключення приладу обліку, що призводить до вимикання квартири від електропостачання при навантаженні, що перевищує 3,2 кВт впродовж 60 секунд, то існування таких обставин позивачем у належний спосіб також не було доведено.
Так, з метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року було витребувано у АТ «Миколаївобленерго»:
- акт огляду схеми підключення встановленого в квартирі АДРЕСА_1 приладу обліку електричної енергії щодо її відповідності паспорту та керівництву з експлуатації вказаного приладу обліку;
- акт за результатами вимірювання фактичної погодинної потужності на об'єкті споживача ОСОБА_1 за вищевказаною адресою із зазначенням фактичної максимальної величини потужності, за якої спрацьовує автоматичний вимикач на встановленому на вказаному об'єкті приладі обліку електричної енергії в строк до 07 січня 2025 року.
Зобов'язано ОСОБА_1 та інших осіб, які користуються квартирою АДРЕСА_1 , забезпечити доступ представникам АТ «Миколаївобленерго» для проведення відповідного огляду та вимірювання за вищевказаною адресою.
Однак ухвала суду не була виконана, відповідачем було надано акт про недопуск №1/001743 від 20 грудня 2024 року, акт про недопуск 1/001744 від 23 грудня 2024 року, акт про недопуск №1/001746 від 27 грудня 2024 року . Згідно даних актів споживач не допустив представників АТ «Миколаївобленерго» до об'єкта споживача для виконання технічної перевірки та зчитування даних (а.с. 228- 230).
Згідно зауважень ОСОБА_1 до акту про недопуск №1/001746 від 27 грудня 2024 року, позивач зазначив, що ним не були допущені до приладу обліку працівники відповідача, оскільки обстеження або технічна перевірка не відповідає умовам ухвали суду від 12 грудня 2024 року, представники АТ «Миколаївобленерго» не надали на його вимогу форми актів для вимірювання фактичної потужності та потужності, на яку спрацьовує вимикач лічильника та такі, які мають номер, зареєстрований в АТ «Миколаївобленерго»; паспорт та керівництво з експлуатації (оригінали) на лічильник для зчитування показань; не надано методики та порядку проведення вимірів, відмовлено в складанні будь-яких актів та наданні йому на підпис (а.с. 230 зв.).
З досліджених судом апеляційної інстанції наданих сторонами відеозаписів вбачається, що з метою виконання ухвали Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року працівники АТ «Миколаївобленерго» за місцем об'єкту споживача - квартири АДРЕСА_1 , - роз'яснювали ОСОБА_1 , що для виконання вимог вказаної ухвали необхідно проведення технічної перевірки, проте позивач проти цього категорично заперечував.
Представник АТ «Миколаївобленерго» підтвердила в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції неможливість виконання ухвали суду без проведення такої перевірки.
Колегія погоджується з такими доводами відповідача, оскільки згідно п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії технічна перевірка - виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності Кодексу комерційного обліку та відповідним нормативно-технічним документам стану вузла обліку електричної енергії (крім тих його характеристик та властивостей, забезпечення яких покладається на постачальника послуг комерційного обліку) та схеми його підключення, електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки вимірювання, а також з метою виявлення позаоблікових підключень.
Посилання ОСОБА_1 на відеозапис проведеного ним самостійно вимірювання навантаження не можна вважати допустимим доказом у розумінні ст. 78 ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз'яснювала позивачу його право заявити клопотання про призначення у справі судової електротехнічної експертизи та попереджувала про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій.
Однак позивач не скористався процесуальним правом заявити клопотання про призначення експертизи.
Також колегія суддів враховує, що з відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за вих. № 306/20.4/9-23 від 12 січня 2023 року на звернення ОСОБА_1 від 24 вересня 2022 року, від 12 листопада 2022 року та від 25 листопада 2022 року слідує, що НКРЕКП не вбачає порушень вимог законодавства у діях АТ «Миколаївобленерго». Також ОСОБА_1 було роз'яснено, що у разі надання споживачем або балансоутримувачем (управителем) багатоквартирного будинку, розташованого за вказаною адресою, до ОСР проектної документації електрозабезпечення об'єкта (багатоквартирного будинку), погодженої з ОСР (далі - Проект), якою передбачена більша величина дозволеної потужності на квартиру АДРЕСА_5 ніж 3,2 кВт, або у разі надання балансоутримувачем (управителем) зазначеного багатоквартирного будинку до ОСР Акту узгодження пропускної спроможності зовнішніх та внутрішніх електричних мереж (та погодження його балансоутримувачем (управителем) та ОСР), відповідно до якого передбачається більша величина дозволеної потужності на квартиру АДРЕСА_5 ніж 3,2 кВт, АТ «Миколаївобленерго» має переглянути величину дозволеної електричної потужності на квартиру АДРЕСА_5 .(а.с. 39-40)
До того ж з матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2024 року між споживачем ОСОБА_1 та АТ «Миколаївобленерго» було укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12112368 з додатками до нього: заявою-приєднання, паспортом точки розподілу/передачі електричної енергії, актом розмежування балансової належності електричних мереж та/або експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійною схемою (схемою електропостачання споживача із зазначенням лінії, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання), в яких зазначена приєднана /дозволена потужність за точкою розподілу: АДРЕСА_3 - 3,2 кВТ (а.с. 146-156).
Також не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на порушення відповідачем п. 2.2.5 ПРРЕЕ та ст. 1, 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в частині доступу позивача до товарів і послуг, оскільки такі факти позивачем не доведені та судом не встановлені.
Отже аргументи апеляційної скарги не доводять наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з інших підстав, з якими колегія суддів не погодилась, в зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими.
Відповідно до частини четвертої ст. 376 ЦПКУ України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.
За такого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З огляду на результати апеляційного перегляду справ та згідно ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для проведення розподілу су дових витрат
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Серебрякова
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складений 21 січня 2025 року