Дата документу 16.01.2025 Справа № 334/8800/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/398/25Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №334/8800/24Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 січня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 (з доповненнями) на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Енергодару Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 22.02.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувану ухвалу суду винесено з порушеннями вимог КПК та норм міжнародного права. Встановлені відносно ОСОБА_7 ризики не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях. Потерпілі не мають претензій до обвинуваченого. Сама по собі лише тяжкість обвинувачення не може бути підставою для тримання особи під вартою. ОСОБА_7 не відмовлявся брати участь у судовому засіданні від 25.12.2024 року. Вважає, що захисник не мав правових підстав представляти його інтереси, що свідчить про порушення права обвинуваченого на захист. Крім того, апелянт посилається на незаконність попередньої ухвали районного суду про продовження строку тримання його під вартою, а також ухвали суду апеляційної інстанції, винесеної за результатами апеляційного перегляду вказаного судового рішення.
Прокурор ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. На адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання прокурора про розгляд даного провадження без його участі. Тому колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого, який під час надання пояснень по суті поданої ним апеляційної скарги допустив неприпустиму поведінку, повторно порушив порядок проведення апеляційного розгляду і правила поведінки в суді, застосовуючи нецензурні висловлювання на адресу суду і ухвалених ним раніше судових рішень, внаслідок чого був видалений із судового засідання; заслухавши захисника, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.187 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна.
Судовою колегією встановлено, що обвинувачений неодружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність стримуючих факторів належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, у сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, за відсутності міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Водночас колегією суддів встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 наразі триває і не завершено, потерпілі та свідки не допитані.
Відтак, на переконання колегії суддів, існують достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, анкетні дані яких відомо.
Більш того, вказаний ризик підсилюється з огляду на те, що обвинувачений особисто знайомий із потерпілими та йому відомі адреси їх проживання.
На підтвердження існування передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що обвинувачений раніше 3 рази притягався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Однак ОСОБА_7 свою злочинну діяльність не припинив та знову вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення.
Зазначені обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи особою раніше неодноразово судимою на шлях виправлення та перевиховання не став, свою злочинну діяльність не припинив та, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може продовжувати займатись протиправною діяльністю та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі, а підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
При цьому гарантувати запобігання встановленим ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, не вбачається можливим.
Відтак, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Разом з тим, колегія суддів зважає на те, що сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину не є самостійною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, натомість судом першої інстанції враховано усі встановлені у даній справі обставини у їх взаємозв'язку, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.
До аргументів апелянта про те, що він не відмовлявся від участі у судовому засіданні, за результатами якого останньому було продовжено строк тримання під вартою, апеляційний суд ставиться критично, адже такі твердження повністю спростовуються наявними в матеріалах провадження відомостями акта ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 25.12.2024 року (а.п.23).
Під час винесення оскаржуваного судового рішення районний суд обґрунтовано врахував вказану обставину, а також дані про те, що раніше розгляд справи тричі відкладався у тому числі за клопотаннями самого обвинуваченого, оскільки він у судовому засіданні 12.12.2024 року підтримав самовідвід захисника ОСОБА_9 , а у судових засіданнях від 16.12.2024 року та 24.12.2024 року заявляв про необхідність проведення конфіденційної зустрічі із захисником ОСОБА_6 .
Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 , судова колегія не вбачає порушення права на захист обвинуваченого, оскільки розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно нього проведено за участі захисника, залученого із Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Судом першої інстанції дотримано вимог ч.1 ст.52 КПК, оскільки участь захисника у даному провадженні є обов'язковою.
Заперечення апелянта проти законності попередньої ухвали районного суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 не є предметом апеляційного розгляду у даному провадженні, у зв'язку з чим апеляційний суд не вправі надавати юридичну оцінку з приводу вказаного судового рішення.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 (з доповненнями) залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4