17 січня 2025 р. Справа № 608/2229/24
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Торської І.В.
за участю секретаря судового засідання Лопушняк З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «ЕЙС» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 48971 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,20 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 18.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №825909207 за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 9700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6P55j. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти в сумі 9700 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 . Натомість, відповідач не виконував умови Договору належним чином, не сплачував платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався укладенням додаткових угод, на підставі якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №825909207 від 18.01.2023 року на загальну суму 23823,65 грн. 23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №825909207 від 18.01.2023 року на загальну суму 48971 грн. 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/2024, на підставі якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуто право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №825909207 від 18.02.2023 року на загальну суму 48971 грн.
Таким чином, оскільки відповідач має непогашену заборгованість, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором №825909207 від 18.01.2023 року у розмірі 48971 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19.11.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, а тому, керуючись положеннями ст.280 ЦПК України, справу слід розглянути за відсутності відповідачки з постановленням заочного рішення.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що 18.01.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір кредитної лінії № 825909207 (далі Договір).
Згідно умов п.1.1 Договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії на суму 9700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Договір кредитної лінії №825909207 від 19.01.2023 року підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV6P55J.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 18.01.2023 року надало відповідачці ОСОБА_1 кредит за договором №825909207 від 18.01.2023 року у сумі 9700 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»№ 165с08f1-49fa-40a1-8188-b080b7bcc940 від 18.01.2023 року.
Відповідно до довідки АТ «Приватбанк» № 07_1/2024 від 06.08.2024 року, АТ «Приватбанк» підтверджує, що відповідно до договору №1336 від 26.09.2013 року через платіжний сервіс LiqPay 18.01.2023 року успішно здійснено платіж №2193778233 на картку 4441-ХХXX-XXXX-ХХ12 на суму 9700 грн.
За змістом розрахунку заборгованості, станом на 07.07.2023 року, який складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що за період з 18.01.2023 року по 10.04.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 9700 грн.; нараховані відсотки 15520,65. Також з вказаного розрахунку вбачається, що на виконання умов Договору ОСОБА_1 здійснювала оплати, зокрема: 08.02.2023 року у сумі 1397 грн.
28.11.2018 року між Клієнтом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Фактором ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно Додаткової угоди №19 від 28.11.2019 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Фактором ТОВ «Таліон Плюс'п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором»
Згідно Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Фактором ТОВ «Таліон Плюс», Сторони погодили викласти Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року у новій редакції, в тому числі, п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором».
Відповідно до Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Фактором ТОВ «Таліон Плюс», п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором».
Згідно Додаткової угоди №31 від 31.12.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Фактором ТОВ «Таліон Плюс», п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2023 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором».
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 224 від 11.04.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №825909207 від 18.01.2023 року, у розмірі 23823,65,18 грн., з яких 9700 грн. заборгованість по основному боргу; 14123,65 грн. заборгованість по відсотках.
За змістом розрахунку заборгованості, станом на 07.07.2023 року, який складено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», вбачається, що за період з 11.04.2023 року по 07.07.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 9700 грн.; нараховані відсотки 39271 грн.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48971,00 грн.
17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №17/07/2024 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48971,00 грн.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитору повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за Договором кредитної лінії № 825909207 від 18.01.2023 року виконав у повному обсязі.
Поряд з цим, відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
У позовній заяві позивач вказує, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Разом з тим, кредитний договір № 825909207 між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений 18.01.2023 року, тобто через п'ять роки після укладення 28.11.2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у реєстрі прав вимоги №224 від 11.04.2023 року і не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року. Вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 18.01.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір з ОСОБА_1 .
Отже, на момент укладення Договору факторингу, за яким відступлено права вимоги від 28.11.2018 року боргові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 825909207 від 18.01.2023 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
Крім того, на час укладення такого Договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 825909027 від 18.01.2023 року на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС».
В постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що оскільки позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» не надано суду доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором № 825909207 від 18.01.2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача ; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Поряд з цим, оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, а відповідачем протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місце знаходження: м. Київ Харківське шосе, 19 офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 17 січня 2025 року.
Суддя І.В. ТОРСЬКА