Справа № 304/1256/23
21 січня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/304/83/2024 (справа № 304/1256/23) внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071130000138 від 17.05.2023 року, про обвинувачення, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перечин, Ужгородського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, не одруженого, з освітою 9 класів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого: вироком Залізничного районного суду Львівської області від 01.12.2020 року за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 13.03.2023 року по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
17.05.2023 близько 03 години 00 хвилин ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що на території України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який неодноразово було продовжено, востаннє 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто в умовах воєнного стану, перебуваючи по АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, проник на огороджену парканом територію будинку АДРЕСА_2 та через незачинені на замок вхідні двері проник до вищевказаного будинку, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на другому поверсі був помічений донькою останнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з метою уникнення галасу прикрив своєю рукою рот ОСОБА_7 і запитав, де знаходяться гроші, після чого відкрито заволодів мобільним телефоном марки Samsung Саlаху А10, що знаходився на поверхні тумбочки, розташованої у спальній кімнаті даного будинку, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1913,00 гривень.
Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення йому суті обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України та положень ст. 63 Конституції України і ст. 18 КПК України, пояснив, що обвинувачення йому зрозуміле, однак свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті він не визнає, при цьому погодився давати покази. Судом був затверджений повний порядок дослідження доказів та проведено судовий розгляд у повному обсязі.
При цьому судом було враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 319 КПК України суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. У випадку, передбаченому цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.
Сторони цього кримінального провадження та потерпілий не наполягли на новому проведенні процесуальних дій - допиті потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та допиті малолітніх свідків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які вже були здійсненні судом під час судового розгляду в суді першої інстанції; суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення частини процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді, тому судом протокольно було прийняте рішення про відсутність необхідності здійснювати повторно частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду в суді першої інстанції, а саме: допиту малолітніх свідків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вони були безпосередньо допитані судом із застосуванням відео фіксації та із дотриманням вимог КПК України щодо їх допиту, що надає цьому складу суду можливість безпосередньо сприйняти їх допит та з огляду на той факт, що таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд.
З урахуванням викладеного, судом було затверджено наступний порядок дослідження доказів: дослідження письмових доказів; допит потерпілого; допит обвинуваченого; допит малолітніх свідків шляхом дослідження відео фіксації їх допиту попереднім складом суду.
В судовому засіданні 20.01.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду наступне: у день події він посварився із колишньою жінкою і пішов на злочин, пішов у хату, зайшов, піднявся наверх, побачив двох сестер. На землі лежав телефон, побачив, забрав його і вийшов, нічого дітям не говорив, не погрожував. Рот рукою не затуляв, не питав у свідків де заховані гроші. Діти його не бачили, те що вони сказали не відповідає дійсності. Він тільки сказав дітям: «Нікому не кажіть!», і пішов після того, як забрав телефон. Дівчата прокинулися і він їм це сказав, від чого вони прокинулися він не знає. Коли дівчата прокинулися - телефону вже не було. він був із ліхтариком, світив ним, проте нічого не шукав, бо було темно. Більше він нічого не шукав коли побачив, що діти не сплять. Заходив до кімнати лише один раз, перебував у кімнаті менше хвилини. Він був у мастерці чорного кольору із світло відбиваючими стрічками. Із потерпілими він не знайомий, для чого його обмовляють він не знає. Телефон був на землі, він його забрав і вийшов, сховав на вулиці, тому що розумів, що його легко відстежити. Потім добровільно видав телефон працівникам поліції. Подія була приблизно о 3 годині 30 хвилин ночі 17 чи 18 травня 2023 року. На той час він проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із співмешканкою, вдень він із нею посварився, близько 15 години сів на автобус і поїхав у м. Перечин, де пішов до матері, у якої був до вечора, потім вийшов на вулицю і до 03 години ночі нічим не займався - гуляв у центрі міста. Потім побачив будинок, огороджений парканом, ворота були відкриті, він зайшов на територію, обійшов будинок. У будинку були два входи, він їх оглянув і виявив, що двері на другому поверсі відчинені, зайшов, забрав телефон, вийшов і сховав телефон.
Потерпілий ОСОБА_6 судом допитаний не був, оскільки був судом неодноразово належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, проте до суду не прибув. При цьому, попереднім складом суду було встановлено, що потерпілий не був безпосереднім учасником події кримінального правопорушення, сторони не наполягали на його повторному допиті. З показів свідків вбачається, що до батька вони побігли вже після того, як обвинувачений покинув приміщення, що також підтверджує той факт, що потерпілий особисто не бачив подію кримінального правопорушення. Потерпілий подав до суду заяву від 02.05.2024 року (а.с. 69, т. 3) про проведення судового розгляду кримінального провадження за його відсутності, яка врахована судом з огляду на вищевикладене.
Судом було досліджено відеофіксацію судового засідання 02.05.2024 року та встановлено наступне: неповнолітній свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснила, що 17.05.2023 року приблизно о 3 годині ночі вона в своїй кімнати проснулась від того, що якийсь незнайомий чоловік питав де знаходяться гроші. Вона відповіла чоловіку, що гроші у тата. Після, цей незнайомий чоловік просив їх з сестрою присягнутися, що вони нікому нічого не розкажуть. З сестрою вони спали на одному ліжку і дуже злякались. Одягнений він був у спортивну куртку із полосами. Через деякий час чоловік пішов і вже після того, вони побачили, що зник мобільний телефон, який лежав на підлозі на зарядці. Після того, як чоловік пішов вони побігли до батьків та повідомили про цей випадок.
Неповнолітній свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснила, що 17.05.2023 року вона проснулась в своїй кімнаті, від того, що відчула чужу руку на своєму обличчі. Коли вона проснулась то побачила чоловіка, який став питати про те, де знаходяться гроші. Вони з сестрою хотіли підвестися але чоловік заборонив їм вставати. Вони відповіли чоловіку, що гроші у тата. Після чоловік просив їх з сестрою присягнутися, що вони нікому нічого не розкажуть. В кімнаті було темно і він світив їм в обличчя ліхтариком. Вони з сестрою злякались. Одягнений він був темну спортивну куртку із світлими полосами. Через деякий час чоловік вийшов із кімнати і побіг вниз по сходах. Після того, як він пішов, вона з сестрою побачила, що зник мобільний телефон, який лежав в їх кімнаті на підлозі та заряджався. Після вони побігли до батьків та повідомили про цей випадок.
Прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки вона є цивільною дружиною обвинуваченого та в ході проведення досудового розслідування була допитана як свідок сторони захисту виключно з метою встановлення характеризуючих обставин щодо обвинуваченого. Обвинувачений та його захисник також відмовилися від допиту цього свідка, оскільки вважають що її покази не мають значення для цього кримінального провадження. З огляду на викладене судом було прийняте рішення не допитувати свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Безпосередньо в судовому засіданні судом досліджені всі докази надані, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту (в тому числі з метою перевірки належності та допустимості доказів), а саме:
-а.с. 207-209, т. 2, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023071130000138 від 17.05.2023 року, з яких вбачається, що 17.05.2023 року о 07:19:12 до реєстру були внесені відомості за заявою ОСОБА_10 про кримінальне правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 186 КК України із наступним викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 17.05.2023 року близько 03 год. гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , проник через незачинені двері чорного входу в будинок АДРЕСА_2 , де піднявшись в кімнату другого поверху вище вказаного будинку в присутності малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відкрито заволодів мобільним телефоном марки Самсунг А10, який належить малолітній ОСОБА_7 , після чого зник з будинку в невідомому напрямку.
-а.с. 210, т. 2, Доручення про проведення досудового розслідування від 17.05.2023 року старшому слідчому СВ відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11
-а.с. 211, т. 2, постанова від 17.05.2023 року про створення групи слідчих;
-а.с. 212-213, т. 2, постанова від 17.05.2023 року про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні;
а.с. 214 - 215, т. 2, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.05.2023 року, з якого вбачається, що із усною заявою про вчинення злочину звернулась ОСОБА_10 , яка повідомила, що 17.05.2023 року приблизно о 03 годині 30 хвилин невідома особа проникла до будинку АДРЕСА_2 , звідки відкрито викрала мобільний телефон марки Samsung Саlаху А10 чорного кольору, який належить її малолітній дочці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана особа була чоловічої статі, на зріст 150-170см., одягнутий в темний одяг, на рукавах були вставки у виді смужок білого кольору вздовж рукавів. Віком до 30 років, розмовляв на ромському акценті.
- а.с. 216, т. 2, заява від 17.05.2023 року, згідно якої ОСОБА_10 надала дозвіл працівникам поліції на проведення огляду належного їй будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
а.с. 217 - 230, т. 2, протоколу огляду місця події від 17.05.2023 року з ілюстративною таблицею до нього, згідно якого був проведений огляд будинку АДРЕСА_2 та при огляді прилеглої до будинку території, на відстані 6 метрів від будинку, в траві виявлено мобільний телефон чорного кольору марки Samsung Саlаху А10. Крім того під час огляду виявлено сліди папілярних ліній на плойці, на мобільному телефоні. Зроблені змиви з дверних ручок. Виявлено два фрагменти слідів низу взуття.
-а.с. 231, т. 2, заява ОСОБА_4 від 17.05.2023 року за якою, він добровільно видав працівникам поліції светр чорного кольору з маркуванням «Адідас», кросівки червоного кольору з маркуванням «Адідас» та флеш-карту чорного кольору;
-а.с. 232 - 236, т. 2, протоколу огляду від 17.05.2023 року із фото таблицею до нього, з якого вбачається, що був проведений огляд кофти (светру) спортивної, виданої ОСОБА_4 та встановлено, що кофта чорного кольору, на рукавах є написи та полоси білого кольору.
-а.с. 237, т. 2, заява від 17.05.2023 року про залучення до провадження як потерпілого від ОСОБА_6 .
- а.с. 238-250, т. 2, 1 - 6, т. 3, висновок експерта Закарпатського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру від 23.05.2023 року № СЕ-19/107-23/4965-Д, згідно якого: сліди пальців рук на відрізках клейкої стрічки «скотч» №1, №2, №3, №4, №5 (отримані в ході огляду будинку АДРЕСА_2 ) придатні для ідентифікації та залишені ОСОБА_4
- а.с. 7 - 18, т. 3, висновок експерта Закарпатського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру від 23.05.2023 року №СЕ-19/107-23/4962-ТВ, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки Samsung Саlаху А10 (SM-A105F) 2/32 Гб чорного кольору станом цін на 17.05.2023 року становить 1913,00 гривень.
- а.с. 19, т. 3, заява від 17.05.2023 року, згідно якої ОСОБА_12 надала дозвіл працівникам поліції на проведення огляду належного їй будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
- а.с. 20 - 33, т. 3, протокол проведення слідчого експерименту від 17.05.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 в ході слідчої дії показав на місці, як він проник в будинок АДРЕСА_2 , вказав на місце де знаходився мобільний телефон, який він викрав, показав де на ліжку спали малолітні свідки, та як він покинув будинок. Також ОСОБА_4 показав місце на узбіччі дороги, куди він викинув викрадений мобільний телефон.
-а.с. 34 - 47, т. 3, протокол від 17.05.2023 року затримання ОСОБА_4 17.05.2023 року о 06 год. 20 хв. та ухвала слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18.05.2023 року у справі № 304/901/23 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
-а.с. 48 - 56, т. 3, клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно від 17.05.2023 року, постанова про визнання речовим доказом від 17.05.2023 року та ухвала слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19.05.2023 року у справі № 304/901/23 про накладення арешту кофту чорного кольору з написом «Адідас», кросівки червоного кольору з написом «Адідас» та флеш-картку чорно-сірого кольору, що належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканцю АДРЕСА_1 , а також мобільний телефон марки «Самсунг» А10, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканцю АДРЕСА_2 , із забороною розпорядження та користування таким майном.
-а.с. 57 - 59, т. 3, заява від 31.05.2023 року потерпілого ОСОБА_6 про повернення йому мобільного телефону, протокол передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 31.05.2023 року, розписка потерпілого ОСОБА_6 від 31.05.2023 року про отримання телефону на відповідальне зберігання;
-а.с. 60, т. 3, квитанція № 460/23 про отримання доказів на зберігання.
З наданого суду Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05.2023 року № 1158 (а.с. 201, т. 2) вбачається, що ОСОБА_4 17.05.2023 року о 19 год. 30 хв. був тверезий.
Попереднім складом суду проводилася оцінка обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_4 за складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, проте враховуючи приписи частини 3 статті 337 КПК, суд дійшов висновку про необхідність зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_4 з ч. 4 ст. 186 КК України на ч. 4 ст. 185 КК України та кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення мобільного телефону (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
При цьому суд проаналізував покази потерпілого ОСОБА_6 , неповнолітніх свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , із яких встановлено, що ні неповнолітні свідки, ні потерпілий не бачили момент викрадення мобільного телефону ОСОБА_14 , а помітили зникнення мобільного телефону вже після того, як ОСОБА_4 покинув будинок. Вказані свідчення збігаються із показами самого обвинуваченого ОСОБА_4 , який пояснив, що коли він зайшов у кімнату, де знаходились неповнолітні свідки, він побачив мобільний телефон і викрав його, а після неповнолітні свідки проснулись і він з ними розмовляв. Хоча викрадення мобільного телефону ОСОБА_4 і здійснювалось в присутності власника телефону та її сестри, однак вони не бачили момент викрадення, оскільки спали, відповідно не усвідомлювали, що ОСОБА_4 здійснює викрадення майна, як і сам ОСОБА_4 усвідомлював, що його дії по викраденню мобільного телефону ніхто не бачить. Інших доказів, які б доводили те, що ОСОБА_4 здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), стороною обвинувачення суду не надано. З огляду на викладене попередній склад суду дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , який на думку сторони обвинувачення здійснив відкрите заволодіння (грабіж) майном, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковані невірно.
За ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24.10.2024 року у цій справі, апеляційні скарги прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , - було задоволено частково; вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 червня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - скасовано, призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
При цьому судом апеляційної інстанції було зазначено наступне.
Призначаючи покарання ОСОБА_15 за ч. 4 ст. 185 КК України суд першої інстанції, даючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченого ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_6 та неповнолітніх свідків, аналізуючи обставини, встановлені під час кримінального провадження, не з'ясував усіх кримінально-правових (юридично значимих) ознак вчиненого ОСОБА_17 діяння та їх відповідності (тотожності, ідентичності) ознакам елементів конкретного складу злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_18 зайшов у кімнату будинку, де спали неповнолітні діти - свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які прокинулись від того, що якийсь чоловік ( ОСОБА_18 ) питав де знаходяться гроші, тобто хотів ними заволодіти і свідки розуміли протиправність його дій.
Разом з тим, для відмежування крадіжки від грабежу слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий, або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, кваліфікуються як грабіж (постанова ККС ВС від 14.05.2019 справа № 569/3671/17). В даному випадку ОСОБА_18 проник до кімнати будинку з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, однак в цей момент прокинулись діти, в яких він питав де гроші, тобто був ними помічений та залишаючи кімнату викрав телефон.
Також, слід врахувати, що ОСОБА_18 проник до кімнати будинку вночі, в кімнаті було темно, під час розмови з неповнолітніми дітьми наказав, щоб вони нікому не говорили про нього, поклялись, діти були налякані такою поведінкою обвинуваченого. Діти (свідки) усвідомлювали та знали, що телефон був звечора на підлозі у них в кімнаті, до кімнати ніхто не заходив, крім обвинуваченого ОСОБА_16 , коли він виходив і забирав телефон не помітили лише тому, що в кімнаті було темно, але відразу як він пішов свідок ОСОБА_7 помітила, що телефону немає, так як хотіла подивитись котра година, тобто одразу помітила факт викрадення телефону саме обвинуваченим.
Окрім того, подія відбувалась в одному приміщенні (спальня кімната будинку), де крім свідків та обвинуваченого ОСОБА_16 нікого не було, останній питав де гроші, в пошуках майна яке можна було викрасти обійшов кімнату світячи ліхтариком, бачив на підлозі телефон, наказав дітям нікому про нього не говорити та поклястися, що вони й зробили, сказав щоб спали далі, чим відволік їх і у невеликий проміжок часу викрав телефон. Відтак, судом неправильно було встановлено відсутність суб'єктивного критерію розмежування грабежу та крадіжки усвідомлення винною особою того, що протиправне заволодіння майном відбувається відкрито (в присутності інших осіб).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Клопотань щодо недопустимості доказів заявлено не було, відтак вищезазначені докази судом визнані достовірними, належними, допустимими та достатніми у доведеності винності обвинуваченого. На переконання суду, заперечення обвинуваченого на початку судового розгляду кримінального провадження проти обвинувачення є позицією захисту спрямованою на уникнення відповідальності за скоєне, та способом захисту його особистих інтересів і не можуть вплинути на об'єктивність дослідження обставин, які викривають чи виправдують їх. У судових дебатах та при проголошенні останнього слова обвинувачений визнав вину у вчиненні «крадіжки».
Згідно з диспозицією ст. 185 КК з об'єктивної сторони крадіжка це таємне викрадення чужого майна, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб, які спроможні усвідомлювати факт викрадення.
Таємність як спосіб вчинення крадіжки, традиційно характеризується за допомогою двох критеріїв об'єктивного та суб'єктивного. Перший стосується зовнішньої обстановки вчиненого викрадення вважається таємним, коли заволодіння майном відбувається:
за відсутності будь-яких осіб власників, очевидців, осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно;
у присутності інших осіб, у т.ч. власників і осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно, але непомітно для них;
у присутності інших осіб, які у зв'язку з фізичними чи психічними особливостями (малолітній вік, психічна хвороба, стан сп'яніння, перебування у стані гіпнозу тощо) були нездатні дати належну правову оцінку заволодінню майном;
у присутності інших осіб, на потурання з боку яких винний розраховує з тих чи інших підстав;
у присутності інших осіб, які переконані у правомірності дій винного.
Суб'єктивний критерій таємності як способу крадіжки означає прагнення винного діяти непоміченим з боку інших осіб, таким чином, щоб не зустріти будь-якого опору.
Суб'єктивний критерій вважається визначальним при вирішенні питання про таємність чи відкритість викрадення чужого майна.
Натомість, на відміну від крадіжки, грабіж (ст. 186 КК) за способом його вчинення - це не таємне, а відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка, у свою чергу, усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. При грабежі винний прагне діяти відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів для того, щоб покласти край викраденню. Останнє при грабежі вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення.
Як зазначив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року
у справі № 569/3671/17 (провадження № 51-852км19) для відмежування крадіжки від грабіжу слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, кваліфікуються як грабіж.
У цій справі неповнолітні свідки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомили суду, що факт викрадення телефону вони не бачили, проте прокинулися від того, що «…якийсь незнайомий чоловік питав де знаходяться гроші. Вона відповіла чоловіку, що гроші у тата. Після, цей незнайомий чоловік просив їх з сестрою присягнутися, що вони нікому нічого не розкажуть…», тобто вони повністю усвідомлювали протиправний характер дій обвинуваченого ОСОБА_4 , який, у свою чергу, усвідомлював, що його дії помічені й оцінюються як викрадення, проте продовжував крадіжку телефону і шукати гроші задля їх викрадення.
При цьому важливим є той факт, що грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо). Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж. (постанова ККС ВС від 15.11.2018 року у справі № 335/1893/16-к (провадження № 51-437км18).
Обвинувачений ОСОБА_4 у своїх показав зазначив, що він викрав телефон, потім вийшов із приміщення і сховав його, тобто моментом закінчення грабіжу, у даному випадку слід вважати момент коли він вийшов та розпорядився цим майном - телефоном, тобто сховав його.
Зазначений факт безпосередньо впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення саме за ч. 4 ст. 186 КК України як грабіжу, а не крадіжки за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки викрадення телефону по суті ще не було закінчене на момент виявлення неповнолітніми свідками обвинуваченого ОСОБА_4 .
При цьому для кваліфікації не має значення той факт чи вживали неповнолітні потерпілі заходів для того, щоб покласти край викраденню, оскільки вони були налякані, проте чітко розуміли, що це був крадій, який відшукував ще і інші цінності.
В даному випадку ОСОБА_18 проник до кімнати будинку з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, однак в цей момент прокинулись діти, в яких він питав де гроші, тобто був ними помічений та залишаючи кімнату викрав телефон.
Також, суд враховує, що ОСОБА_18 проник до кімнати будинку вночі, в кімнаті було темно, під час розмови з неповнолітніми дітьми наказав, щоб вони нікому не говорили про нього, поклялись, діти були налякані такою поведінкою обвинуваченого. Діти (свідки) усвідомлювали та знали, що телефон був звечора на підлозі у них в кімнаті, до кімнати ніхто не заходив, крім обвинуваченого ОСОБА_16 , коли він виходив і забирав телефон не помітили лише тому, що в кімнаті було темно, але відразу як він пішов свідок ОСОБА_7 помітила, що телефону немає, так як хотіла подивитись котра година, тобто одразу помітила факт викрадення телефону саме обвинуваченим.
Окрім того, подія відбувалась в одному приміщенні (спальня кімната будинку), де крім свідків та обвинуваченого ОСОБА_16 нікого не було, останній питав де гроші, в пошуках майна яке можна було викрасти обійшов кімнату світячи ліхтариком, бачив на підлозі телефон, наказав дітям нікому про нього не говорити та поклястися, що вони й зробили, сказав щоб спали далі, чим відволік їх і у невеликий проміжок часу викрав телефон. Відтак, наявний суб'єктивний критерій розмежування грабежу та крадіжки усвідомлення винною особою того, що протиправне заволодіння майном відбувається відкрито (в присутності інших осіб).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 були вірно кваліфіковані органом досудового розслідування та прокурором саме за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
При вивченні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Перечин, Ужгородського району (Перечинського району), Закарпатської області, українець, громадянин України, з освітою 9 класів, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується нейтрально (довідка від 29.05.2023 року, а.с. 203, т. 2), не одружений, не працює, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, тобто веде осілий спосіб життя, має зареєстроване місце проживання, проте не має міцних соціальних зв'язків та роботи, за місцем відбування попереднього ув'язнення характеризується посередньо (характеристика від 28.09.2023 року, а.с. 4, т. 2).
Раніше засуджений за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2020 року у справі № 462/2210/19, який був залишений без змін за ухвалою Львівського апеляційного суду від 19.04.2021 року, за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, покарання за яким відбув повністю, що підтверджується довідкою про звільнення серії ХМЛ № 34591, згідно якої у період з 13.03.2019 року по 13.03.2023 року він відбував покарання, проте у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України не може вважатися таким, що не має судимості у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, тобто є раніше судимим.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 судом визнане щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоча і веде осілий спосіб життя, проте не має постійного зареєстрованого місця проживання, міцних соціальних зв'язків та роботи, тобто не має законних засобів для існування, раніше судимий, наявність однієї обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, на рівні нижньої межі санкції, яке на думку суду, буде необхідне та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 17.05.2023 року з 06 год. 20 хв.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати засудженому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення за період із 17.05.2023 року (дати фактичного затримання) до набрання вироком законної сили, виходячи з такого їх співвідношення один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати у загальному розмірі 4 302,00 грн. за проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні (згідно довідок: від 23.05.2023 року на суму 1 434,00 грн., від 23.05.2023 року на суму 1 195,00 грн. та від 24.05.2023 року на суму 1 673,00 грн.) слід стягнути із обвинуваченого на користь Держави у відповідності до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України слід також скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті за ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19.05.2023 року у справі № 304/901/23, а саме арешт, накладений на кофту чорного кольору з написом «Адідас», кросівки червоного кольору з написом «Адідас» та флеш-картку чорно-сірого кольору, що належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканцю АДРЕСА_1 , а також мобільний телефон марки «Самсунг» А10, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканцю АДРЕСА_2 , із забороною розпорядження та користування таким майном.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 369, 370, 373, 374, 376, 377, 392, 395, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити йому основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 17.05.2023 року з 06 год. 20 хв.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення за період із 17.05.2023 року (дати фактичного затримання) до набрання вироком законної сили, виходячи з такого їх співвідношення один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , серія і номер паспорту, ідентифікаційний номер - суду невідомі, на користь Держави судові витрати у загальному розмірі 4 302,00 грн. (Чотири тисячі триста дві гривні 00 копійок) за проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті за ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19.05.2023 року у справі № 304/901/23, а саме: арешт, накладений на кофту чорного кольору з написом «Адідас», кросівки червоного кольору з написом «Адідас» та флеш-картку чорно-сірого кольору, що належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканцю АДРЕСА_1 , а також мобільний телефон марки «Самсунг» А10, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканцю АДРЕСА_2 , із забороною розпорядження та користування таким майном.
Речові докази:
-мобільний телефон марки Samsung Саlаху А10, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - вважати повернутим його власнику (законному володільцю) - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-кофту чорного кольору з надписом «Adidas», кросівки червоного кольору з надписом «Adidas», флеш карту чорно-сірого кольору, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського РУП, - повернути їх власнику (законному володільцю) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
В апеляційному порядку може бути оскаржений вирок, який був ухвалений судом першої інстанції і не набрав законної сили. Апеляційну скаргу мають право подати особи, зазначені у ст. 393 КПК України.
Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції до Закарпатського апеляційного суду, - через суд, який ухвалив судове рішення, тобто через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено КПК України, може бути подана: на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Суддя ОСОБА_1