308/18880/24
з питань залишення позову без розгляду
20.01.2025 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представниці позивачки про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Гумен Наталії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Гумен Наталії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивачка), до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13 (далі - відповідач), у якій представниця позивачки просить суд:
-скасувати постанову про адміністративне правопорушення ЕГА №1437548 від 22.05.2024 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП та накладення на позивачку адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.;
-провадження у справі про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП закрити.
Ухвалою від 09.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
До позовної заяви представниця позивачки долучила клопотання про поновлення строку звернення до суду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що пропуск строку звернення до суду зумовлений поважними причинами, а тому підлягає поновленню. Як стверджує представниця позивачки, копію постанови було отримано 19.11.2024 у відповідь на адвокатський запит після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
16.12.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачка була присутня під час складання постанови 22.05.2024, а тому знала про притягнення її до відповідальності, у зв'язку з чим твердження представниці позивачки про необізнаність самої позивачки про існування спірної постанови не відповідає дійсності.
У судове засідання позивач та її представниця не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від представниці позивачки надійшла заяву про розгляд справи без участі.
У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.
Розглянувши клопотання представниці позивачки про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Суд зауважує про те, що строк звернення до адміністративного суду за своєю суттю являється періодом часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.
Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (частина 1 статті 118 КАС України).
Таким чином, вихід за визначені часові межі робить для відповідного учасника процесу вчинення певних процесуальних дій неможливим.
За змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин 1, 3 та 6 статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Суд встановив, що оскаржувана постанова відповідача датується 22.05.2024, тобто першим днем 10-денного строку для її оскарження є 23.05.2024, а останнім - 03.06.2024, оскільки 01.06.2024 та 02.06.2024 є вихідними дням (субота й неділя відповідно).
При цьому до суду представниця позивачки звернулася лише 26.11.2024, що підтверджується відміткою канцелярії суду про отримання матеріалів позовної заяви, тобто з пропуском 10-денного строку на оскарження відповідної постанови.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить із такого.
Як стверджується в адвокатському запиті, адресованому відділу ДВС про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №76242466, позивачка 09.11.2024 (субота) отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови відповідача №1437548 від 22.05.2024.
Згідно з листом головного державного виконавця ВДВС у місті Ужгороді №141431 від 11.12.2024 постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №76242466 позивачці надсилалася простою кореспонденцією.
Доказів іншої дати отримання позивачкою примірника постанови про виконавче провадження, аніж та, про яку вказує її представниця, суду не представлено.
19.11.2024 представниця позивачки отримала оскаржувану постанову при ознайомленні з матеріалами вказаного виконавчого провадження, що нею визнається та підтверджується підписом адвоката на примірнику адвокатського запиту.
26.11.2024 звернулася до суду з цим позовом.
Поряд із цим, суд, вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення процесуального строку, бере до уваги те, що в спірній постанові жодним чином не відображено, що така постанова вручалася позивачці у день її винесення, тобто 22.05.2024.
Крім того, зміст постанови не свідчить і про відмову позивачки від отримання примірника відповідної постанови, оскільки ці обставини жодним чином не зафіксовано.
Доказів надсилання спірної постанови суду також не надано, оскільки інформації щодо направлення копії постанови рекомендованим листом постанова не містить.
Більше того, відповідачем не надано жодного підтвердження присутності позивачки в момент складання постанови, тоді як ця обставина у позовній заяві заперечується, зважаючи на те, що, як зазначає представниця позивачки, сама позивачка не знала про існування постанови та не розуміла підстав відкриття щодо неї виконавчого провадження.
Із урахуванням наведеного суд відхиляє доводи представника відповідача щодо обізнаності позивачки про існування оскаржуваної постанови.
Твердження представника відповідача про відмову позивачки отримувати примірник постанови про притягнення до відповідальності за статтею 183 КУпАП, суд відхиляє, так як означений аргумент спростовується змістом спірної постанови.
Поза тим, як слідує з клопотання про залишення позову без розгляду, означений аргумент представника відповідача стосується постанови серії БАД №1356469 від 02.02.2024, а не постанови серії ЕГА №1437548 від 22.05.2024, яка оскаржується позивачкою.
Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на висновки апеляційного суду по справі №576/1434/17 в силу неподібності спірних правовідносин у вказаній справі та справі, яка розглядається судом.
Так, у справі №576/1434/17 суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що фактично про існування постанови дізнався 07.11.2016 після її оголошення, від отримання якої він відмовився. У зв'язку з цим суди ревізійних інстанцій вважали, що позивач мав можливість звернутися до суду з позовом про скасування вказаної постанови раніше, ніж 03.08.2017.
Натомість у цій справі відомості про наручне вручення постанови, відмову від такого вручення, поштове надсилання спірної постанови, фізичну присутність позивачки при складанні постанови матеріали справи не містять,
Суд звертає увагу на те, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
При цьому зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
У вимірі спірних правовідносин суд бере до уваги те, що примірник оскаржуваної постанови позивачка фактично отримала поза строком звернення до суду з цим позовом і не допустила необґрунтованого зволікання зі зверненням до суду після отримання відповідного примірника.
Крім того, представником відповідача не долучено доказів направлення спірної постанови на адресу позивачки, тобто не отримання самою позивачкою копії спірної постанови зумовлене бездіяльністю сторонніх осіб.
Відсутність у позивачки копії спірної постанови перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з можливістю її звернення до суду з тим, щоб оскаржити таку постанову.
У зв'язку з викладеним суд висновує, що своєчасному зверненню до суду із цим позовом перешкоджали об'єктивні обставини і з таких підстав суд вважає, що строки звернення до суду пропущені з поважних причин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey №22277/93).
Відтак з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду, а тому клопотання представниці позивачки необхідно задовольнити.
Вказане виключає можливість залишення позову без розгляду, а тому клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 121, 123, 243, 248, 256 КАС України, суд
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити повністю.
Клопотання представниці позивачки про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задовольнити повністю.
Визнати поважними причини пропуску Гумен Наталією Василівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови.
Поновити Гумен Наталії Василівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк звернення до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя В.Й. Данко