Справа №949/1797/24
21 січня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181110000225 від 06 червня 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Летичів Хмельницької області, зареєстрованої та фактично проживаючої в АДРЕСА_1 , офіційно не працюючої, раніше несудимої, громадянки України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України,,
ОСОБА_4 , не будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, достовірно знаючи про те, що виробництво і обіг тютюнових виробів регулюється державою та здійснюється суб'єктами господарювання за наявності спеціальних дозволів (ліцензій), з метою незаконного збагачення, вирішила зайнятись незаконним придбанням з метою збуту, а також транспортуванням з цією метою, незаконного виготовлених тютюнових виробів.
Порушуючи вимоги законодавства України про обіг підакцизних товарів, до яких, відповідно до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України, відносяться алкогольні напої та тютюнові вироби, зокрема, ст. ст. 2, 10, 11, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» п. 7 ч. 1 ст. 7, ч. 9 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», маючи намір займатися діяльністю, спрямованою на реалізацію населенню незаконно виготовлених алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які не відповідають вимогам та стандартам, що затверджені і зареєстровані у встановленому законодавством порядку, нормативних документів, що діють в Україні, без сплати акцизного податку, в порушення п. 221.7 ст. 221, п. 226.1,п.п. 226.9, п. 226.11 ст. 226, п. 228.9 ст. 228 Податкового кодексу України, які передбачають обов'язки сплати акцизного податку суб'єктами господарювання при роздрібній торгівлі підакцизними товарами, забезпечення маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів марками акцизного податку встановленого зразка, що є умовою продажу таких товарів та встановлюють відповідальність продавців таких товарів, вважаючи, що збут незаконно виготовлених тютюнових виробів є легким та швидким способом покращити своє матеріальне становище, свідомо й достовірно знаючи про факти незаконності їх виготовлення за формою, видом та відмінними ознаками, в травні 2024 року(точна дата досудовим розслідування не встановлена), вона здійснила замовлення в месенджері «Телеграм», тобто незаконне придбання з метою,збуту, незаконно виготовлених тютюнових виробів та в подальшому транспортувала їх з цією метою, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно протиправний характер свого діяння, маючи намір займатися діяльністю, спрямованою на реалізацію знайомим незаконно виготовлених тютюнових виробів, які не відповідають вимогам та стандартам, що затверджені і зареєстровані у встановленому законодавством порядку, за невстановлених слідством обставин, в травні 2024 року(точна дата досудовим розслідування не встановлена), здійснила замовлення в месенджері «Телеграм», незаконно виготовлених цигарок без марок акцизного податку у загальні кількості 1000 пачок, зокрема: 100 пачок марки «Marlboro»; 500 пачок марки «Rothmans»; 400 пачок марки «Kent», які згідно, висновку експерта №СЕ-19/118-24/8617-ТВ від 30.07.2024 не відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 3935:2004 та не придатні до реалізації на території України.
05 червня 2024 року близько 17 год. 30 хв., отримавши у відділенні №1 «Нова Пошта», що в м. Дубровиця, по вул. Нова, придбані, незаконно виготовлені тютюнові вироби, ОСОБА_4 , використовуючи власний велосипед, транспортувала їх з метою збуту, шляхом передачі своїм знайомим військовослужбовцям та своєму співмешканцю для споживання (викурювання), від приміщення відділення №1 «Нова Пошта» до власного домоволодіння по АДРЕСА_1 , однак була зупинена працівниками прикордонної служби біля приміщення «Smart cafe» в м. Дубровиця.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, а саме у незаконному придбанні і транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.
Будучи допитаною в ході судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_4 у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 240 КК України повністю визнала свою винну та підтвердила вказані в обвинувальному акті обставини.
До вчиненого обвинувачена ставиться критично, шкодує про вчинене та просить суд її суворо не карати, запевняючи, що такого більше не повториться.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що оскільки обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, то просив визнати її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному санкцією вказаної статті, а саме у розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених тютюнових виробів на потреби ЗСУ.
Отже, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала себе винною, тому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.
Враховуючи викладене, судом зроблено висновок про те, що вину обвинуваченої ОСОБА_4 доведено повністю, а тому кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 240 КК України, як незаконне придбання і транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, є правильною.
Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами) (далі - постанова №7), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 240 КК України, згідно ст. 12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.
Характеризуючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 , суд враховує те, що вона раніше не судима (а.п. 90), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п. 92), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 91).
Обставинами, яка пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , що передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У п. 2 постанови №7 зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
У п. 4 вказаної постанови №7, Верховний Суд України зазначив, що виходячи з того, що встановлення пом'якшувальних та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Разом з тим, наведений у ч. 1 ст. 67 КК України перелік обставин, що обтяжують покарання, є вичерпним, тому суд не вправі посилатись у вироку як на обтяжуючі і враховувати при призначенні покарання інші обставини, не передбачені цією статтею (п. 6 постанови №7).
Відповідно до п. 1 постанови №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Вказані роз'яснення узгоджуються і з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19 жовтня 2006 року суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення".
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Тому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети: кари, виправлення винної особи і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти росії" від 09 червня 2005 року, "Фрізен проти росії" від 24 березня 2005 року, "Ісмайлова проти росії" від 29 листопада 2007 року).
Тобто, суд має призначити покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання з урахуванням справедливості відносно конкретної особи, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 КК України).
Таким чином, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченої, а також те, що вона повністю визнавши свою вину, щиро розкаялася, тому вважає доцільним призначити обвинуваченій покарання в межах санкції статті інкримінованої за вказане кримінальне правопорушення, у виді штрафу з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених тютюнових виробів, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання у виді штрафу з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених тютюнових виробів буде законним, справедливим, достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.
Крім того, таке покарання обвинуваченій, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Питання про речові докази та розподіл процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.
Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 07 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області накладено арешт на: 100 пачок сигарет марки "Marlboro", 500 пачок сигарет марки "Rothmans", 400 пачок сигарет марки "Kent" без марок акцизного податку із забороною розпоряджатися та користуватися цим майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
У зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 369-371, 374, 376, 475, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, призначивши їй покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень) з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - ГУК у Рівн.обл./Дубров.міс.тг/24060300; код ЄДРПОУ - 38012494; Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA208999980313010115000017511; код класифікації доходів бюджету: 24060300).
Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 червня 2024 року, а саме: 100 пачок сигарет марки "Marlboro", 500 пачок сигарет марки "Rothmans", 400 пачок сигарет марки "Kent" без марок акцизного податку.
Речові докази: 100 пачок сигарет марки "Marlboro", 500 пачок сигарет марки "Rothmans", 400 пачок сигарет марки "Kent" без марок акцизного податку, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в РІвненській області за адресою: м. Дубровиця, вул. Воробинська, 25а Сарненського району - конфіскувати та знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи №СЕ-19/118-24/8617-ТВ від 30.07.2024 року в сумі 3029,12 грн. (три тисячі двадцять дев'ять гривень дванадцять копійок).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1