Справа № 559/3423/24
Провадження № 2/559/124/2025
15 січня 2025 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Окренець Д.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопухович Алла Олександрівна до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.1.Представник позивачки просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1471, вчинений 30.03.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (нині АТ КБ «Приватбанк») заборгованості за кредитним договором в розмірі 301070,89 грн. В обґрунтування вимог посилається на те, що позивачка в березня 2024 випадково дізналася про існування даного виконавчого напису, оскільки було накладено арешт на її майно. Довідалася, що у відділі ДВС перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання вищевказаного виконавчого напису про стягнення з неї боргу в розмірі 301070, 89 грн. 27.10.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначає, що про існування даного виконавчого напису їй не було відомо взагалі, окрім того будь-якої заборгованості у позивачки перед АТ КБ "Приватбанк" немає. Позивачці невідомо, який приватний нотаріус та за яким кредитним договором вчинив нотаріальний напис, окрім того подані відповідачем для вчинення нотаріального напису документи не відповідали вказаним вимогам, відповідачем також не доведено, що сума боргу була такою, як зазначено в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса, а нотаріус в свою чергу не вчинив дії щодо з'ясування безспірності заборгованості, щодо нарахування пені та відсотків поза межами строку позовної давності.
2.1.Від представника відповідача надійшли пояснення, які розцінюються як відзив на позовну заяву, згідно яких вважає дану позовну заяву безпідставною. Зазначає, що доводи позивача не заслуговують на увагу, окрім того, позивачем визнано факт договірних відносин з АТ КБ "Приватбанк", а відсутність заборгованості у позивачки станом на 08.07.2024 не означає, що така заборгованість була відсутня станом на 30.03.2015. Виконавчий напис вчинявся у 2015 році, заборгованість позивачки на дату його вчинення не була погашена, що підтверджується наданим розрахунком. З приводу відсутності безспірності, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису, зокрема факти, які підтверджують відсутність боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні. Нотаріусу для вчинення виконавчого напису банком були надані усі необхідні документи, згідно з переліком документів затверджених КМУ, які і є підтвердженням безспірності заборгованості. Щодо незнання про існування виконавчого напису позивачем, то відповідач вважає, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність обставин, якими вона обґрунтовує свій позов. Окрім того, згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач повинна була довести той факт, що не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, однак не навела суду обґрунтованих доводів та не підтвердила їх відповідними доказами. Враховуючи викладене, та оскільки в даних правовідносинах сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, то це є підставою для відмови в позові, а тому просять застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. 17.09.2024 ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.
2.2. Представник позивачки згідно позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.
2.3. 11.11.2024 від представника відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, які є по суті відзивом і згідно яких просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, надано копію виконавчого напису та клопотали про залучення до участі у справі третьої особи-нотаріуса.
2.4. 11.11.2024 ухвалено залучити до участі у справі у якості третьої особи - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірину Михайлівну.
2.5. Згідно заяви нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. просить розгляд справи проводити без її участі, пояснень по суті справи не надала.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
3.1. Судом встановлено, що 30.03.2006 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ROD0SE0001255 у простій письмовій формі. Згідно розрахунку заборгованості наданого ПАТ КБ «Приватбанк» станом 26.05.2015 за кредитним договором № ROD0SE0001255 заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 299870,89 грн. Згідно повідомлення АТ КБ "Приватбанк" станом на 08.07.2024 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед банком (а.с.14, 41-44).
3.2. 30.03.2015 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис №1471 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №ROD0SE0001255 в розмірі 299370,89 грн. і витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700 грн., а в загальному на суму 301070,89 грн. (а.с.49).
3.3 Згідно відомостей ВП-спецпідрозділ на підставі виконавчого напису від 30.03.2015 №1471 було відкрито 04.06.2015 виконавче провадження НОМЕР_4 з накладенням арешту на майно боржника ОСОБА_1 31.08.2015 виконавчий документ повернений стягувачеві згідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність майна боржника). Також і згідно постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.10.2017 у ВП НОМЕР_3, виконавчий напис №1471 від 30.03.2015, було повернено стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с.12, 13).
3.4. Згідно повідомлення Дубенського відділу ДВС №9739 від 11.03.2024 за даними ВП-спецпідрозділ та АСВП-архів наявна інформація про виконавчі провадження ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого напису №1471 від 30.03.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 301070,89 грн. Відповідно 31.08.2015, 03.12.2015 та 27.10.2017 державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу підставі ч.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" Надати будь-яку іншу інформацію по даних виконавчих провадженнях, в тому числі копії матеріалів, неможливо, оскільки минув строк їх зберігання (а.с.11).
IV. Норми права, які застосував суд.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно п. 19 частини 1ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
За ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 містить такі ж правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно Пленуму Верховного Суду України, чинного на момент винесення виконавчого напису який оспорюється, Постановою №2 від 31.01.1992 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" від 31.01.1992, з подальшими змінами, зазначено, що в справах щодо оспорювання виконавчого напису боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому написі. Отож, підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір.
У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс викладений правовий висновок, згідно якого вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин" Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: 1. оригінали кредитного договору; 2. засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно підпунктів 3.1,3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.03.2012 №296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, строк протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з моменту, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Відповідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором №ROD0SE0001255 від 30.03.2006 вчинено 30.03.2015 і згідно чинного на той момент законодавства нотаріуси мали право вчиняти такі дії, а втратили його лише після 22.02.2017
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
В даній справі позивачка звернулась до суду з позовом 12.09.2024, тобто, поза межами строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, оскільки оскаржуваний виконавчий напис нотаріусом вчинено 30.03.2015. Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду, вимога про поновлення строку не підлягає до задоволення, оскільки доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку позовної давності позивачем суду подано не було. ОСОБА_1 вказує, що дізналася про порушення свого права випадково, у березні 2024 року. Разом з тим, нею, будь - яких доказів на підтвердження своїх доводів не надано, як і не надано доказів того, що вона не могла довідатись про наявність виконавчого напису раніше, враховуючи те, що за оспорюваним виконавчим написом з 2015 року тричі відкривались виконавчі провадження, а державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржниці. Позивачка не могла не знати про борг, за яким неодноразово реєструвались виконавчі провадженні і який вона, зрештою, погасила. Також суд зауважує, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якого є безоплатний, вільний. Окрім того, суд зауважує, що сума боргу на момент винесення нотаріусом виконавчого напису існувала, відповідач надав її розрахунок, а позивачка це не спростувала. Позивачка підтверджує, що у неї були договірні відносини з банком, відповідно вона знала про наявність заборгованості, яку на даний час погасила, тож мала і об'єктивну можливість дізнатися про порушення свого права в межах терміну позовної давності та звернутися за захистом своїх прав, однак таким не скористалася.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, зробленою до винесення рішення, є підставою для відмови у позові. Таким чином, аналізуючи норми закону та вище викладене, оскільки на час звернення до суду строк позовної давності сплив, підстав для задоволення позову не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст.87,88 Закону «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-ХІІ зі змінами, наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»,-
в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.01.2025 у зв'язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті в період 17.01.2025 до 08:54 год. 21.01.2025 по справі 559/1470/21.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Представник позивача адвокат Лопухович Алла Олександрівна, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідач: Акціонерне Товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження, вул.Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, електронна пошта sud@privatbank.ua Представник Бацей Тетяна Миколаївна, НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3
Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, адреса:вул.Центральна, буд.6, оф.9, м.Дніпро, 49000, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4
Суддя О.Ю. Жуковська