25.11.10 Справа № 16/160-10.
за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка
до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Охтирка
про стягнення 91 780,26 грн.
СУДДЯ Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: ОСОБА_2
За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 91 780,26 грн. заборгованості по договору поставки №01/11 від 01.10.2010р., в тому числі 58 740,00 грн. основного боргу, 29 370 грн. штрафу, 3379,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 293,70 грн. інфляційних збитків, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач подав відзив на позов від 25.11.2010р., в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі, зазначає, що заборгованість виникла в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, зобов'язується повернути грошові кошти до кінця поточного року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача , оцінивши надані докази, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 01.10.2010р. був укладений договір поставки №01/11, за умовами р.1. якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати в погоджені строки покупцеві ( позивачу) товар , а покупець ( позивач) зобов'язувався прийняти товар і оплатити даний товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані в додатку № 1 до договору.
Строк дії договору визначений у р.9 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє на протязі року з моменту його укладення.
Як пояснив позивач в судовому засіданні та не заперечується відповідачем , позивач 04.10.2010р. повністю оплатив замовлену продукцію. Отже, відповідно до умов договору поставки, відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар не пізніше 07.10.2010р. Однак, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань, товар позивачеві не поставив.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу претензію від 12.10.2010 р. з вимогою повернути сплачені позивачем кошти у розмірі 58 740 грн., в підтвердження отримання відповідачем претензії, позивачем подана копія даної претензії з відміткою відповідача про її отримання .
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Але, як пояснив позивач, відповідач кошти в розмірі 58 740 грн. , які були сплачені позивачем як попередня оплата за товар, не повернув , тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала 58 740,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем .
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 58 740,00 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню штрафу в сумі 29 370 грн.
Згідно із ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення штрафу передбачена р.5 договору поставки, за яким за прострочення поставки товару понад 20 календарних днів, постачальник ( відповідач) сплачує на користь покупця ( позивача) неустойку ( штраф) у розмірі 50% від вар тості товару , поставку якого прострочено.
Частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 29 370 грн. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню .
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 3379,56 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 293,70 грн. інфляційних збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 3379,56 грн. відсотків за користування чужими коштами та 293,70 грн. інфляційних збитків. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 42700, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) 58 740,00 грн. основного боргу, 29 370,00 грн. штрафу, 3379,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 293,70 грн. інфляційних збитків, 917,80 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
СУДДЯ В.М.Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 25.11.2010р..
Суддя