ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.01.2025Справа № 910/8174/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"
до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача: Гарагуля В.А.
від відповідача: Ліневич Л.В.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (далі - АТ "УЕМ", позивач) до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (далі - АТ "ЕКМ") про зміну правовідносин за здійсненим платежем по договору постачання електричної енергії № 070623-1 від 07.06.2023.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між сторонами виникли господарські відносини за договором постачання електричної енергії № 070623-1 від 07.06.2023, за яким у рахунок оплати наданої (спожитої) електроенергії позивач здійснив платіж в сумі 2 500 000,00 грн, проте, відповідач неправомірно змінив призначення платежу, зарахувавши отримані кошти на свій розсуд, а саме: 992 873,62 грн - в рахунок поточної заборгованості з оплати наданої електроенергії, а 1 507 126,38 грн - в рахунок погашення штрафних санкцій за вказаним договором. Зазначені дії відповідача порушують права позивача та можуть спричинити негативні наслідки для нього, що полягають у припиненні електропостачання АТ "УЕМ", про що відповідач надіслав відповідні повідомлення про відключення електроустановок, які живлять позивача.
У позові АТ "Українські енергетичні машини" просить суд зарахувати платіж в сумі 2 500 000,00 грн за його прямим та цільовим призначенням, зазначеному в платіжному документі, а саме: «Оплата за електроенергію у лютому 2024 року по рахунку № 027240211 від 01.02.2024, згідно договору № 070623-1 від 07.06.2023, у т.ч ПДВ 20% - 416 666,67 грн».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Також до суду надійшла заява АТ "Українські енергетичні машини" про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу (АТ «Енергетична компанія України») вчиняти будь-які дії з відключення позивача від електроживлення за вищевказаним договором постачання електричної енергії.
У обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що ймовірне відключення АТ "Українські енергетичні машини" від точок електропостачання зупинить господарську діяльність товариства, що здійснюється на користь національних інтересів України, призведе до збитків, яких не покриє рішення суду у даній справі. У той же час товариство є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення України в особливий період, тому відключення його від електропостачання поставить під загрозу виконання завдань держави із забезпечення: енергетичної стабільності; безперебійної роботи енергетичних об'єктів критичної інфраструктури та їх відновлення; функціонування національної економіки України в умовах воєнного стану.
Проте 09.07.2024 від позивача надійшла заява про відкликання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив повернути цю заяву без розгляду, а також сплачений судовий збір за її подання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 заяву АТ «Українські енергетичні машини» про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем були порушені строки оплати вартості поставленої електричної енергії за договором № 070623-1 від 07.06.2023, тому на підставі цього договору відповідач нарахував позивачу штрафні санкції та правомірно змінив призначення платежу, зарахувавши отриманий від позивача платіж у рахунок сплати штрафних санкцій за неналежно виконані зобов'язання. Щодо тверджень позивача про відключення його від постачання електроенергії відповідач вказав, що споживач не виконує свої зобов'язання за договором, не вживає заходів щодо зменшення заборгованості, а тому у відповідача є право на здійснення відключення електроустановок позивача відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, однак, в даному випадку такі дії відповідачем не вчинялися.
У підготовчому засіданні представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, у якій він, не змінюючи підстав позову, окрім вже заявленої вимоги, просив також визнати незаконними дії відповідача (АТ "Енергетична компанія України") щодо зарахування здійсненої позивачем оплати в сумі 1 507 126,38 грн платіжною інструкцією № 2103 від 05.04.2024 в рахунок погашення штрафних санкцій (штрафу) за договором № 070623-1 від 07.06.2023.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що зарахування відповідачем суми боргу за спожиту електричну енергію в рахунок погашення сум штрафних санкцій є порушенням п. 15 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», яким зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.
У запереченнях проти поданої позивачем заяви про зміну предмету позову представник АТ "Енергетична компанія України" подав відзив, де вказав, що в порушення ст. 46 ГПК України АТ "Українські енергетичні машини" одночасно змінило предмет і підстави позову та зауважив, що у позивача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, тому до нього як суб'єкта господарювання можуть застосуватись господарські санкції. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
З огляду на те, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, а подана позивачем заява не суперечить законодавству та не містить одночасної зміни предмета та підстав позову, така заява була прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 підготовче провадження було закрите та справу призначено до розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 07.06.2023 між АТ "Українські енергетичні машини" (споживач) та АТ "Енергетична компанія України" (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 070623-1 від 07.06.2023 (далі - договір), за умовами якого постачальник постачає (продає) електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач приймає (споживає) електричну енергію та оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється за умовами цього договору та відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії, що складається та надається споживачем за формою додатку № 1 до цього договору, та комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 2 до цього договору), що є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 2 комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору № 070623-1 від 07.06.2023) постачальник надає споживачу рахунок на 100% планового обсягу спо живання електроенергії на розрахунковий період, вартість якого розра ховується по середній ціні РДН за останні 5 днів до дати вистав лення рахунку протягом двох робочих днів з дати надання споживачем планового обсягу на розрахунковий місяць.
Планові платежі сплачуються споживачем на підставі виставленого по стачальником рахунку у строк: перший платіж - не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 50% від прогнозної вартості заявлених обсягів споживання електричної енергії споживачем; другий платіж - не пізніше 01 числа місяця постачання у розмірі 25% від прогнозної вартості заявлених обсягів споживання електричної енергії спо живачем; третій платіж - не пізніше 05 числа місяця постачання в розмірі 25% від прогнозної вартості заявлених обсягів споживання електричної енергії; четвертпй платіж - підсумковий відповідно до наданого постачальником акту купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період.
Пунктом 2.5 комерційної пропозиції до договору встановлено, що споживач здійснює остаточні розрахунки за період постачання (календарний місяць) із постачальником протягом 5 робочих днів з дня отримання ним акту постачання-прийняття електричної енергії та рахунку за фактично спожиту електричну енергію на підставі остаточного розміру вартості електричної енергії.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна електричної енергії за 1 кВт/год визначається у комерційній пропозиції. Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем у строки та в порядку відповідно до комерційної пропозиції, що узгоджена ним (п. 5.3 договору).
Згідно з пунктом 5.5 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п. 5.6 договору у випадку несплати споживачем вартості електричної енергії у строки, передбачені цим договором, постачальник має право на наступний день після граничної дати оплати за цим договором зарахувати отриманий платіж у рахунок невиконаних зобов'язань споживача у такій черговості: у першу чергу - штрафні санкції; у другу чергу - заборгованість з оплати вартості електричної енергії; у третю чергу - усі інші зобов'язання споживача зі сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших не виконаних споживачем зобов'язань за цим договором.
Споживач зобов'язується у призначенні платежу вказувати номер цього договору, який присвоює йому постачальник (п. 5.7.2 договору). Оплата здійснюється у безготівковій формі з поточ ного рахунку споживача на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п. 4 комерційної пропозиції).
Відповідно до п. 9.7 договору якщо тривалість порушення зобов'язань зі сплати платежів, що передбачені цим договором, перевищує 30 днів від дати виникнення зобов'язання, споживач, додатково до інших видів відповідальності, передбачених цим договором, за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від несплаченої на рахунок постачальника суми (у тому числі, але не виключно: не перерахування повної суми платежів за електричну енергію, що постачається постачальником) за кожен такий випадок порушення з боку споживача.
У разі нарахування будь-якою стороною штрафних санкцій (неустойки, штрафів, пені), збитків, що передбачено умовами цього договору, сторона, що має оплатити штраф та/або пеню, зобов'язується перерахувати їх протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги іншої сторони про це на банківський рахунок відповідної сторони (п. 9.8 договору).
Згідно з п. 8 комерційної пропозиції цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.2023 року. Договір може бути продовжений на кожен наступний календарний місяць (розрахунковий період), якщо до закінчення строку дії договору сторонами буде укладено відповідну додаткову угоду.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору з оплати наданої електроенергії споживачем АТ "Енергетична компанія України" листом № 365/2024 від 20.03.2024 звернулось до АТ "Українські енергетичні машини" з вимогою про сплату штрафних санкцій, в якій зазначало про те, що: на виконання умов договору та комерційної пропозиції постачальник виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо поставки споживачу електричної енергії та направив споживачу рахунок на оплату № 027240211 від 02.02.2024 (перший платіж лютого 2024 - 33.0% вартості заявленого обсягу на суму 6 383 361,44 грн, який необхідно було сплатити до 08.02.2024); рахунок на оплату № 027240212 від 02.02.2024 (другий платіж лютого 2024 - 33.0% вартості заявленого обсягу на суму 6 383 361,44 грн, який необхідно було сплатити до 14.02.2024); рахунок на оплату № 027240213 від 01.02.2024 (третій платіж лютого 2024 - 34.0% вартості заявленого обсягу на суму 6 576 796,63 грн, який необхідно було сплатити до 23.02.2024); рахунок на оплату № 027240119 від 15.02.2024 (підсумковий платіж січня 2024 - на суму 7 186 856,87 грн, який необхідно було сплатити до 22.02.2024).
У свою чергу споживач здійснив часткову оплату за даним рахунком, однак, станом на дату направлення даної вимоги заборгованість склала 2 186 856,86 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач здійснив черговий платіж в якості оплати спожитої електричної енергії за договором на загальну суму 2 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2103 від 05.04.2023 з призначенням платежу: «оплата за електроенергію у лютому 2024 року по рахунку № 027240211 від 01.02.2024, згідно договору № 070623-1 від 07.06.2023, у т.ч ПДВ 20% - 416 666,67 грн».
Листом № 560/2024 від 19.04.2024 відповідач повідомив позивача про утримання штрафних санкцій через те, що АТ "Українські енергетичні машини" порушило свої зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію та на підставі п. 5.6, 9.7, 9.8 договору АТ "Енергетична компанія України" з оплати, здійсненої позивачем 05.04.2024 в сумі 2 500 000,00 грн, зарахувало суму 1 507 126,38 грн в рахунок погашення штрафних санкцій нарахованих відповідно до вимоги від 20.03.2024. Решту суми в розмірі 992 873,62 грн відповідач зарахував в рахунок погашення поточної заборгованості за договором.
Також листом № 802/2024 від 16.05.2024 відповідач повідомив позивача про необхідність відшкодування вартості рахунків за відключення та підключення електроустановок позивача.
У відповідь на вказані повідомлення відповідача АТ "Українські енергетичні машини" надіслало лист № 01/03-346 від 22.05.2024 про незгоду з діями АТ "Енергетична компанія України" щодо перерахунку в односторонньому порядку здійсненого платежу та просило підтвердити платіж в сумі 2 500 000,00 грн за його цільовим призначенням.
Відповіді на вказаний лист позивача матеріали справи не містять.
Отже, не погодившись з указаними діями відповідача щодо зміни призначення платежу за спожиту електричну енергію в односторонньому порядку, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
В силу положень частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом вже встановлено, що сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу (публічний договір приєднання), який визначає порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання від 07.06.2023 на умовах комерційної пропозиції № 1 від 07.06.2023.
У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Умовами укладеного сторонами договору передбачено, що цей договір розроблений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для усіх споживачів.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій Законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з цим встановлено, що підпунктом 16 пунктом 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (в редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) визначено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан.
У подальшому Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 (який затверджений Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України воєнний стан в Україні продовжений, зокрема, Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії військового стану в Україні» до 13 травня 2024 року, Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії військового стану в Україні» до 14 серпня 2024 року, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 «Про продовження строку дії військового стану в Україні» до 09 листопада 2024 року, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії військового стану в Україні» до 08 лютого 2025 року.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до пункту 4 частини третьої-четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже НКРЕКП (регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Так, 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг була прийнята постанова «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» № 332 (далі - Постанова № 332).
Підпунктом 16 п. 1 Постанови № 332 визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
У подальшому підпункт 16 пункту 1 було виключено на підставі Постанови НКРЕКП № 1231 від 28.06.2024 та у пункті 15 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 вирішено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Як вбачається з указаної постанови, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.
Відтак, відповідна постанова у вказаній частині недійсною в установленому порядку не визнана. Введений воєнний стан в Україні на час спірних правовідносин, а також на час вирішення даного спору, не припинено та не скасовано.
Водночас при виборі і застосуванні норм права у спірних правовідносинах суд враховує правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Зокрема у вказаних висновках Верховного Суду зазначено, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Такі рішення регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
У даному випадку суд приймає до уваги, що укладений позивачем та відповідачем договір № 070623-1 від 07.06.2023 регулює відносини сторін, як учасників ринку електричної енергії, та строк дії воєнного стану в Україні охоплює період, за який відповідачем були нараховані штрафні санкції позивачу, а отже, відповідні дії АТ «ЕКУ» щодо нарахування штрафних санкцій АТ «УЕМ» у вказаний період є неправомірними.
У зв'язку із цим, дії відповідача (АТ «ЕКУ») зі зміни призначення платежу, здійсненого позивачем на погашення заборгованості за спожиту електричну енергію АТ «УЕМ» за лютий 2024, в рахунок погашення безпідставно нарахованих штрафних санкцій в період воєнного стану (якими відповідач фактично стягнув такі санкції з позивача) також є неправомірними та такими, що здійснені з порушенням постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду будь-яких належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій та зарахування частини платежу позивача на погашення таких штрафних санкцій.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зміна правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Так, за договором між сторонами виникли господарські правовідносини, за якими позивач платіжною інструкцією № 2103 від 05.04.2024 здійснив платіж в рахунок оплати наданої (спожитої) електроенергії в сумі 2 500 000, 00 грн, а відповідач зарахував отримані кошти за цією платіжною інструкцією з іншим призначенням: 992 873, 62 грн - в рахунок оплати наданої (спожитої) електроенергії, а 1 507 126,38 грн - в рахунок погашення штрафних санкцій.
Отже, оскільки платіжна інструкція № 2103 від 05.04.2024 породила між позивачем та відповідачем правовідношення, за яким у сторін виник даний спір, то обраний позивачем спосіб захисту суд вважає правильним та ефективним, що направлений на захист порушених прав АТ "Українські енергетичні машини".
За таких обставин, враховуючи, що відповідач всупереч підпункту 15 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 здійснив перерозподіл сплачених позивачем коштів за спожиту електроенергію по рахунку № 027240211 від 01.02.2024 за договором № 070623-1 від 07.06.2023, то вимога позивача про зарахування проведеного платежу в сумі 2 500 000,00 грн за його прямим та цільовим призначенням є обґрунтованою.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі стягненням відповідачем штрафних санкцій позивач несе негативні правові наслідки у вигляді порушення його прав, зокрема, неможливості погашення існуючого боргу та систематичного отримання повідомлень про відключення електроустановок позивача (листи № 167/2024 від 29.01.2024, № 267/2024 від 23.02.2024, № 485/2024 від 10.04.2024, № 1209/2024 від 10.07.2024, № 1068/2024 від 21.06.2024), а також неможливості переходу до нового постачальника електричної енергії.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, оцінивши надані сторонами доводи та докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Також із матеріалів справи вбачається, що за подання заяви про забезпечення позову заявником був сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 грн. платіжною інструкцією № 4149 від 04.07.2024, проте, в подальшому вказана заява була повернута позивачу.
За таких обставин, враховуючи наявність відповідного клопотання заявника, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що був сплачений платіжною інструкцією № 4149 від 04.07.2024, підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати незаконними дії Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (01001, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 32984271) щодо зарахування оплати Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) в сумі 1 507 126,38 грн, здійсненої платіжною інструкцією № 2103 від 05.04.2024, в рахунок погашення штрафних санкцій (штрафу) за договором № 070623-1 від 07.06.2023.
Зобов'язати Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (01001, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 32984271) зарахувати платіж в сумі 2 500 000,00 грн, здійснений Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" платіжною інструкцією № 2103 від 05.04.2024 за його призначенням, зазначеним у платіжному документі, а саме: «Оплата за електроенергію у лютому 2024 року по рахунку № 027240211 від 01.02.2024, згідно договору № 070623-1 від 07.06.2023, у т.ч ПДВ 20% - 416 666,67 грн».
Стягнути з Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (01001, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 32984271) на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) судовий збір у сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) 80 коп.
Повернути Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) з Державного бюджету судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., сплачений платіжною інструкцією № 4149 від 04.07.2024
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 09 січня 2025 року.
Повний текст рішення складений 20 січня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.