Справа № 158/36/25
Провадження № 1-кп/0158/57/25
21 січня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12024035590000294 від 08.12.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше неодноразово вчиняла домашнє насильство по відношенню до своєї бабусі, а саме: 27.03.2024р. та 09.06.2024р., за що постановами Ківерцівського районного суду Волинської області 03.04.2024р. та 02.07.2024р. був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, належних висновків не зробив та продовжив вкотре систематично вчиняти домашнє насильство.
Так, ОСОБА_5 , перебуваючи в житловій квартирі АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, 06 грудня 2024 року приблизно о 19 год. 00 хв., вчинив домашнє насильство відносно своєї бабусі ОСОБА_4 , а саме: вчинив умисні дії фізичного та психологічного характеру, які виразились в умисному придушуванні потерпілої міжкімнатними дверима, висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, словесними образами, приниженні її честі та гідності, що призвело до психологічних страждань та тілесних ушкоджень у вигляді саден на обох передпліччях, що є в безпосередньому причинно - наслідковому зв'язку із домашнім насильством фізичного характеру.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину з приводу пред'явленого йому обвинувачення визнав в повному об'ємі, не заперечив того факту, що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, а також не заперечив того, що 06 грудня 2024р. близько 19 год. за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство відносно своєї баби ОСОБА_4 . У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Також враховуючи те, що ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження інших письмових доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням характеризуючих даних на особу.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 06.12.2024р. у вечірній час її онук ОСОБА_5 , з яким вона спільно проживає, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з приводу чого вона зробила йому зауваження, вчинив відносно неї домашнє насильство, а саме притиснув її міжкімнатними дверима, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді саден на обох передпліччях, виражався нецензурною лайкою. На даний час його поведінка змінилась в кращу сторону у зв'язку з чим просить обвинуваченого суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо фактичних обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є послідовними та змістовними, відповідають даним, наведеним у обвинувальному акті. На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в умисному, систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Крім то слід зазначити, що 20.06.2022р. Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання та протидію насильству щодо жінок і домашньому насильству (далі - Стамбульська конвенція), яка спрямована на викорінення насильства і передбачає створення комплексної системи ефективної боротьби з такими явищами.
Основною тезою міжнародного законодавства у сфері протидії домашньому насильству є те, що ніхто, ніде та за жодних обставин не повинен терпіти знущання над собою.
ЄСПЛ у справах «Івашків проти України» (заява №59670/14, рішення від 22.09.2022), «М.М. та З.М. проти України» (Заява № 4669/20, рішення від 03.11.2022), «Левчук проти України» (заява № 17496/19 від 03.12.2020) неодноразово зауважував на позитивному обов'язку держави вживати своєчасних заходів для розслідування актів домашнього насильства, як прояву порушення основних прав і свобод людини. Державні органи повинні відійти від тендерних стереотипів і не применшувати серйозність порушень.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Відповідно до усталеної практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відображеної, зокрема, у постановах від 28 лютого 2023 року (справа № 725/4683/20, провадження № 51-6067 км 21), від 28 травня 2024 року (справа № 522/2378/22, провадження № 51-7447 км 23), домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов'язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім'ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, є працездатною особою, однак не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, при цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілої, яка в судовому засіданні не наполягала на суворій мірі покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, у виді громадських робіт.
Крім того, на підставі ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, суд вважає за доцільне одночасно із призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 покарання застосувати до нього на строк три місяці обмежувальний захід, передбачений пунктом 5 частини 1 вказаної статті у виді направлення для проходження програми для кривдників.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні - відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 обмежувальний захід, поклавши на нього наступний обов'язок - пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1