03.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/256/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
представники сторін:
від позивача: Хлабистін Д.М., представник;
від відповідача: Кочура С.В., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №904/256/24 (суддя Колісник І.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров Дніпропетровської області
про стягнення 691 471,68 грн.,-
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" 691471,68 грн, з яких: 177689,69 грн - 3% річних, 513 781,99 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2557370 від 30.06.2020 року щодо своєчасної сплати коштів за користування вагонами за відомістю форми ГУ-46 № 02089001 у сумі 4 840 694, 40 грн та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 02089001 у сумі 149 421, 36 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у цій справі позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 691471,68 грн, з яких: 177689,69 грн - 3% річних, 513781,99 грн - інфляційні втрати - задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 39 880,46 грн, інфляційні втрати в сумі 24 625,74 грн, судовий збір у сумі 967,59 грн; у решті позову - відмовлено.
Приймаючи вказане судове рішення в частині відмови в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі № 904/2543/22, яке набрало законної сили 05.07.2023 року, тому судом було здійснено перерахунок всіх заявлених сум, відповідно до вказаного періоду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №904/256/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог; задовольнити позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що договором передбачено обов'язок відповідача сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику, шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. При цьому, надання послуг може підтверджуватись накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які повинні підписуватись відповідачем не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг.
Враховуючи те, що оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання платником певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень.
На переконання скаржника, якщо згідно з актами загальної форми від 28.07.2022 року №420, №421, №422, №423 датою закінчення затримки вагонів є 28.07.2022 року, а відомість плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №02089001 та накопичувальна картка ф.ФДУ-92 №02089001 оформлені 02.08.2022 року, кінцевою датою підписання вказаних документів та, відповідно, строком виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, є 02.08.2022 року.
Апелянт звертає увагу, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Такою вимогою в даному випадку є позовна заява, а тому навіть якщо припустити, що строк не встановлений, відповідач повинен був виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення позовної заяви і аж ніяк не з моменту набрання чинності рішення суду.
Також скаржник звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.11.2023 року по справі № 910/3658/23, в якій з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року по справі № 703/2718/16-ц зазначено про правомірність стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних з моменту саме настання збитків (упущеної вигоди), а не набрання чинності рішенням суду.
Відповідач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач подав позовну заяву у цій справі 19.01.2024 року, тобто тоді, коли боргу у відповідача перед позивачем вже не було.
Вимоги щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних позивачем до відповідача не заявлялись ні під час розгляду господарської справи №904/2543/22, ні до подання позову у цій справі №904/256/24.
На думку відповідача наслідком припинення зобов'язань щодо сплати заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги відповідно до відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №02089001 у розмірі 4 840 694,40 грн з ПДВ та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 №02089001 у розмірі 149 421,36 грн з ПДВ є припинення зобов'язань і щодо інших незаявлених додаткових (акцесорних) вимог, щодо цих зобов'язань, у тому числі і щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (п. 43).
На переконання відповідача, враховуючи те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2543/22 про стягнення з АТ "Покровський ГЗК" суми спірної заборгованості набуло законної сили 05.07.2023 року, відповідно, виключно з цієї дати можна стверджувати про виникнення у АТ "Покровський ГЗК" прострочення виконання зобов'язань, наявність яких і визначена судовоми рішеннями у справі №904/2543/22, оскільки жодних належних та допустимих доказів надання (вручення, поштового відправлення тощо) позивачем на адресу відповідача вищевказаних документів матеріали справи не містять.
Відповідач звертає увагу, що ціна наданих позивачем послуг, вказана у вищевказаній накопичувальній картці №02089001 та відомості №02089001 від 02.02.2022 року, не співпадає з тим, що зазначено у розрахунку позивача, різниця складає 20% від ціни послуг, що на його думку має відповідати розміру податку на додану вартість.
При цьому, позивачем не сформовано жодного податкового зобов'язання з оплати 20% податку на додану вартість 02.08.2022 року, який відповідач мав би обов'язок компенсувати позивачу.
Матеріали справи свідчать, що АТ "Придніпровська залізниця" податкові накладні, в яких сформований та підтверджений самим позивачем податковий обов'язок зі сплати 20% сум ПДВ за вищевказаними операціями, складені лише в день отримання оплати та на суму отимання оплати від АТ "Покровський ГЗК".
Таким чином, у відповідача відсутній обов'язок компенсації позивачу сум податку на додану вартість саме з 02.08.2022 року.
Згідно відповіді на відзив позивач вказує, що з огляду на те, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів в даному випадку засвідчувались саме актами загальної форми, то накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами повинні підписуватись відповідачем не пізніше двох робочих днів від дня складення цих актів.
Отже, якщо згідно з актами загальної форми від 28.07.2022 року №420, №421, №422, №423 датою закінчення затримки вагонів є 28.07.2022 року, а відомість плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №02089001 та накопичувальна картка ф.ФДУ-92 №02089001 оформлені 02.08.2022 року, кінцевою датою підписання вказаних документів та, відповідно, строком виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, є 02.08.2022 року.
Відповідно до змісту заперечень на відповідь на відзив відповідач вказує, що відповідно до укладеного між АТ "Придніпровська залізниця" та АТ "Покровський ГЗК" договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2557370, не передбачено жодного строку виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Договором №2557370 передбачена форма розрахунку у вигляді попередньої оплати. При цьому, положення договору не передбачають строків внесення відповідачем цієї попередньої оплати.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснював попередню оплату за надані спірні послуги позивачем.
Також відповідач звертає увагу, що АТ "Придніпровська залізниця" не має права списувати спірні суми із попередньої оплати, оскільки відповідно до вищевказаних положень та п. 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року №04-5/225, залізниця має списувати суми за надані нею послуги виключно у випадку відсутності спору.
При цьому, підставою для списання цих коштів з попередньої оплати є саме належним чином оформлені та підтверджені підписом відповідача відповідні відомості плати за користування вагонами та накопичувальної картки за зберігання вагонів. Однак, в матеріалах справи такі документи відсутні, так як позивач їх не надав відповідачу для підпису.
З огляду на що, відсутність права у АТ "Придніпровська залізниця" списувати з отриманої суми попередньої оплати спірну суму, встановлена вищевказаним законодавством, а не листами відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2024 року на 14:15 год.
У судовому засіданні 11.09.2024 року судом оголошено перерву на 03.12.2024 об 11:30 год.
У судовому засіданні 03.12.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі №904/2543/22 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс", яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 року (а.с. 48 - 53) та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року (а.с. 54 - 57) залишено без змін, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто 4 840 694, 40 грн плати за користування вагонами, 149 421, 36 грн збору за зберігання вантажу, 74 851, 74 грн судового збору (а.с. 40 - 47).
На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі № 904/2543/22, яке набрало законної сили 05.07.2023року, було видано відповідний наказ від 04.09.2023 року.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі №904/2543/22 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) виконало добровільно, а саме сплатило 4 990 115,76 грн (плата за користування вагонами в сумі 4 840 694,40 грн; збір за зберігання вантажу у сумі 149 421,36 грн) трьома платежами: 13.09.2023 року - 64 967,50 грн, 09.10.2023 року - 1 000 000,00 грн, 11.10.2023 року - 3 925 148, 26 грн (а.с. 82-83, 85).
У межах справи № 904/2543/22 судами встановлені наступні обставини.
У лютому 2022 року за накладними № 34594143, № 45806775, № 45738705, № 45761673, №45625019 та № 45516374 залізницею були прийняті до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони.
Відповідно до зазначених накладних станція призначення - Чортомлик Придніпровської залізниці. За фактом прибуття вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, що підтверджується записом в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф.ГУ-2 (далі - Книга повідомлень ф. ГУ-2).
Вагони, що прибули на станцію, відповідачем не забиралися на свою під'їздну колію, у зв'язку з чим були складені акти загальної форми ф. ГУ-23 №№ 283 від 25.02.2022 року, 420 від 28.07.2022 року, № 294 від 28.02.2022 року, № 421 від 28.07.2022 року, № 303 від 09.03.2022 року, № 422 від 28.07.2022 року, № 310 від 14.03.2022 року, № 423 від 28.07.2022 року. Акти ф. ГУ-23 №№ 283, 294, 303, 310 підписані відповідальними працівниками АТ "Покровський ГЗК" без заперечень.
За весь період затримки спірних вагонів позивач нарахував відповідачу плату за користування цими вагонами за відомістю ф. ГУ-46 № 020089001 в сумі 4033912,00 грн (разом з ПДВ 4840694,40 грн) та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 №020089001 в сумі 124517,80 грн (разом з ПДВ 149421,36 грн).
Для підписання відомості плати за користування вагонами та накопичувальної картки відповідач не з'явився, про що позивачем складено акти загальної форми ф. ГУ-23 №№ 182, 183 від 02.08.2022 року.
Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із наявного у справі, що розглядається, повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190928/2020-0001 від 30.06.2020 року вбачається, що АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1) відправника/одержувача - 5349; 2) платника - 2557370 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером (а.с. 20).
За таких обставин, 30.06.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" як перевізником та Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" як замовником шляхом приєднання останнього укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір, договір про надання послуг з організації перевезення) (а.с. 21 - 28).
Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних із цим послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Пунктом 1.4 договору про надання послуг з організації перевезення встановлено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватися накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 договору).
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 договору).
Згідно з пунктом 1.7 договору про надання послуг з організації перевезення цей договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) іншою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір, інша сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Відповідно до пункту 1.9 цього договору за результатом розгляду заяви (акцепту) перевізник направляє замовнику у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення, або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору із замовником.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (п. 1.10 договору).
Пунктом 2.1 договору визначені обов'язки замовника. Зокрема:
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагона за межами України та інших послуг перевізника (пп. 2.1.4);
- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а; у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пп. 2.1.7).
Пунктом 4.1 договору про надання послуг перевезення передбачено, що розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Посилаючись на умови пункту підпункту 2.1.7 пункту 2.1 договору про надання послуг з організації перевезення, позивач стверджує, що обов'язок відповідача підписати відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 020089001 на суму 4840694, 40 грн (з ПДВ) та накопичувальну картку ф. ФДУ-92 № 020089001 на суму 149421, 36 грн (з ПДВ) виник після двох робочих днів від дня закінчення затримки вагонів, що засвідчено відповідними актами загальної форми та є кінцевим днем надання послуг.
Так, позивач вказує, що згідно з актами загальної форми №№ 420, 421, 422, 423 від 28.07.2022 року датою закінчення затримки вагонів є 28.07.2022 року, а відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 020089001 та накопичувальна картка ф. ФДУ-92 № 020089001 оформлені 02.08.2022 року. Тому, кінцевою датою підписання цих документів та оплати послуг є 02.08.2022 року.
Відповідно до актів загальної форми ГУ-23 від 02.08.2022 року №№ 182, 183 відповідач не з'явився для підписання відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 020089001 та накопичувальної картки ф. ФДУ-92 № 020089001 (а.с. 16-17). Зазначена обставина встановлена також судом під час розгляду справи № 904/2543/22.
Поряд з цим відповідач надіслав на адресу позивача листи № 54/261 від 26.07.2022 року, № 812/05 від 02.08.2022 року, якими просив позивача не списувати кошти за залізничним тарифом та додаткових зборів, штрафів за надані послуги за спірними вагонами, що унеможливило списання позивачем плати за користування вагонами за відомістю плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №020089001 у сумі 4840694,40 грн (з ПДВ) та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 020089001 у сумі 149421,36 грн (з ПДВ) (а.с. 18-19).
Неможливість самостійного списання позивачем за вказаних обставин без згоди відповідача з його особового рахунку плати за користування вагонами за відомістю плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 020089001 у сумі 4840694,40 грн (з ПДВ) та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 020089001 у сумі 149421,36 грн (з ПДВ) стала підставою для нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст. 193 ГК України.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Скаржник не погоджується із періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, вказуючи на те, що строком оплати послуг є 02.08.2022 року, відповідно, з цієї дати повинен обраховуватись період нарахування цих сум.
Тому, в даному випадку, необхідно встановити період настання строку виконання зобов'язання відповідача перед позивачем.
Відповідно до п.1.4 договору про надання послуг з організації перевезення № 45-00190928/2020-0001 від 30.06.2020 року надання послуг може підтверджуватись накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які за умовами підпункту 2.1.7 пункту 2.1 цього договору повинні підписуватися відповідачем не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг, але не раніше дня оформлення вказаних документів.
Проте, договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі непідписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Обставини, встановлені судами у справі № 904/2543/22, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомістю ф. ГУ-46 № 020089001 та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 020089001. Тому, стягнення платежів за вказаними документами здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (далі - Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Так, пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п. 2.5 Правил).
Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строк виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Згідно з пунктом 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі № 904/2543/22 (п. 50), у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 року у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
Як зазначено вище, між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомістю ф. ГУ-46 № 020089001 та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 020089001.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі №904/2543/22 з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто 4840694, 40 грн плати за користування вагонами, 149421, 36 грн збору за зберігання вантажу, 74851, 74 грн судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі № 904/2543/22, яке набрало законної сили 05.07.2023 року.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень ст. 625 ЦК України позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 513 781,99 грн та 3% річних у сумі 177 689,69 грн розраховані за період з 03.08.2022 року по 10.10.2023 року із заборгованості в сумі 4 990 115,76 грн (плата за користування вагонами в сумі 4 840 694,40 грн (з ПДВ) та збір за зберігання вантажу в сумі 149421,36 грн (з ПДВ)), з урахуванням здійснених відповідачем платежів: 13.09.2023 року - 64 967,50 грн, 09.10.2023 року - 1 000 000,00 грн, 11.10.2023 року - 3 925 148,26 грн.
Разом з тим, оскільки обов'язок з оплати спірних сум за цими документами виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 року у справі № 904/2543/22, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат і 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 05.07.2023 року по 10.10.2023 року.
За результатом здійсненого судом перерахунку 3% річних за період з 05.07.2023 року по 10.10.2023 року із заборгованості в сумі 4 990 115,76 грн, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, фактично становлять 39 880,46 грн, з яких:
- 28 710,26 грн за період з 05.07.2023 року по 12.09.2023 року із заборгованості в сумі 4 990 115,76 грн;
- 10 524,97 грн за період з 13.09.2023 року по 08.10.2023 року із заборгованості в сумі 4 925 148,26 грн;
- 645,23 грн за період з 09.10.2023 року по 10.10.2023 року із заборгованості в сумі 3 925 148,26 грн.
За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати становлять 24 625,74 грн за вересень 2023 року (індекс інфляції 100,5%) із заборгованості в сумі 4 925148,26 грн, з урахуванням здійсненого відповідачем 13.09.2023 року платежу в сумі 64 967,50 грн.
Інфляційні втрати за липень та серпень 2023 року із заборгованості в сумі 4 990 115,76 грн відсутні, оскільки у вказані місяці мала місце дефляція (індекси інфляції становили 99,4% та 98,6% відповідно).
Не нараховуються інфляційні втрати й за жовтень 2023 року, оскільки заборгованість до її остаточного погашення існувала менше половини місяця.
Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що інфляційні втрати підлягають зменшенню на 489 156,25 грн (513 781,99 - 24 625,74 = 489 156,25), а 3% річних - на 137 809,23 грн (177 689,69 - 39 880,46 = 137 809,23).
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростовували висновки оскаржуваного рішення, апелянтом не наведено.
Враховуючи зазначене вище, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №904/256/24 в оскаржуваній частині є обгрунтованим.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №904/256/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №904/256/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 21.01.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков