Єдиний унікальний номер 341/38/25
Номер провадження 3/341/60/25
17 січня 2025 року місто Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р., за участю ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 156 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
установив
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 07.01.2025 № 578386 ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку за наступних викладених у протоколі обставин.
04.12.2024 згідно з актом фактичної перевірки ДПС України в Івано-Франківській області у м. Галичі по вул. Львівській, 45, на АЗС № 1 ТзОВ «ПТФ «Центр»» ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку, номери та серії яких дублюються, чим порушила вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Такі дії кваліфіковано як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 156 КУпАП.
У судовому засіданні 17.01.2025 ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного порушення не визнала та пояснила, що з протоколом не згідна. 04.12.2024 не здійснювала реалізацію алкогольних напоїв. Зазначила, що вона працює оператором АЗС та здійснює реалізацію товарів як продавець. Які товари продавати, вона не вирішує. Хто продавав товари 16 та 23 листопада 2024 року вона не знає. Крім неї на АЗС працює ще два оператори (продавці).
Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суддя виходить з такого.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів зміцнення законності.
Приписами ч. 1 ст. 156 КУпАП як адміністративне правопорушення визначено роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Суддя констатує, що норми ч. 1 ст. 156 КУпАП не передбачають адміністративної відповідальності за реалізацію алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку, що поставлено в обвинувачення ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 07.01.2025 № 578386 зазначено, що ОСОБА_1 вчинила відповідне порушення 04.12.2024.
При цьому на підтвердження висунутого у протоколі обвинувачення надано копію акта перевірки ТзОВ «ПТФ «Центр»» АЗС № 1 по вул. Львівська, 45, у м. Галичі та копію Додатку № 1 до нього.
З указаних документів суддя установив, що за даними систем обліку даних РРО ДПС України у АЗС по вул. Львівська, 45, в м. Галичі протягом червня 2024 року та листопада 2024 року, а востаннє - 16.11.2024 та 23.11.2024, реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку, номери та серії яких дублювались у фіскальних чеках.
Своєю чергою будь-які дані реалізації алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку, номери та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО, оператором ОСОБА_1 саме 04.12.2024 у матеріалах справи відсутні. Також, відсутні будь-які дані реалізації алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку 16.11.2024 та 23.11.2024 саме цією особою.
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення від 07.01.2025 № 578386 зазначено, що ОСОБА_1 порушила вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон). При цьому у протоколі назва Закону вказана неправильно, оскільки відповідні вимоги щодо застосування РРО установлювались Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Надаючи правову оцінку протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, суддя виходить з такого.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Таким чином, згідно з Конституцією України та рішеннями Європейського суду з прав людини винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумними сумнівами. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Отже, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх допустимості і належності.
Чинний КУпАП не визначає поняття допустимості та належності доказів, проте відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим кодексом (ст. 86 КПК України).
Таким чином, особа не може бути притягнута до відповідальності на підставі неналежних чи недопустимих доказів, а наявні докази повинні виключати будь-які розумні сумніви щодо винуватості особи.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні в справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
У цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Приписами статті 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, серед іншого, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Суддя на виконання вимог ст. 278 КУпАП констатує недоліки протоколу про адміністративне правопорушення № 578386 в частині відображення суті адміністративного правопорушення (об'єктивної сторони), передбаченого ч. 1 статті 156 КУпАП, та зазначення нормативного акта, який порушено.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення № 578386 у порушення вимог статті 256 КУпАП і всупереч викладеній позиції ЄСПЛ містяться дані про порушення особою конкретних приписів чинного законодавства, а саме ч. 1 статті 156 КУпАП. При цьому положення відповідних норм не містять адміністративної відповідальності за реалізацію алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку, які зазначені у відповідному протоколі.
З огляду на викладену практику ЄСПЛ, суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію (опис) діяння особи, стосовно якої розглядається справа.
Так само надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб'єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Оцінюючи протокол № 578386 про адміністративне правопорушення, не визнаю його належним доказом для використання у процесі доказування винуватості ОСОБА_1 за частиною першою статті 156 КУпАП, оскільки у ньому неправильно зазначено приписи законодавства, порушення яких складає об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого у частині 1 статті 156 КУпАП саме у цій справі, неправильно зазначено порушений нормативний акт.
Крім того, суддя зазначає, що реалізація алкогольних напоїв у відповідній АЗС здійснюється суб'єктом господарювання - ТзОВ «ПТФ «Центр»», який і отримав ліцензію на такий вид діяльності, а не оператором ОСОБА_1 .
Підсумовуючи, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Підсумовуючи, суддя констатує, що:
- у протоколі зазначено вчинення особою діяння як реалізацію алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку, за відсутності відповідних приписів чинного законодавства, які б передбачали відповідальність саме за таке діяння, тоді як у справі відсутні дані про підробку марок акцизного податку на алкогольних напоях, реалізованих 16 та 23 листопада 2024 року;
- у протоколі неправильно зазначено назву Закону України;
- матеріали справи не містять жодних даних, які б давали підстави вважати, що 16.11.2024 і 23.11.2024 алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку реалізувала саме ОСОБА_1 ;
- матеріали справи не містять жодних даних, які свідчили про те, що 04.12.2024 (як зазначено у протоколі) ОСОБА_1 взагалі реалізовувала алкогольні напої, зокрема з підробленими (однаковими) марками акцизного податку;
- не доведено, що ОСОБА_2 як оператор (продавець) АЗС є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, тобто, що за своїми функціональними обов'язками саме оператор АЗС несе відповідальність за асортимент і вид товару, який реалізовується у відповідній точці продажу суб'єкта господарювання - ТзОВ «ПТФ «Центр».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом вчинення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП правопорушення, на підставі матеріалів справи не установлено вчинення цією особою відповідного правопорушення 04.12.2024, протокол складено з численними порушеннями, суддя дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 156, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 156 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її ухвалення через Галицький районний суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ