Справа № 759/19079/22
№ апеляційного провадження: 22-з/824/56/2025
15 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Богатиренко Оксани Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку майна, набутого за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,-
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом у якому просила: встановити факт проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з вересня 2016 року по 22 липня 2022 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину вказаної квартири.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням адвокат Висіцька І.В. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Висіцької І.В. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.
02 листопада 2024 року через засоби поштового зв'язку на адресу Київського апеляційного суду адвокатом Богатиренко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу зазначалось, що відповідач ОСОБА_1 планує понести у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Посилається на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи підтверджується наступними документами:
- копією договору про надання правничої допомоги №01/03/24 від 01 березня 2024 року;
- копією додаткової угоди №1 до договору №01/03/24 від 01 березня 2024 року про надання правничої допомоги в якій сторонами погоджено розмір витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката в фіксованому розмірі в сумі 10 000 грн, а також погоджені умови щодо строку розрахунку з адвокатом;
- копією акту наданих послуг до договору №01/03/24 від 01 березня 2024 року про надання правничої допомоги.
Вказує, що беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд заяви про ухвалення по справі додаткового рішення апеляційним судом повідомлялися належно.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно частина 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1 - 2 статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що:
"Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності".
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
02 листопада 2024 року через засоби поштового зв'язку адвокатом Богатиренко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідачки 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду № 346/2744/21 від 22 квітня 2024 року.
Отже, процесуальні норми визначають, що у разі наявності намірів у сторони отримати відшкодування понесених нею судових витрат, така сторона зобов'язана подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі.
Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, до закінчення судових дебатів, зробити заяву про зобов'язання подати докази про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Убачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представницею відповідачки було заявлено про те, що остання очікує понести у зв'язку розглядом справи в суді апеляційної інстанції 10 000 грн.
Суд з урахуванням викладеного та правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, звертає увагу, що доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів адвокат Богатиренко О.В. в інтересах ОСОБА_5 не подала.
Також, всупереч положенням статті 246 ЦПК України, заявники не навели суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники подають докази у справі безпосередньо до суду, у строк, визначений законом або судом.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані стороною у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.
З аналізу наведених норм процесуального закону видно, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про залишення без розгляду заяви адвоката Богатиренко О.В. в інтересах ОСОБА_5 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки подана представницею заява про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання нею доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву адвоката Богатиренко Оксани Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 16 січня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: