Справа № 755/11801/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2182/2025
16 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року у складі судді Галагана В.І.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернувся у суд із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4193404 від 10 листопада 2021 року в розмірі 55 490 грн та судові витрати в сумі 2 422 грн 40 коп.
В обґрунтування позову зазначав, що 10 листопада 2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 4193404 згідно з умовами якого відповідач отримав 12 400 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 10 грудня 2021 року.
ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Останній зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
Відповідно до п. 7.1. кредитного договору № 4193404 від 10 листопада 2021 року, договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ "Мілоан" вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказано, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "Мілоан" та відповідачем не був би укладений.
Після цього, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору є Анкета-заява на кредит № 4193404 позичальника від 10 листопада 2021 року, що заповнена відповідачем.
Відповідно до умов кредитного договору, між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 4193404 від 10 листопада 2021 року, що укладений між ТОВ "Мілоан" та відповідачем, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року.
Сума заборгованості відповідача становить 55 490 грн відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року, з них: залишок по тілу кредиту - 12 400 грн, залишок по відсоткам - 41 850 грн, залишок по комісії - 1 240 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 21701037/103 від 18 квітня 2024 року, але спір вирішено не було.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит № 4193404 від 10 листопада 2021 року в розмірі 18 290 грн та судовий збір у розмірі 798 грн 44 коп, а всього на загальну суму 19 088 грн 44 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована за змістом тим, що сума заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" відповідно до договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 22 лютого 2022 року. Договір не було пролонговано.
Вказує, що відповідно до чинного законодавства всі дії позивача є правомірними, оскільки у своєму позові позивач не має наміру стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією.
Відзиву на апеляційну скаргу не найшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит від 10 листопада 2021 року № 4193404, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 10 листопада 2021 року № 4193404 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з Правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.
Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит.
Додатком № 2 до кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту.
Із відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору, встановлено, що за 30 днів з початку строку кредитування з 10 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року (включно) (в межах строку кредитування, пільговий період 30 днів) проценти за користування кредитом нараховувалися згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору за ставкою 1,25 % від суми кредиту.
За період з 11 грудня 2021 року по 08 лютого 2022 року (поза межами строку кредитування, в межах поточного періоду) проценти нараховувалися згідно з пунктом 1.6, 2.3.1.2. кредитного договору в сумі 620 грн за день.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
З платіжного доручення від 10 листопада 2021 року № 60737422 встановлено, що ТОВ "Мілоан" здійснило переказ грошових коштів у сумі 12 400 грн на картку MASTERCARD 537541XXXXXX7083, одержувач - ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Відповідно до пункту 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
23 лютого 2022 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 81-МЛ, згідно з умовами якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором від 10 листопада 2021 року № 4193404, який був укладений між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору 10 листопада 2021 року № 4193404 в розмірі 55 490 грн з них: залишок по тілу кредиту - 12 400 грн, залишок по відсоткам - 41 850 грн, залишок по комісії - 1 240 грн.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц зазначила, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" просило позов задовольнити повністю.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що договором про споживчий кредит передбачено строк повернення кредиту до 10 грудня 2021 року, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом 4 650 грн та комісії 1 240 грн, а тому в цьому розмірі підлягають до стягнення проценти за кредитом.
Нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 11 грудня 2021 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 договору про споживчий кредит від 10 листопада 2021 року № 4193404 та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким що відповідає умовам договору та нормам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" в апеляційній скарзі посилалось, зокрема, на пункт 4.2 договору про споживчий кредит, згідно з яким у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору.
Проте, звертаючись до суду, підставою позову ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" визначив саме несплату процентів за користування кредитом (відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України стягнення процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, позивач не заявляв, а тому самостійне застосування судом таких наслідків є неприпустимим з огляду на порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).
Як слідує з наявної в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом в період з 10 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року відповідно до пункту 1.5.2. договору про споживчий кредит, а з 11 грудня 2021 року по 08 лютого 2022 року відповідно до пунктів 1.6. та 2.3.1.2 договору.
Отже, в позовній заяві ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" вимог про стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляв.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно, в межах заявлених позовних вимог, встановив фактичні обставини справи та правомірно визначив розмір заборгованості зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, однак не зазначає у чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: