15 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1114/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року
у справі №160/1114/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
11 січня 2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV від 09.07.2003 року - протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, про яке повідомлено в Рішенні № 046150013677 від 10.10.2023 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.10.2023р. з метою призначення пенсії за віком з дати звернення, тобто з 03.10.2023 року та при цьому зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1984 р.; з 24.07.1996 р. по 24.10.1998 р.; з 06.10.1998 р. по 28.02.2002 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 р. у справі № 160/1114/24 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №160/1114/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що трудова книжка позивача, оформлена з порушенням вимог Інструкції № 58, отже не зараховані періоди роботи: з 24.07.1996 по 24.10.1998, оскільки дата прийняття "24.07.1996" не відповідає даті наказу про прийняття "24.07.1997", що суперечить вимогам вказаної Інструкції. Також, скаржник зазначає, що відповідно до п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Позивачем для підтвердження загального страхового (трудового) стажу також була надана Довідка ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2023 №53057/6/04- 36-74-01-13 в якій зазначено, що позивачка перебувала на податковому обліку як ФОП з 06.10.1998. Дата проведення державної реєстрації припинення, 09.06.2011. Зазначено, що у період з 06.10.1998 по 28.02.2002 здійснювала діяльність за умовами сплати фіксованого податку. У період з 01.03.2002 по 09.06.2011 - застосовувала загальну систему оподаткування та звітності. Скаржником також зазначено про те, що позивачкою до заяви про призначення пенсії не надавалося Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, а отже, до загального страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності згідно довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 03.10.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу надані документи, що підтверджують страховий стаж особи, зокрема: копія трудової книжки НОМЕР_1 , копію довідки з ДПІ про облік, як суб'єкта підприємницької діяльності №53057/6/04-36-74-01-13 від 09.08.2023 р. та ін.
На час звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилося 60 років і вона мала загальний страховий стаж - 27 років 03 місяці 20 днів.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності заяву позивачки направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.10.2023 року №046150013677 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років. Страховий стаж особи становить 27 років 03 місяці 20 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано: період з 24.07.1996 по 24.10.1998, оскільки дата прийняття « 24.07.1996» не відповідає даті наказу про прийняття « 24.07.1997», період здійснення підприємницької діяльності 06.10.1998 по 28.02.2002, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та довідка з органів Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.7 Закону № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із п."а" ч.3 ст.56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п.1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993.
Відповідно до абз.3 п. 2.3 Інструкції записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.2.5, 2.7 Інструкції у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій підпорядковано ліквідоване підприємство.
Згідно п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачкою.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності недоліків заповнення трудової книжки позивачки у спірні періоди роботи.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Більше того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 29 березня 2019 року у справі № 548/2056/16-а (адміністративне провадження № К/9901/44334/18), в яких суд касаційної інстанції зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи наведені висновки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані пенсійним органом обставини не впливають на прийняття рішення про зарахування вказаного періоду до страхового стажу.
При цьому розбіжність дати прийняття на роботу з датою наказу про прийняття не свідчить про те, що таке є саме по собі порушенням, та не спростовує факту роботи, та відповідного періоду, який впливає на визначення права на пенсію.
Суд зазначає, що обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Отже, трудова книжки позивачки містить необхідні записи щодо роботи у спірний період.
Додатково колегія суддів зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивачка як громадянка України, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до підпункту 1) пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до підпункту 1) пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637, а за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, факт провадження позивачкою підприємницької діяльності із застосуванням сплати фіксованого податку з 06.10.1998р. по 28.02.2002р. підтверджується листом Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області №53057/6/04-36-74-01-13 від 09.08.2023 року, яким підтверджується період, саме з 06.10.1998р. по 28.02.2002р., у який позивачка здійснювала підприємницьку діяльність за умовами сплати фіксованого податку.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрована з 06 жовтня 1998 року по 09 червня 2011 року як фізична особа-підприємець.
Проте, відповідачем-2 не взято до уваги лист ГУ ДПС України у Дніпропетровській області №53057/6/04-36-74-01-13 від 09.08.2023 року згідно якого ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність.
Отже, враховуючи, що у період з 06.10.1998р. по 28.02.2002р. позивачка здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням фіксованого податку, що підтверджено даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та листом ГУ ДПС України у Дніпропетровській області №53057/6/04-36-74-01-13 від 09.08.2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу позивачки.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей щодо періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності, які викликали в нього сумнів під час розгляду поданих до заяви про перерахунок пенсії документів.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №160/1114/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко