20 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11219/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.08.2021 відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 11.08.2016 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Із 11.08.2021 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за результатами розгляду заяви позивача у зв'язку з досягненням ним 60-річного віку. Пояснює, що зі змісту листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 11.09.2024 йому стало відомо, що відповідач при переведенні позивача з пенсії за вислугу на пенсію за віком застосував показник середньої заробітної плати України за 2014-2016 роки замість показника середньої заробітної плати України 2018-2020 років, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11219/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 41-44/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з 11.08.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. Після досягнення загального пенсійного віку позивач звернувся до Управління із заявою від 11.08.2021 про перерахунок пенсії, вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії (за віком), яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , останнього з 11.08.2021 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розрахунок здійснено у відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. Вказаний показник становить з 01.03.2021 - 5426,60 (4888,83 грн. * 1,11). Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 , оскільки зазначений показник застосовується при первинному призначенні пенсії у 2021 році, а не при перерахунку пенсії: перехід з одного виду пенсії на інший. Позивач скористалася правом на первинне призначення пенсії у 2016 році, відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення». У відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про залучення до розгляду справи №440/11219/24 як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року клопотання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залучення другого відповідача у справі №440/11219/24 - задоволено. Залучено до участі у справі №440/11219/24 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області /а.с. 122-123/.
31 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позовну заяву /а.с. 127-132/, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 11.08.2016 отримував пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як робітник локомотивних бригад. Із 11.08.2021 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за результатами розгляду поданої заяви позивача від 11.08.2021. При переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії - 5426,60 грн. Вважає, що право позивача на первинне призначення пенсії було використано 11.08.2016, тому підстави для застосування показника за 2018-2020 роки відсутні. Також зазначає, що позивач дізнався про порушення свого права у серпні 2021 року, зокрема після переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, однак звернувся до суду 20.09.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 з 11.08.2016 призначено пенсію за вислугу років як робітнику локомотивної бригади відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом №1362 від 28.09.2016, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 89/.
11.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просив перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії за віком /а.с. 53/.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 11.08.2021 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії №916020146305 від 17.08.2021 ОСОБА_1 з 11.08.2021 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /зворот а.с. 88/.
При цьому, пенсійним органом здійснено обрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки /зворот а.с. 65/.
На звернення позивача від 20.08.2024 /а.с. 52/ ГУ ПФУ в Полтавській області надало ОСОБА_1 відповідь листом від 11.09.2024 №16352-14443/Ш-02/8-1600/24 /а.с. 12/, яким повідомило, що з 11.08.2016 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 №1788-XII. На підставі поданої заяви з 11.08.2021 ОСОБА_1 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Законодавством визначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Виходячи із зазначеного, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні 5426,60 грн. Так як у 2016 році ОСОБА_1 скористався правом на призначення пенсії за вислугу років, то для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, правові підстави відсутні.
Разом із цим листом від 11.09.2024 №16352-14443/Ш-02/8-1600/24 ГУ ПФУ в Полтавській області надіслало позивачу копії документів пенсійної справи на 30 аркушах /а.с. 13-32/, з яких позивач дізнався про застосування при призначенні позивачу пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11.08.2021 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки /а.с. 22/.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач не погодився із діями щодо застосування при призначенні йому пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11.08.2021 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки замість показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом 20.09.2024, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Тому суд критично оцінює доводи відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно із статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 11.08.2016 призначено пенсію за вислугу років як робітнику локомотивної бригади відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом №1362 від 28.09.2016, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 89/.
Статтею 53 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Так, статтею 19 Закону №1788-XII визначено розміри пенсії за віком, а статтею 21 Закону №1788-XII передбачено розміри надбавок до пенсії за віком.
Отже, з 11.08.2016 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що була розрахована в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не у відповідності із Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, містить поняття призначення пенсії (ст. 26 Закону), переведення з одного виду пенсії на інший (ст. 45 Закону), перерахунок пенсії (ст. 42 Закону), поновлення виплати пенсії (ст. 49 Закону). При цьому, Закон не містить чіткого та ясного визначення кожного з цих понять.
Водночас, статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Отже, Законом передбачено подання виключно заяви про призначення чи про перерахунок пенсії.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, законом передбачено такі види пенсії: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 3 статті 45 Закон № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постанові від 10.07.2018 у справі №520/6808/17, аналізуючи норми Закону №1058-ІV, Верховний Суд дійшов висновку, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто позивач, реалізуючи своє право на вибір пенсійних виплат, звернувся до органу Пенсійного органу із заявою від 11.08.2021 про призначення іншої пенсії за іншим законом, а саме пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Частиною 1 статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, у спірному випадку з 11.08.2016 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як робітнику локомотивної бригади відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тоді як про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач вперше звернувся із заявою від 11.08.2021, раніше позивачу не призначалася пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком з 11.08.2021, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку позивач отримував раніше.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17, в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахуванням судом першої інстанції.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Однак, пенсія ОСОБА_1 відповідно до цього Закону №1058-IV не призначалася до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", тобто до 11.10.2017, тому приписи наведеної вище норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
З огляду на викладене вище, зважаючи на те, що заява ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком від 11.08.2021 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11 серпня 2021 року показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, вчинені відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та з порушенням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому є протиправними.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача від 11.08.2021 та поданий пакет документів в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, який мав обов'язок розглянути заяву, за результатами її розгляду прийняти рішення та відповідно здійснити обчислення пенсії за віком позивачу, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, оскільки обчислення розміру пенсії є складовою процесу призначення пенсії та її невід'ємною частиною.
Зважаючи на викладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11 серпня 2021 року показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11 серпня 2021 року, здійснивши її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2018-2020 роки), що передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 11.08.2021 відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити, як передчасних, оскільки на даний час у суду відсутні підстави вважати, що після призначення та здійснення належного обчислення пенсії на виконання цього рішення суду Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області інший орган Пенсійного фонду України - ГУ ПФУ в Полтавській області буде ухилятися від виплати позивачу пенсії у перерахованому розмірі.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3896793849.1 від 20.09.2024 /а.с. 33/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 36/.
Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211 грн. 20 коп./2)
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11 серпня 2021 року показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 11 серпня 2021 року, здійснивши її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2018-2020 роки), що передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С.Сич