20 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7326/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), у якій позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії від 14.07.2023 №164550006999;
2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту звернення із заявою про її відновлення, а саме з 06 квітня 2023 року, а також сплатити заборгованість, яка виникла з даного часу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, проживала в Автономній Республіці Крим та з 10 травня 2011 року перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим та отримувала пенсію за вислугу років. Із травня 2021 року позивач зареєстрована як внутрішньо переміщена особа в м. Гадяч Миргородського району Полтавської області. Позивач зверталася до пенсійного органу із заявами про поновлення виплати пенсії за вислугу років, на які ГУ ПФУ в Полтавській області надало відповідь листами про неможливість витребування пенсійної справи у зв'язку із розірванням комунікаційних відносин між Україною та Російською Федерацією, а за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Дніпропетровській області своїм рішенням відмовило у призначенні пенсії за віком, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу та відсутність в органах Пенсійного фонду України інформації про отримання чи припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Позивач вважає оскаржувані дії та рішення відповідачів такими, що порушують її право на соціальне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №440/7326/24. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7326/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - задоволено. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
09 липня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 65-69/, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що 05.07.2023 позивач звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.07.2023 №164550006999. Відтак, ГУ ПФУ в Полтавській області вважає себе неналежним відповідачем у цій справі.
Відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, хоча копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року про відкриття провадження у справі надіслана судом до електронного кабінету ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та судом отримано повідомлення про доставлення копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року до електронного кабінету відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 25 червня 2024 року /а.с. 64/, а копія позовної заяви з додатками доставлена до електронного кабінету відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 18 червня 2024 року /а.с. 59/.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 6/.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011 у справі №2а-9974/2011 /а.с. 102-106/, що залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі №2а-9974/11/0124 /а.с. 107-110/, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано противоправними дії Управління Пенсійного фонду України м. Ялта АРК щодо відмови від 30 червня 2011 року здійснити ОСОБА_1 призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК зарахувати у стаж, що дає право на пенсію ОСОБА_1 за вислугу років, період його роботи фармацевтом в структурному підрозділі Санаторію «Білорусія» - «Аптека» з 23 лютого 1998 року по 27 червня 2000 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня подання заяви 10 травня 2011 року. В інший частині позову відмовлено.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не підлягають доказування обставини, встановлені постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011 у справі №2а-9974/2011, що набрала законної сили, щодо ОСОБА_1 , яка бере участь у даній справі, а саме, обставина наявності у позивача права на пенсію за вислугу років з 10 травня 2011 року та роботи ОСОБА_1 фармацевтом в структурному підрозділі Санаторію «Білорусія» - «Аптека» з 23 лютого 1998 року по 27 червня 2000 року.
На виконання цього судового рішення органом Пенсійного фонду України призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10 травня 2011 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ОСОБА_1 Пенсійним фондом України 29.05.2013, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 10/.
Із 31.05.2021 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 31.05.2021 №1606-5000362933 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою ОСОБА_1 24.10.2022 /а.с. 9/.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 06.04.2023 (вх. №7365/М-1600-23 від 11.06.2023), у якій просила відновити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, зазначивши, що отримувала пенсію за вислугу років, 31.05.2021 виїхала з АР Крим до міста Гадяча Полтавської області, з 2014 пенсійні виплати припинилися, пенсії не отримує до цього часу /а.с. 17/. До цієї заяви позивачем було додано копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та копію документів, що посвідчують особу пенсіонера (паспорт, довідка про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру та пенсійне посвідчення).
За результатом розгляду цієї заяви ОСОБА_1 від 05.04.2023 ГУ ПФУ в Полтавській області надало позивачу відповідь листом від 25.04.2023 №7798-7365/М-02/8-1600/23, яким повідомило, що на даний час Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією російської федерації. У зв'язку з встановленням воєнного стану в Україні, розірванням комунікаційних відносин між Україною та російською федерацією на сьогодні відділення поштового зв'язку АТ "Укрпошта" не здійснюють пересилання поштових відправлень на територію Російської Федерації. Крім того, з 01 січня 2023року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Отже, здійснити запит пенсійної справи не вбачається за можливе. Вказано, що згідно із пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, заява на поновлення виплати пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. До заяви про поновлення пенсії необхідно надати такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті); документи про стаж (трудова книжка, диплом про навчання, свідоцтва про народження дітей, військовий квиток, тощо), на підставі яких призначалася пенсія за вислугу років; за бажанням заявника ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) то 01 липня 2000 року. Таким чином, питання поновлення виплати пенсії буде розглянуто в разі подання ОСОБА_1 відповідної заяви з вищевказаними документами /а.с. 18-19/.
05.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до Гадяцького об'єднаного управління ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просила призначити пенсію за віком та вказала, що отримувала пенсію за вислугу років з 2012 по серпень 2014 року, після чого пенсія була перерахована по законодавству РФ /а.с. 75-77/.
До цієї заяви позивачем додано пакет документів, що зазначений у розписці-повідомленні від 05.07.2023 за №1803 /а.с. 77/, зокрема: паспорт громадянина України ОСОБА_1 /а.с. 78-79/, довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1030486-2022 від 19.04.2022 /а.с. 82-83/, картку фізичної особи-платника податків Державна податкова інспекція у м. Ялті від 11.03.2011 /а.с. 80/, довідку від 31.05.2021 №1606-5000362933 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 /а.с.81/, пенсійне посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с. 94/, військовий квиток ОСОБА_1 /а.с. 90-91/, диплом серії НОМЕР_2 , виданий 04.07.1980 /а.с. 92-93/, трудову книжку серії НОМЕР_3 /а.с. 84-89/.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 від 05.07.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії віл 13.07.2023 №164550006999, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В обґрунтування вказаного рішення відповідачем зазначено, що страховий стаж особи становить - 16 років 11 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 04.08.1980 по 08.02.1988 роки, оскільки печатка підприємства якою завірено запис про звільнення не читається, таким чином неможливо визначити де працювала та звідки була звільнена; з 02.02.1990 по 20.02.1998 роки, оскільки у записах трудової книжки відсутня назва організації (підприємства) куди прийнято на роботу, що порушує вимоги пункту 2.14 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993 та запис про звільнення скріплений печаткою УРСР, що суперечить вимогам Інструкції, затверджена наказом МВС від 18.10.1993 №643. Для зарахування вище зазначених періодів роботи у подальшому необхідно надати уточнюючу довідку з місць роботи, видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства.
Як додатковий коментар зазначено: відповідно пункту 1.5 Постанови 22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження Порядку падання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування» (редакція від 31.05.2023): розгляд, заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплат пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 №234. Внутрішньо переміщені особи подають заяву з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Згідно, поданої заяви №1803 від 05.07.2023 ОСОБА_3 призначено пенсію за вислугу років в Автономній Республіки Крим у 2012 році. Відповідно підпункту 9 пункту 2.1 Постанови 22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження Порядку подання та оформлення Документів для призначення (перерахунку) пенсій" відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (редакція від 31.05.2023): до заяви про Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, обов'язково додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта і про не отримування пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Станом на 13.07.2023 інформація про не отримування пенсії або припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації до Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходила. Не працює з 01.09.2014.
ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 06.02.2024 (вх. №3310/М-1600-24 від 08.02.2024) /а.с. 28-29/, у якій просила відновити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та здійснити виплату пенсії за вислугу років з дати попереднього звернення з 06.04.2023.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 22.02.2024 №4411-3310/М-02/8-1600/24 позивачу повідомлено про те, що здійснити запит пенсійної справи з АР Крим не вбачається за можливе, питання призначення пенсій громадянам України, які проживали на території АР Крим та м. Севастополя, буде вирішено після внесення змін до законодавства, що регулює питання призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя /а.с. 30-31/.
ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 21.05.2024 (вх. №10062/М-1600-24 від 24.05.2024) /а.с. 33/, у якій просила відновити ОСОБА_1 соціальні виплати та виплатити заборгованість, що утворилася.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.05.2024 №11183-10062/М-02/8-1600/24 позивачу повідомлено, що питання призначення пенсій громадянам України, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, буде вирішено після внесення змін до законодавства, що регулює питання призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя /а.с. 35-36/.
Позивач не погодилася з діями ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за вислугу років з 06.04.2023 та з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.07.2023 №164550006999 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з чим звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною шостою статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійною забезпечення.
Статтею 133 Конституції України встановлено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
Сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначена для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією.
Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території (частина 1 статті 5 цього Закону).
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в редакції, що діяла до 21.11.2021, було передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України № 1618-IX від 01.07.2021, що набрав чинності 21.11.2021, внесені зміни до частини 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме: слова "і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації" виключено.
Пунктом 14-4 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI в редакції Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014 установлено, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.
Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У даному випадку, позивач є громадянином України, пенсія за вислугу років була призначена ОСОБА_1 з 10.05.2011 на виконання судового рішення, що набрало законної сили, за законодавством України.
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Із 31.05.2021 місцем проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 31.05.2021 №1606-5000362933 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а.с. 9/.
Частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009} 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (частина 2 статті 49 цього Закону № 1058-VI ).
Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 02 липня 2014 року № 234, визначено механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).
Пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та надання таким особам соціальних послуг здійснюються визначеними Пенсійним фондом України головними управліннями Пенсійного фонду України, а осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, - управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - територіальні органи).
Особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
Отже, обов'язок витребування пенсійної справи особи та документів про припинення виплати пенсії покладений на територіальний орган ПФУ.
Пенсійним органом не встановлено факту виплати пенсії позивачу пенсійними органами Російської Федерації після дати 06.04.2023, тобто дати, коли позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років /а.с. 17/.
Водночас, у цій справі ОСОБА_1 повідомила орган Пенсійного фонду України про неодержання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Відповідно до пункту 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
Таким чином, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці обов'язок витребування пенсійної справи від органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера, покладено саме на пенсійний орган.
Відсутність належним чином сформованої пенсійної справи не є встановленою Законом №1058-VI підставою для відмови у поновленні виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера.
Відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17.
Законом №1058-VI право пенсіонера на отримання пенсії не поставлено у залежність від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
Більш того, Законом України № 3674-IX від 25.04.2024, що набрав чинності 23.06.2024, пункт 14-4 викладено в такій редакції:
"14-4. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Недосконалість законодавства, як і недосконалість програмного чи технічного забезпечення, внаслідок чого не було сформовано пенсійну справу позивача у електронній формі до 2014 року, не може бути причиною для позбавлення позивача права на поновлення виплати пенсії за вислугу років (яку ОСОБА_1 було призначено з 10.05.2011 за законодавством України) після звернення позивача із заявою від 06.04.2023 за новим її місцем проживання.
Суд зауважує, що сама умова щодо витребування пенсійної справи від органів Російської Федерації встановлює для громадян України, що проживали на тимчасово окупованій території додаткову, не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією, звернення органів Пенсійного фонду України до органів Російської Федерації для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію та порушує їх гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що Закон № 1058-VI не встановлює повноважень органу Пенсійного фонду України повторно призначати пенсію за вислугу років особі, якій така пенсія вже була призначена, як у спірному випадку, коли пенсія за вислугу років позивачу була призначена з 10.05.2011 на виконання судового рішення, що набрало законної сили /а.с. 102-110/.
У даному випадку законом передбачена можливість поновлення виплати пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.
З огляду на викладене вище та зважаючи на те, що заява від 06.04.2023 про поновлення виплати пенсії позивачем подана ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області та розглянута по суті саме ГУ ПФУ в Полтавській області, враховуючи, що позивач стверджує, що не отримує пенсію від органів Російської Федерації, у свою чергу, відповідачами не спростовано вказані твердження позивача, а також враховуючи, що обов'язок витребування пенсійної справи особи та документів про припинення виплати пенсії покладений на територіальний орган ПФУ, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років з 06 квітня 2023 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 06 квітня 2023 року.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.07.2023 №164550006999 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
На час звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 05.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 6/, досягла 62 років.
За розрахунком пенсійного органу на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 обраховано як 16 років 11 місяців 29 днів /а.с. 74/, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.
До страхованого стажу позивача пенсійним органом не зараховано такі періоди: з 04.08.1980 по 08.02.1988, оскільки печатка підприємства якою завірено запис про звільнення не читається, таким чином неможливо визначити де працювала та звідки була звільнена; з 02.02.1990 по 20.02.1998, оскільки у записах трудової книжки відсутня назва організації (підприємства), куди прийнято на роботу.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 , виданою Аптекою №201 аптечного управління відділу охорони здоров'я Кримського облвиконкому УРСР 05.08.1980 /а.с. 12-14, 84-89/ підтверджено, що:
- 04.08.1980 - позивач прийнята на посаду фармацевта в аптеку 201 селище Гаспра аптечного управління відділу охорони здоров'я Кримського облвиконкому УРСР, підстава: наказ №102 від 04.08.1980 (запис №1) /а.с. 12/;
- 08.02.1988 - звільнена із займаної посади у зв'язку з тим, що призвана на дійсну військову службу, підстава: наказ №61 від 08.02.1988 (запис №2);
- 02.04.1990 - ОСОБА_1 прийнята на посаду фармацевта в аптеку №201, підстава: наказ №26 параграф 2 від 02.04.1990 (запис №5);
- 08.10.1992 - знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, підстава: наказ №23 параграф 3 від 01.10.1992 (запис №6)
- 12.12.1995 - приступила до роботи після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років, підстава: наказ №13 від. 04.12.1995 (запис №7);
- 20.02.1998 - звільнена із займаної посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, підстава: наказ №6 від 16.02.1998 (запис №8).
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Таким чином, обов'язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110 (у редакції, чинній на час внесення до трудової книжки спірного запису за №№5-8), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4.1 цієї Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо заповнення трудової книжки й у цьому випадку також покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування фактів роботи позивача з 04.08.1980 по 08.02.1988 на посаді фармацевта в аптеку 201 селище Гаспра аптечного управління відділу охорони здоров'я Кримського облвиконкому УРСР та з 02.04.1990 по 20.02.1998 - на посаді фармацевта в аптеці 201.
З огляду на викладене вище, безпідставними є посилання відповідача на недоліки, допущені роботодавцями при оформленні трудової книжки позивача при внесенні зазначених вище записів.
Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Суд критично оцінює доводи відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що станом на 13.07.2023 інформація про не отримання пенсії або припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації до Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходила, оскільки в силу приписів підпункту 9 пункту 2-1 Порядку №22-1 саме орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації, як одержувач пенсії, тобто обов'язок надіслати запит покладений на орган, що призначає пенсію, а не на пенсіонера, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією, звернення органів Пенсійного фонду України до органів Російської Федерації є неможливим.
Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення від 13 липня 2023 року №164550006999 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 липня 2023 року №164550006999 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 04 серпня 1980 року по 08 лютого 1988 року та з 02 лютого 1990 року по 20 лютого 1998 року.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років з 06 квітня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 06 квітня 2023 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 липня 2023 року №164550006999 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 04 серпня 1980 року по 08 лютого 1988 року та з 02 лютого 1990 року по 20 лютого 1998 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С.Сич