Справа № 210/144/25
Провадження № 1-в/210/71/25
іменем України
20 січня 2025 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Представник адміністрації ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Засуджений ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечував щодо задоволення клооптання.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 року визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.09.2020 року замінено ОСОБА_4 , засудженому 29.11.2019 року Синельниківським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 гривень, на покарання у вигляді 50 (п'ятдесят) годин громадських робіт.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки два місяці. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, яке ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.09.2020 замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 50 (п'ятдесят) годин та остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки два місяці п'ять днів. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 09.08.2021 року.
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 року визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2021 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 09.08.2021 року.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 року встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 185 КК України за діяння вчинене 10.03.2019 року, сума матеріального збитку складає 812,00 гривень.
З вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 року встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 185 КК України за діяння вчинене 04.02.2021 року, сума матеріального збитку складає 1737,40 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2019 на рівні 1921,00 гривня. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2019 рік, становить 960,50 грн (1921,00 грн *50% = 960,50 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2019 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 1921,00 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2021 на рівні 2270,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2021 рік, становить 1135,00 грн (2270,00 грн *50% = 1135,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2021 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2270,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом України «Про внесення змін до КУпАП», на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України.
При цьому, за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 2 ст. 186 КК України, яка не підпадає під дію Закону № 3886?IX.
Крім того, на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 року за ч. 2 ст. 185 КК України.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі частини 2 статті 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2021 року передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання на строк чотири роки два місяці. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 09.08.2021 року.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 року за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі частини 2 статті 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1