Справа № 199/574/25
(1-кс/199/86/25)
17.01.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 01 січня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим, що постановлена в рамках кримінального провадження №12024047220000003, кваліфікованого за ст.190 ч.1 України, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якій заявник просить суд визнати протиправною бездіяльність дізнавача щодо не ознайомлення заявника з правами та обов'язками потерпілого після подачі заяви про скоєння злочину, скасувати постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 01 січня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим, що постановлена в рамках кримінального провадження №12024047220000003, кваліфікованого за ст.190 ч.1 України, а також зобов'язати дізнавача вручити заявнику пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні. Скарга мотивована тим, що органом досудового розслідування за заявою скаржника розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024047220000003. 30 грудня 2024 року скаржник подав органу досудового розслідування заяву про визнання його потерпілим, однак постановою від 01 січня 2025 року йому відмовлено у задоволенні такої заяви. Постанову дізнавача скаржник вважає неправомірною, просить її скасувати, оскільки постанову не мотивовано належним чином, а також дізнавачем не враховано, що скаржник є членом ОСББ «Крушельницької 6», платить відповідні членські внески, а незаконне заволодіння, розтрата коштів такого ОСББ саме і є предметом кримінального правопорушення, що вказує на завдання такою розтратою майнової шкоди і скаржнику.
В судове засідання скаржник та дізнавач не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись. За таких обставин суд у відповідності до ст.306 ч.3 КПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд скарги за відсутності скаржника та дізнавача, а також без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ст.107 ч.4 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що в провадженні ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження №12024047220000003, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 жовтня 2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.
01 січня 2025 року дізнавачем в рамках даного кримінального провадження №12024047220000003 було відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим. Постанова дізнавача мотивована загальним посиланням на відсутність обставин, які б вказували на те, що скаржнику спричинено моральну, фізичну або майнову шкоду.
Відповідно до ст.303 ч.1 п.5 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
За змістом ст.ст.306, 307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно ч.ч.3, 5 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Частиною 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Так, згідно ч.ч.1-3 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Частиною п'ятою статті 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Аналізуючи встановлені в ході розгляду скарги фактичні обставини здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024047220000003 в контексті наведених вище норм кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість такої скарги та необхідність її часткового задоволення, керуючись наступним. Так, дізнавачем при викладенні тексту спірної постанови в ній наведено лише формальний узагальнений висновок про відсутність підтвердження завдання скаржнику будь-якої моральної, фізичної, майнової шкоди. Тобто постанова не містить не тільки належного мотивування, спростування викладених у заяві скаржника відомостей про завдання йому майнової шкоди розслідуваним кримінальним правопорушенням, а й відомостей, що перевірка таких тверджень скаржника взагалі проводилась. Такі обставини ставлять під сумнів всебічність, повноту та ретельність здійснення досудового розслідування в цілому, а отже вказує на передчасність винесення оскаржуваної постанови. За таких обставин оскаржувана заявником постанова про відмову у визнанні потерпілим підлягає скасуванню, а відповідна вимога скарги - задоволенню.
Частковість задоволення вимог скарги зумовлена тим, що скаржник просить слідчого суддю визнати протиправною бездіяльність дізнавача щодо не ознайомлення заявника з правами та обов'язками потерпілого після подачі заяви про скоєння злочину, однак нормою ст.307 ч.2 КПК України, яка визначає результати розгляду скарги та способи захисту і поновлення прав скаржника, не передбаченого такого процесуального рішення слідчого судді як визнання дій/бездіяльності чи рішень слідчого, дізнавача та/або прокурора незаконними/протиправними, а рівно й надання їм оцінки з огляду на їх законність або незаконність, як і надання висновків щодо якості виконання службових обов'язків працівниками органів поліції, не входить до компетенції слідчого судді та виходить за межі його повноважень. Також заявник просить суд зобов'язати дізнавача вручити йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні, однак суд приходить до висновку про передчасність відповідної вимоги, оскільки оспорювана постанова дізнавача скасовується даною ухвалою, що, в свою чергу, зумовлює необхідність повторного розгляду посадовою особою органу досудового розслідування заяви скаржника про залучення його до провадження як потерпілого із встановленням, перевіркою та належним мотивуванням наявності чи відсутності завданої скаржнику шкоди розслідуваним кримінальним правопорушенням. У випадку задоволення такої заяви відповідна пам'ятка про права та обов'язки має бути вручена скаржнику.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304, 306, 307, 369-372, 376 КПК України, суд -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 01 січня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим, що постановлена в рамках кримінального провадження №12024047220000003, кваліфікованого за ст.190 ч.1 України - задовольнити частково.
Постанову дізнавача СД ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 01 січня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим, що постановлена в рамках кримінального провадження №12024047220000003, кваліфікованого за ст.190 ч.1 України, - скасувати.
В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1