Справа № 420/29055/24
17 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати" № 2050 компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії 24344,40 грн. за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2019 р. (по день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати" № 2050, компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії 24344,40 грн. за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р. (по день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії).
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 р. по справі № 420/18237/22 відповідач в червні 2023 року здійснив першу виплату перерахованої пенсії, однак лише за поточний місяць. Натомість частину донарахованої пенсії за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р. в порушення зобов'язальної частини судового рішення № 420/18237/22, відповідачем виплачено не було. Сума невиплаченої пенсії, за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р. складає 24344,40 грн. Несвоєчасна виплата пенсійної заборгованості свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення, а тому позивач просить стягнути компенсаційні втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р., чим порушено Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ухвалою від 23.09.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Дану ухвалу разом з позовної заявою та додатками доставлено до електронного кабінету відповідача 23.09.2024 р.
31.10.2024 р. позивач надав до суду додаткові пояснення у справі, згідно яких вказує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 24.10.2024 р. у справі "Шемет проти України" в позовних заявах про перерахунок і виплату пенсій варто водночас вимагати виплати компенсації втрати частини доходів по дату фактичного виконання судового рішення, щоб в разі несвоєчасного виконання ПФУ рішення суду, державний виконавець нарахував цю компенсацію по дату його фактичного виконання.
Станом на 17.01.2025 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 р. по справі № 420/18237/22, яке набрало законної сили 19.04.2023 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови 12.12.2022 р. здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 р. ОСОБА_1 з урахуванням 100 % виплати її підвищення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 р. з урахуванням 100 % суми її підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 р., з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного рішення відповідач здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 р. ОСОБА_1 з урахуванням 100 % виплати її підвищення, та визначено суму заборгованості у розмірі 24344,40 грн.
02.07.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати документальне підтвердження фактичного помісячного нарахування йому пенсії та фактичної помісячної її виплати з 01.01.2018 р. по теперішній час.
Листом від 30.07.2024 р. № 21653-19109/Б-02/8-1500/24 відповідач повідомив позивачу про те, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії по справі № 420/18237/22 в сумі 24344,40 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на 30.07.2024 р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 р. включно. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, законних підстав для компенсації втрати таких доходів відсутні.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок №159).
За ст.1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За приписами ст.2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Як зазначено в п.4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 р. (справа № 523/1124/17), від 03.07.2018 р. (справа № 521/940/17) від 15.04.2019 р. (справа № 727/7818/16-а), 14.04.2021 р. (справа № 465/322/17).
При цьому суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 646/6250/17 з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення ч.1 ст.99 КАС України в системному зв'язку з положенням ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Водночас, згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, Закон № 2050-III фактично прив'язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово надавав оцінку подібним правовідносинам. Зокрема у постановах від 01.05.2023 р. у справі № 380/23651/21, від 16.10.2023 р. у справі № 200/18159/21 Верховний Суд зазначив, що з аналізу норм № 2050-III та №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Поряд з цим, у поставові від 20.10.2022 р. у справі № 140/862/19 Верховний Суд наголосив, що "з системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу".
При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, за наявності визначених Законом № 2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Також, у постанові від 29.09.2022 р. у справі № 520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 р. у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 р. у справі № 140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 р. у справі № 140/862/19, де зауважено, що законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Аналіз положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, з урахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду щодо їх застосування та предмету спору у справі, яка розглядається, змісту та характеру спірних правовідносин, обставин цієї справи, дає підстави для висновку, що реалізація позивачем права на компенсацію, передбаченого вказаними вище актами законодавства, не пов'язується законодавцем з обставинами щодо оскарження у судовому порядку дій та/або бездіяльності пенсійного органу стосовно строків виплати доходу (в тому числі пенсії), або з оскарженням у встановленому законом порядку підзаконного нормативно - правового акту, на підставі якого здійснювалась виплата пенсії, визнання його нечинним, таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили. Наявність вини відповідного пенсійного органу також не визначена як обов'язкова умова для нарахування та виплати компенсації, щодо якої у спірних відносинах виник спір, й це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.05.2023 р. у справі № 380/23651/21.
Судом у цій справі встановлено, що на виконання рішення суду від 15.02.2023 р. по справі № 420/18237/22 ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 р. ОСОБА_1 з урахуванням 100 % виплати її підвищення, та визначено суму заборгованості у розмірі 24344,40 грн. Однак, остаточна виплата позивачу перерахованої пенсії наразі не здійснена, що підтверджується доводами позивача.
Враховуючи те, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, то суд вважає, що вимоги позивача у цій справі є необґрунтованими і передчасними. На даній стадії правовідносин між сторонами відступні підстави для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати" № 2050 компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії 24344,40 грн. за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2019 р. та зобов'язання вчинити такі дії, задоволенню не підлягають.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко