П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9116/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 р. у справі № 400/9116/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Військової частини НОМЕР_1 10.01.2025 року подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У поданому клопотанні апелянт навів зміст наказу військової частини НОМЕР_1 № 1375 від 11.11.2022 року "Про особливості правового забезпечення під час виконання бойових (спеціальних) завдань військової частини НОМЕР_1 в районі ведення бойових дій", без наведення будь-якого обґрунтування його пов'язаності з пропуском апелянтом строку на апеляційне оскарження.
Також військова частина у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилалась на введення в Україні воєнного стану, а також на те, що згідно рішення Торгово-промислової палати в Україні військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану в Україні, визнана форс-мажорною обставиною.
Крім того апелянт посилався на перебування особового складу юридичної служби на території, де ведуться (велися) бойові дії, у підтвердження чого надав довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Все зазначене апелянт вважає поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим просить поновити такий строк та відкрити провадження у справі.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів доходить наступного:
Згідно положень ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В свою чергу, частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Відповідно до матеріалів справи оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 25.11.2024 року в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження.
Примірник рішення суду першої інстанції отримано апелянтом в підсистемі «Електронний суд» 25.11.2024 року о 17:56 год. З урахуванням ч. 6 ст. 251 КАС України, примірник рішення суду першої інстанції отримано апелянтом 26.12.2024 року.
З апеляційною скаргою апелянт звернувся 10.01.2025 року, тобто з пропуском встановленого ст. 295 КАС України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи доводи апелянта про наявність поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зокрема, посилання скаржника на обставини запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, суд апеляційної зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30 хв 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Разом з тим, як встановлено судом, посилаючись на факт запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорну обставину, обґрунтованих доводів, які б засвідчували вплив воєнного стану на можливість дотримання військовою частиною процесуальних строків визначених статтею 295 КАС України з моменту отримання судового рішення суду першої інстанції, апелянт не навів.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апелянт посилався на перебування особового складу юридичної служби на території, де ведуться (велися) бойові дії.
Дослідивши надані відповідачем у підтвердження вказаних обставин довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд апеляційної інстанції встановив, що молодший сержант ОСОБА_2 , який як представник військової частини НОМЕР_1 і подав дану апеляційну скаргу, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема, з 29.09.2024 року по 26.11.2024 року. Після цієї дати відомості про участь його у таких заходах відсутні. Також встановлено, що майор юстиції ОСОБА_3 , який також уповноважений на здійснення самопредставництва інтересів військової частини НОМЕР_1 у судах, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема, з 21.11.2024 року по 26.11.2024 року. Після цієї дати відомості про участь його у таких заходах відсутні.
Таким чином зазначені апелянтом обставини не підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції після дати його отримання, тобто після 26.11.2024 року.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження скаржника щодо наявності достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на допущення апелянтом необґрунтованого зволікання з поданням апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання поважними наведених апелянтом причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без руху відповідно до ст. 298 КАС України із наданням апелянту строку на усунення недоліків скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням в ній інших документально підтверджених поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне:
Згідно ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо сплати судового збору.
Таким чином апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна була забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
В даному випадку скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували вжиття всіх залежних від апелянта заходів для сплати судового збору у визначеному розмірі. Також апелянтом не надані докази, які б не містили безсумнівні відомості про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.
Зазначене свідчить про недоведеність з боку апелянта наявності підстав для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, визначено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В свою чергу, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024р. на рівні 3028 грн.
З огляду на те, що апелянтом оскаржується судове рішення в частині задоволення двох вимог немайнового характеру, одна з яких є похідною від іншої, розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги, складає 1453,44грн. (1211,20 грн. x 150%) х 0,8.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду має бути перераховано (сплачено) за наступними реквізитами:
банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998
код класифікації доходів бюджету 22030101 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»
відомча ознака “ 81» (Апеляційні адміністративні суди):
рахунок UA678999980313101206081015758,
отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101
код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без руху для надання апелянту строку для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, саме: сплати судового збору у встановленому Законом України “Про судовий збір» розмірі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 р. у справі № 400/9116/24.
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 р. у справі № 400/9116/24, зазначені представником військової частин НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу військової частин НОМЕР_1 залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 р. у справі № 400/9116/24, із зазначенням в ній інших обґрунтованих поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наданням доказів у їх підтвердження;
- документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому Законом України “Про судовий збір» розмірі.
Роз'яснити апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, в частині надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, або визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання вимог цієї ухвали в частині надання доказів сплати судового збору, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
В порядку ч. 3 ст. 300 КАС України витребувати адміністративну справу №400/9116/24 з Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук