справа № 235/3822/23
№ провадження 1-кп/208/281/25
Іменем України
09 січня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 ,захисника ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023052410000636 від 04.10.2023 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що зміна обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо останній буде залишатися на волі. При цьому підстави для зміни запобіжного заходу та відмови в продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відсутні, оскільки ризики, що обґрунтовували необхідність продовження запобіжного заходу на стадії досудового розслідування не зменшилися і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не може запобігти заявленим ризикам.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання вважала його доцільним.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив звільнити у розпорядження військової частини.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, просила застосувати більш м'який запобіжний захід, як особисте зобов'язання.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України», судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченої від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинуваченого від переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тобто, для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .
Враховуючи те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшилися на теперішній час, та враховуючи особистість обвинуваченого, вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Суд зазначає, що у даному конкретному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес ,який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості обвинуваченого, що саме, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків .
Суд приходить до висновку про можливість залишити визначений розмір застави обвинуваченому відповідно до ст. 182 КПК України у розмірі у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року, що складає 151 400 грн.
Враховуючи викладене, думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в задоволенні клопотання захисника відмовити.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василівка Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом, виведеного у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07 березня 2025 року включно.
Залишити визначений розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року, що складає 151 400 грн., які можуть бути внесені на рахунок ТУ ДСА України.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, а саме до 07 березня 2025 року включно: прибувати до прокурора і суду за першою вимогою у встановлений час не відлучатися із населеного пункту без дозволу прокурора та суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи, утримуватися від спілкування зі свідками по вказаному кримінальному провадженні здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не заявиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави у дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали суду відносно обвинуваченого ОСОБА_5 направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 .
В задоволенні клопотання захисника, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1