16 січня 2025 р. Справа № 520/8618/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 28.11.24 по справі № 520/8618/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) 15.11.2024 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24 в порядку статті 383 КАС України, в якій, просив суд:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу з листопада 2024 року щомісячного довічного грошового утримання у сумі 117425,00 грн - меншій ніж була нарахована та виплачувалась починаючи з 2020 року до листопада 2024 року (147140,00 грн).
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за результатами якого розмір такої виплати значно зменшився, а саме, з 147140,00 грн до 117425,00 грн, що є порушенням приписів абзацу 2 пункту 9 розділу IV «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України» від 25.01.2008 № 3-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1 та постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2 (далі - Порядок № 3-1).
Стверджував, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24 не містить висновків щодо наявності у відповідача права на зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а тому ГУ ПФУ не мало жодних підстав виплачувати його з листопада 2024 року у розмірі 117425,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі № 520/8618/24 заяву позивача про визнання протиправними рішення та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, подану в порядку статті 383 КАС України, по справі № 520/8618/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, прийняту у межах справи № 520/8618/24.
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу з листопада 2024 року щомісячного довічного грошового утримання у сумі 117425,00 грн - меншій ніж була нарахована та виплачувалась починаючи з 2020 року до листопада 2024 року (147140,00 грн).
В обґрунтування апеляційної скарги стверджував, що під час постановлення оскаржуваної ухвали судом не враховано приписи Порядку № 3-1, якими зокрема визначено, що у випадках коли внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, що безумовно свідчить про протиправність дій відповідача стосовно зменшення належних позивачу виплат за результатами виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24.
Крім того, зауважив, що не погоджується не з розміром виплати, а сумою, яку з листопада 2024 року ГУ ПФУ в Харківській області розпочало виплачувати, посилаючись на виконання рішення суду, у зв'язку з чим вважав помилковими висновки суду першої інстанції про фактичну незгоду позивача з розміром щомісячного грошового утримання судді, яке йому виплачено у листопаді 2024 року та виникнення нового спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2024 по справі № 520/8618/24, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії № 204950000523 від 26.03.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 23 від 12.02.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021 р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 24 від 12.02.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022 р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 25 від 12.02.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Пенсійним органом надано заперечення від 25.11.2024 та зазначено, що листом від 12.09.2024 № 26720-26746/T-03/8-2000/24 ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до суду з заявою про відмову від примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24 для збереження попереднього показника щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак позивач не вчинив таких дій, у зв'язку з чим рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24 було виконано шляхом проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За результатами проведеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав: на 01.01.2021 - 99312,50 грн (198625,00*50%); на 01.01.2022 - 108543,40 грн (217086,80*50%); на 01.01.2023 - 117425,00 грн (234850,00*50%), що є меншим, ніж розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який ОСОБА_1 отримував станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023. З огляду на викладене, на думку відповідача, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24 виконано в межах покладених зобов'язань.
На запит Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, листом від 18.11.2024 № 2800-030101-9/70926 Пенсійний фонд України повідомив, що наведений у листі розрахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідає зобов'язанням, покладеним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24. Водночас повідомлено, що відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку. У випадку коли переплата пенсійних коштів утворилась в результаті відпрацювання судових рішень, виконання яких є обов'язковим, утримувати переплату з пенсіонера на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України підстав немає.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.11.2024, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що незгода позивача з розміром щомісячного грошового утримання судді, яке йому виплачено у листопаді 2024 року, породжує новий спір, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки у резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по справі № 520/8618/24 на відповідача лише покладено обов'язок щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі довідок Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2024 № 23, № 24 та № 25, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021, 01.01.2022 та з 01.01.2023.
Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по справі №520/8618/24 відповідача не було зобов'язано здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді відставці у конкретному розмірі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу з листопада 2024 року щомісячного довічного грошового утримання у сумі 117425,00 грн - меншій ніж була нарахована раніше виходять за предмет спору по справі № 520/8618/24.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З наведених вище норм вбачається, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 383 КАС України особа позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Так, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача.
Колегією суддів встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24, яким частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , набрало законної сили 14.10.2024.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24 відповідачем прийнято рішення від 06.08.2024 № 204950000523 виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у раніше встановленому розмірі, у зв'язку з недоцільністю проведення перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/8618/24, оскільки за результатами здійснених ГУ ПФУ в Харківській області розрахунків, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є меншим за той, що ОСОБА_1 отримував станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023. Зазначене слугувало підставою для направлення позивачу пропозиції про відмову від примусового виконання рішення суду задля збереження попереднього розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , однак позивач не вчинив таких дій, у зв'язку з чим, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24.
Наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії «Версія: 1.6.78.1. Дата-час розрахунку:08.10.2024» (том 2 а.с. 130) підтверджено, що за результатами виконання рішення суду по справі № 520/8618/24 від 21.05.2024 та постанови про відкриття ВП № 75796654, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 склав з 01.01.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024 та з 01.04.2024 - 117425,00 грн, що дійсно є меншим ніж позивач отримував раніше (147140,00 грн).
Колегія суддів зауважує, що норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, протиправністю дій відповідача при виконанні рішення суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24, стверджує, що при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у разі зменшення його розміру за результатами проведеного перерахунку, таке повинно виплачуватись у попередньо встановленій сумі, що в свою чергу, свідчить про фактичне невиконання ГУ ПФУ в Харківській області рішення у справі № 520/8618/24.
Колегія суддів зазначає, що за приписами абзацу другого пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1, у разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.
Отже, виконуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24 та визначаючи розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи з 50% суддівської винагороди, відповідач, встановивши, що внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача зменшиться, мав повідомити про це ОСОБА_1 (що ним було зроблено), та залишити виплату щомісячного грошового утримання позивача у раніше встановленому розмірі на рівні 147140,00 грн.
А відтак, зменшивши розмір вже призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 147140,00 грн до 117425,00 грн та виплачуючи таку суму з листопада 2024 року пенсійний орган діяв протиправно.
Водночас, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено надані позивачем докази (перерахунки щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ), які підтверджують зменшення належних позивачу виплат всупереч приписів Порядку № 3-1 та, відповідно, не надано оцінки обставинам наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України з огляду на вказані обставини.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що застосування інституту судового контролю є правом, а не обов'язком суду, однак задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені у відповідній заяві та навести підстави для висновку про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, чого у даному випадку зроблено не було.
Таким чином, з огляду на результати апеляційного перегляду справи, вимоги апелянта про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу з листопада 2024 року щомісячного довічного грошового утримання у сумі 117425,00 грн - меншій ніж була нарахована та виплачувалась починаючи з 2020 року до листопада 2024 року (147140,00 грн), колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 383 КАС України, на даний час віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі № 520/8618/24 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі № 520/8618/24 - скасувати.
Справу № 520/8618/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін