17 січня 2025 року Справа № 580/485/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
15.01.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене витягом з протоколу №26 від 05.12.2024 року;
- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 року №332 про мобілізацію ОСОБА_1 та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , із врахуванням п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та висновків суду з подальшим відображенням вказаної інформації у відповідних державних реєстрах;
- визнати таким, що не має правових підстав та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 , та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:
- зупинити дію наказу від 10 грудня 2024 року №332 ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині «вважати призваним на військову службу за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код НОМЕР_2 » до набрання законної сили рішення у справі;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_3 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код НОМЕР_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що 18.11.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13.ч.1.ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідачем було розглянуто вказану заяву та протоколом від 05.12.2024 №26 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, яке вмотивоване тим, що позивачем не доведено факт утримання матері. Позивач стверджує, що станом на 05.12.2024 він мав право на відстрочку від призову під час мобілізації, так як його мати є особою з інвалідністю 2 групи та разом із заявою від 18.11.2024 позивач надав відповідачу всі необхідні документи для надання відстрочки під час мобілізації. Крім того, тією ж комісією відповідача позивачу вже надавалася відстрочка з цих підстав, що підтверджується витягом із протоколу №13 від 22.08.2024. При цьому, 10.12.2024 відповідачем винесено наказ про мобілізацію позивача №332, відповідно до якого позивача з 10.12.2024 вважати призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та направити позивача до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому позивача переведено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 , де він перебуває на даний час. Позивач вказує, що оскарження в судовому порядку наказу від 10.12.2024 № 332 про призов під час мобілізації позивача не зупиняє його дію та немає наслідком неможливість його проведення. Тому вважає, що забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваного наказу є співмірним із предметом спору заходом забезпечення позову. Адже, на його думку якщо заходів забезпечення позову не буде вжито це може істотно ускладнити чи умнеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позиваяа у разі задоволення предявленого ним позову, зумовить прикладання значних зусиль для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків. Крім того, зазначає, що матеріалами справи підтверджено теперішнє перебування позивача у Військовій частині НОМЕР_3 , тому позивач вважає, що забезпечення позову у спосіб заборони військовій частині НОМЕР_3 вчиняти дії щодо направлення його для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі гарантуватиме можливість поновлення порушених прав позивача та виконання судового рішення у майбутньому, у разі задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, суд дійшов висновку, про здійснення розгляду поданої заяви у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом частини 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами пункту 5, 10 частини 3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення,
- зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З системного аналізу приведених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд також враховує, що у відповідності до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вже зазначалось вище, у своїй заяві про забезпечення позову, позивач просить суд зупини до набрання законної сили рішення у справі дію наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 грудня 2024 року №332 в частині «вважати призваним на військову службу за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код НОМЕР_2 ».
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
В частині 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Як вбачається з копії витягу з оскаржуваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 за №332, ОСОБА_1 з 10.12.2024 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та направлено до військової частини НОМЕР_1 , а отже позивач набув статусу військовослужбовця.
Відтак, оскаржуваний наказ, дію якого просить зупинити позивач, є таким, що вичерпав свою дію виконанням, а отже, його зупинення є неможливим.
Крім того, Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про його переміщення.
Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV(далі -Закон №548-XIV).
За приписами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Отже, оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд позбавлений можливості забороняти командуванню військової частини, в якій наразі проходить військову службу позивач вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.
Запропонований заявником захід забезпечення позову не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, та не може бути застосований в силу положень пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження. Заявником до заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що військовою частиною прийнято наказ(и) про переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини та не вказує про намір оскарження саме таких наказів.
Відтак, наразі, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, враховуючи, що на час проходження заявником служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно із частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвалу направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ