16 січня 2025 року Справа № 280/10795/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Штабна, будинок 13, приміщення 19, ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м.Тернопіль, вул. Текстильна, буд.38; код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, -
21 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000241/2 від 17 вересня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення відповідачем вимог статей 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення. Позивач вважає, що ТОВ “Мототехімпорт» під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10 грудня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Тернопільської митниці надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Під час здійснення митного контролю за ЕМД № типу ІМ40АА № 24UA403070007325U4 від 16 вересня 2024 року митницею опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено розбіжності. Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000241/2 від 17 вересня 2024 року, у графі 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митним органом згідно з статтею 53 МКУ. Як вбачається із вищенаведеного, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості. Таким чином, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до норм чинного законодавства, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, 10 грудня 2024 року представником відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено такі обставини.
01 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № WFA/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
На виконання вимог вищезазначеного Контракту № WFA/1 від 01 вересня 2023 року, з урахуванням Специфікацій: №2024-1 та №2024-2-z від 05 квітня 2024 року, рахунку-фактури №WFA2024-1 від 25 червня 2024 року, на умовах FОВ згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010", позивачу поставлені товари (грунтофрези та устаткування до них).
Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (ЕМД) № ЕМД №24UA403070007325U4 від 16 вересня 2024 року, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: Товар №1 «Машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту (в розібраному стані для зручності транспортування). Грунтофрези, застосовуються для інтенсивної обробки ґрунту, знищення бур'янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів грунту, закладення добрив і вирівнювання поверхні поля: Грунтофреза ФН-1,4 - 200шт. Грунтофреза ФН-1,5 - 80шт. Грунтофреза ФН-1,8 - 6шт. Грунтофреза ФН-2,0 - 1шт. Грунтофреза ФН-1,5M - 79шт. Грунтофреза ФН-1,4Л - 120шт. Грунтофреза ФН-1,6У - 20шт. Грунтофреза ФН-1,1 - 10шт. Грунтофреза ФН-1,25 - 23шт. Грунтофреза ФН-2,2 - 4шт. Грунтофреза ФН-2,4 - 8шт. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG AISIWO MACHINERY CO., LTD.»; Товар №2 «Ножі та різальні леза для машин або механічних пристроїв, що використовуються у сільському господарстві. Ножі для грунтофрез тракторів та мотоблоків: Ніж центральний ґрунтофрези 1GQN-180/200/220 - 30шт.»; Товар №3 «Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) та кривошипи. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Вал редуктора вихідний D60х8шлицов, d48х8шлицов L-258 1GQN125/140 - 20шт. Вал редуктора вихідний D60x8шлицов, d48x8шлицов, L-277 Грунтофрез 1GQN150/160 - 15шт. Вісь ґрунтофрези 15н, L-67 1GQN-140 - 12шт. Вісь грунтофрези 19н, 1GQN-160 - 10шт.»; Товар №4 «Зубчасті колеса, ланцюгові зірочки та інші елементи передач, представлені окремо. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, не військового призначення: Комплект конічних шестерень(Z26*ф135,8шл*ф(32-38)(L-232,18шл*ф100,8шл*ф32) 1GQN125/140 - 25шт. Шестерня проміжна верхня Z26*D140,d80 1GQN-125/140 - 5шт. Шестерня проміжна нижня (під шпонку) Z28*D150,d32 1GQN-125/140 - 5шт. Комплект конічних шестерень (Z-22х8шл (L-232, Z-15х6шл)) 1GQN125/140 - 15шт. Шестерня вихідного валу D150xZ28, d60x8шліць Грунтофреза 1GN-125 - 10шт.»; Товар №5 «Частини, які використовуються або встановлюються виключно на сільскогосподарські машини або механізми для обробки грунту (запасні частини до сівалок, косарок, грунтофрез), не містять у своєму складі радіоелектроних засобів: Драбина кріплення кронштейнів навішування (М16) 1GQN125/140 - 10 шт. Драбина кріплення кронштейнів навішування ґрунтофрези М16 1GQN-180/200/220 - 10шт.».
Митна вартість товарів визначена за першим методом (за ціною контракту) з урахуванням вартості транспортних витрат до кордону з Україною.
Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару та транспортних витрат (графа 44 МД):
- пакувальний лист № б/н від 25 червня 2024 року; - рахунок-фактура (інвойс) № WFA2024-1 від 25 червня 2024 року; - коносамент № BW24070780 від 09 липня 2024 року; - накладна УМВС № 548107 від 06 вересня 2024 року; - накладна УМВС № 548420 від 06 вересня 2024 року; - накладна УМВС № 548487 від 06 вересня 2024 року; - накладна УМВС № 548511 від 06 вересня 2024 року; - накладна УМВС № 548586 від 06 вересня 2024 року; - сертифікат про походження товару № C24MA3QDNPD50006 від 26 липня 2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №906 від 10 липня 2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №940 від 06 червня 2024 року; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №L72048 від 04 вересня 2024 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Акт виконаних послуг №б/н від 12 вересня 2024 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати №б/н від 04 вересня 2024 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка на перевезення №118 від 02 липня 2024 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2024-1 від 05 квітня 2024 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2024-2-z від 05 квітня 2024 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода №5 від 31 травня 2024 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № WFA/1 від 01 вересня 2023 року; - договір (контракт) про перевезення №2712/917/2022 від 27 грудня 2022 року; - інші некласифіковані документи - технічні характеристики від 25 червня 2024 року.
Автоматизованою системою митного оформлення “Інспектор» згенеровано форми митного контролю та необхідні до виконання митні процедури:
«000 Інформаційне повідомлення»; «105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв»;
«106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;
«107-3 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;
«108-3 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Митниця направила уповноваженій особі повідомлення з вимогою надання додаткових документів а саме: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.
На вимогу митного органу позивачем 17 вересня 2024 року направлено лист № 17091, в якому звернуто увагу на те, що повідомлення від митниці декларанту не містить будь яких обґрунтувань підстав витребування додаткових документів. До листа додатково долучено: Технічний опис від 16 вересня 2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару - Виписка банку 06 серпня 2024 року; - прайс-лист виробника товару від 26 березня 2024 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода №3 від 13 вересня 2024 року; - комерційну пропозицію від 26 березня 2024 року. Також, вказаним листом митницю повідомлено, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000241/2 від 17 вересня 2024 року, відповідно до якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації виробника товару. АСУР згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами опрацювання документів встановлено наступне: Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 01 вересня 2023 року WFA/1. До митного оформлення надано договір про перевезення від 27 грудня 2022 року № 2712/917/2022 де перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», хоча у накладних УМВС від 06 вересня 2024 року № 548107, №548420, №548487, №548511, №548586 наявна інформація, щодо перевізника PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa. Інформація, яка б підтверджувала причетність PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa до перевезення залізничним транспортом окрім накладних УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa, а також не підтверджено частину транспортного маршруту до Медики, оскільки завантаження згідно з залізничною накладною здійснено у Медика. Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України. Копії платіжних інструкцій від 10 липня 2024 року № 906 та від 06 серпня 2024 року № 940 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар,оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема у графі 70 платіжних інструкцій міститься посилання на реквізити документів, які не стосуються даної поставки. Коносамент від 09 липня 2024 року № BW24070780 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості. Декларантом надіслано 17 вересня 2024 року Лист №17091 та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару №1 - згідно з ЕМД від 26 серпня 2024 року №UA110150/2024/012143 на рівні 2,2209 дол. США/кг., (457.2757 дол. США/шт.). (Товар: 2. Машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні грунтофрези до тракторів та мотоблоків. Застосовуються для інтенсивного розкришення (розпушення) грунту, знищення бур'янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів грунту і вирівнювання поверхні поля:- Грунтофреза 120 (Kentavr 160B) - 39шт.Виробник: YINAN COUNTY.
Декларантом подано нову митну декларацію ЕМД № №24UA403070007408U0 від 18 вересня 2024 року, сплачено вартість донарахованих митних платежів відповідно до спірного рішення про коригування митної вартості товарів, товар випущено у вільний обіг.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000241/2 від 17 вересня 2024 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 МК України).
За правилами частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у статті VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27 березня 2020 року (справа №540/2605/18), від 06 травня 2020 року (справа №140/1713/19), від 02 липня 2019 року (справа №804/1416/16), від 30 липня 2018 року (справа №804/16582/14), від 05 червня 2018 року (справа №804/475/16), від 02 червня 2022 року -(справа № 460/2674/20) тощо.
Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05 жовтня 2006 року "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18 травня 1973 року: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, за результатами розгляду поданих позивачем документів Митниця направляла декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, водночас вказане повідомлення не містило жодної інформації про виявлені розбіжності у поданих документах, у тому числі, що стосуються складових митної вартості.
Крім того, суд вважає, що вказані митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжності в поданих документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.
Стосовно доводів відповідача щодо ненадання позивачем інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, суд зазначає, що з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, останнім під час декларування надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №WFA/1 від 01 вересня 2023 року; Додатки (специфікації) до нього: №2024-1 та №2024-2-z від 05 квітня 2024 року; Рахунок фактура №WFA2024-1 від 25 червня 2024 року; Додаткова угода №5 від 31 травня 2024 року; Пакувальний лист від 25 червня 2024 року; Платіжні інструкції: №906 від 10 липня 2024 року та №940 від 06 серпня 2024 року; Виписку з банківського рахунку за липень 2024 року; Сертифікат країни походження товару №C24MA3QDNPD50006 від 26 липня 2024 року; технічні характеристики виробника товару, прайс-лист виробника та комерційну пропозицію виробника. Відповідно до умов п.2.1, 2.2 Контракту № WFA/1 поставка товару може відбуватись декількома партіями за однією специфікацією, при цьому товар, що поставляється декількома партіями за однією специфікацією, повинен відповідати кількості зазначеній у інвойсі. Отже, з інформації в наданих митниці документах, вбачається, що фактурна вартість оцінюваної товарної партії становить 171 689,19 дол США.
Відповідно до пункту 5.2 Контракту №WFA/1 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінні шляхом укладання додаткової угоди. Так, відповідно до пункту 6 Специфікації №2024-1 в редакції Додаткової угоди №5 від 31 травня 2024 року, визначені наступні умови оплати за товар: «передплата в розмірі 104 006,25 дол. США, оплата 66 181,75 дол. США протягом 180 днів від моменту фактичного отримання товару.»
При цьому, підчас митного оформлення спірної партії товару позивач надав митниці платіжні інструкції №906 від 10 липня 2024 року, №940 від 06 серпня 2024 року та виписку з банківського рахунку, якими в сукупності підтверджується здійснення позивачем передплати в розмірі 104 006,25 дол. США за товари Специфікації №2024-1. Термін оплати залишку вартості товару за відповідною специфікацією не сплив, оплата не здійснювалась, а отже, і надати платіжні документи товариство не може з об'єктивних причин. Відповідно до пункту 6 Специфікації №2024-2-z від 05 квітня 2024 року, визначені наступні умови оплати за товар: «Оплата товару протягом 180 днів від моменту фактичного отримання товару.». Термін оплати вартості товару за відповідною специфікацією не сплив, оплата не здійснювалась, а отже, і надати платіжні документи товариство не може з об'єктивних причин. Відповідно до пункту 4, пункту 5 частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості подаються митниці виключно у разі оплати рахунку, а інші платіжні та/або бухгалтерські документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надаються виключно за наявності у декларанта. Варто зауважити, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю. Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 квітня 2018 року у Документ сформований в системі «Електронний суд» 21 листопада 2024 року 8 справі №815/329/17, «фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).
З вищевикладеного вбачається, що позивач на виконання вимог статті 53 МК України надав до митниці усі платіжні банківські та інші бухгалтерські документи, наявні у нього на момент декларування товару, числові показники вартості товару у них не містять розбіжностей, кореспондуються між собою та ідентифікуються з задекларованими товарами. З огляду на вказане, використовуючи відомості наданих позивачем документів митниця мала можливість перевірити числові показники вартості товару та факт здійснення часткової оплати за товар.
Також, у оскаржуваному рішенні та відзиві на позов митниця вказує про не надання позивачем страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
Із вказаного приводу суд зазначає, що з урахуванням пункту 8 частини 2 статті 53 МК України чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось.
Відповідно до базису поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування.
При цьому, позивач стверджує, що страхування товару не здійснювалось. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, вимоги митниці щодо надання страхових документів не узгоджуються з положеннями частини 2 статті 53 МК України.
Також, спірне в даній справі рішення містить інформацію щодо не надання позивачем під час митного оформлення таких додаткових документів, як: копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.
У позовній заяві позивач вказує про неможливість подання вищезазначених документів до митниці у зв'язку із їх відсутністю у нього.
Суд зазначає, що з урахуванням частини 3 статті 53 МК України, вони передбачені як додаткові документи та надаються до митниці у тому випадку, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, пунктом 3.5 та пунктом 3.6 зовнішньоекономічного Контракту № WFA/1 від 01 вересня 2023 року передбачено, що його Сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких такий документи, як копія митної декларації країни відправлення відсутній.
Таким чином позивач, відповідно до умов зазначеного Контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені його умовами.
Вартість товару підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, наданими товариством митниці в процесі декларування товару в спірному випадку, зазначеними вище: специфікаціями, додатковою угодою, рахунком на оплату, платіжними інструкціями щодо здійснення попередньої оплати вартості товару, випискою з рахунку позивача та додатковими документами: прайс-листом та комерційною пропозицією, які не містять розбіжностей та кореспондуються між собою. Таким чином, виготовлення висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями було недоцільним, тому такі висновки відсутні у товариства та митниці не надавались.
Більш того, як вбачається з наведених вище правових норм та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2019 року по справі №804/441/18 та від 18 грудня 2018 року по справі №821/289/18 митний орган може витребувати додаткові документи виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Крім того, Верховним Судом вказано, що частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів. Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості». Також, з приводу ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд, в постанові від 19 березня 2019 року по справі №810/4116/17 вказує, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Так, надані позивачем відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості товару документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована. Окрім того, митницею під час здійснення консультацій щодо митного оформлення не встановлено розбіжностей у поданих товариством документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей. Відтак, вимога митниці про надання зазначених додаткових документів не відповідає положенням статті 53 МК України.
Стосовно твердження відповідача про ненадання позивачем каталогів, специфікацій суд зазначає, що під час митного оформлення товару позивачем до митниці надані наступні документи: Специфікації: №2024-1 та №2024-2-z від 05 квітня 2024 року, комерційну пропозицію виробника та прайс-лист виробника від 26 березня 2024 року, які по своїй суті і є каталогами виробника товару. З урахуванням доводів представника позивача, викладених у позові, у позивача відсутні каталоги виробника товару. При цьому, з урахуванням положень статті 53 МКУ каталог виробника товарів не належить до переліку документів, які повинні обов'язково надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому, враховуючи відсутність у позивача каталогу виробника, вимога відповідача про необхідність його надання суперечить вимогам чинного законодавства України.
Окрім того, у оскаржуваному в даній справі рішення відповідач вказує, що до митного оформлення надано договір про перевезення від 27 грудня 2022 року №2712/917/2022 де перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», хоча у накладних УМВС від 06 вересня 2024 року №548107, №548420, №548487, №548511, №548586 наявна інформація, щодо перевізника PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01- 192 Warszawa. Інформація, яка б підтверджувала причетність PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa до перевезення залізничним транспортом окрім накладних УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa, а також не підтверджено частину транспортного маршруту до Медики, оскільки завантаження згідно з залізничною накладною здійснено у Медика. Суд не погоджується із вказаним доводами з огляду на наступне.
Договір №2712/917/2022, копія якого міститься в матеріалах справи, є договором перевезення і не містить положень щодо надання транспортно-експедиторських послуг.
Окрім того, пунктом 1.2. Договору перевезення передбачено, що на час воєнного стану в Україні відповідно до цього Договору, Виконавець зобов'язується здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторговельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеним Замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання Замовника Виконавець зобов'язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом». Договором передбачені обов'язки Перевізника (пункті 1.2), зокрема здійснити морське (фрахт) та наземне перевезення вантажів в контейнерах згідно узгодженого сторонами маршруту на умовах, передбачених договорами та заявками до нього. По своїй суті, укладений договір №2712/917/2022 містить ознаки договору мультимодального перевезення. Відповідно до статті 128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення». Відповідно до статті 133 цього ж Кодексу за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Відповідно до ст.10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк. Відповідно до ст.12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Наведене свідчить про те, що спеціальними правовими нормами та умовами Договору передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в цьому випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA», залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто компанія «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa» була залучена основним перевізником до виконання наземного (залізничного) перевезення. ТОВ "МОТОТЕХІМПОРТ" з компанією «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa» не має жодних договірних відносин. Після виконання своїх обов'язків щодо перевезення вантажу, компанія Перевізник «Global Container Lines Latvija SIA», виставила товариству єдиний рахунок №L72048 від 04 вересня 2024 року на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення.
На момент митного оформлення товару строк оплати послуг перевезення не настав, а отже позивачем на той час не могли бути надані платіжні документи.
З урахуванням доводів представника позивача, викладених у позовній заяві, в подальшому, поза митним оформленням, позивач сплатив перевізнику вартість транспортних послуг, в підтвердження чого, до позовної заяви долучено копію платіжної інструкції від 10 жовтня 2024 року №1054.
Окрім того, згідно наданих до відповідача міжнарожних залізничних накладних від 06 вересня 2024 року №548107, №548420, №548487, №548511, №548586 відправленняя вантажу відбувалось зі станції Гданськ з подальшим перевантаженням в вагон іншої ширини колії в залізничному терміналі Медика. При цьому, послуги з перевантаження вантажу включені в загальну вартість перевезення.
Вищезазначене, у свою чергу, виключає сумніви відповідача щодо не повноти включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.
З приводу доводів відповідача стосовно того, що копії наданих позивачем платіжних інструкцій від 10 липня 2024 року №906 та від 06 серпня 2024 року №940 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема у графі 70 платіжних інструкцій міститься посилання на реквізити документів, які не стосуються даної поставки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В графах 70 вищезазначених платіжних інструкцій містяться посилання на зовнішньоекономічний контракт №WFA/1 від 01 вересня 2023 року та на Специфікацію №2024-1 від 05 квітня 2024 року із зазначення суми здійсненного платежу.
Зокрема, в платіжній інструкції №906 зазначено про здійснення передоплатати за Специфікацією №2024-1 в розмірі 55 821,97 дол. США, а в платіжній інструкції зазначено про здійснення передоплати за тією ж специфікацією в розмірі 48 184,29 дол. США.
Загальний розмір здійсненої товариством попередньої оплати за Специфікацією №2024-1 складає 104 006,25 дол. США, що відповідає умовам оплати згідно Додаткової угоди №5 від 31 травня 2024 року, копія якої міститься в матеріалах справи та яка надавалась відповідачу під час митного оформлення товару.
Також, оскаржуване в даній справі рішення містить інформацію щодо того, що наданий позивачем Коносамент від 09 липня 2024 року №BW24070780 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає у митного органу сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості.
Суд зазначає, що вказане зауваження на думку суду, не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товарів.
Окрім того, відповідачем не враховано, що наданий коносамент №BW24070780 є телекс-релізом оригіналу коносамента, оформленого компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як перевізником (фрахтувальником) за договором №2712/917/2022. Телекс-реліз - це електронне повідомлення, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі судоходної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання оригіналу коносамента.
Телекс-реліз жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників. Митниця жодним чином не обґрунтувала, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому, доводи митниці щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через те, що телекс-реліз коносаменту не містить будь-яких підписів, штампів, печаток є необґрунтованими. Товариством при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України, та передбаченого «Правилами заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Надані позивачем документи не мають розбіжностей у числових значеннях і у своїй сукупності підтверджують транспортні витрати, як одну з складових митної вартості.
Так, системний аналіз наведених в позові, а також у судовому рішенні правових норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: по справі № 280/4569/19 від 19 серпня 2021 року, по справі №813/8725/14 від 23 липня 2021 року, по справі №826/3100/16 від 09 квітня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та багатьох інших справах.
Крім того, Верховним Судом в постановах від 29 січня 2019 по справі №804/441/18, від 18 грудня 2018 по справі №821/289/18 від 09 липня 2020 року по справі №804/5445/17,07 травня 2020 року по справі №520/2566/19 зроблено наступний правовий висновок щодо положень частини 2 статті 53 МКУ:
"Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.
Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості".
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Таким чином, оскільки зазначені підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та в електронних повідомленнях від митниці декларанту, тобто вони не були пов'язані з недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, а зазначені лише у графі 33 спірного Рішення, то звідси слідує, що вони є протиправними та не могли бути покладені митницею в основу прийнятого рішення, оскільки декларант фактично не був обізнаний з ними, тобто був позбавлений можливості проаналізувати їх та належним чином відреагувати на них в процесі консультацій щодо правильності визначення декларантом митної вартості задекларованої товарної партії.
Відтак, сумніви митного органу суд визнає необґрунтованими та безпідставними.
Також безпідставними є доводи відповідача про ненадання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу, оскільки останнім не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Крім того, відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі або неподання таких документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано витребувано додаткові документи, а вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості недоліки у поданих позивачем документах спростовані в ході судового розгляду справи.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Разом з тим суд встановив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також заявлену митну вартість, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу.
У постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 810/3295/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy» № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, “Moskal v. Poland» № 10373/05).
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на вищенаведені висновки суду.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статі 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 6 761,11 грн. згідно платіжної інструкції № 37287891 від 30 жовтня 2024 року, інших судових витрат не заявив.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 761,11 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403070/2024/000241/2 від 17 вересня 2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 761,11 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят одна гривня 11 коп.)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтею 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 січня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов