06 грудня 2024 рокуСправа №160/15547/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
14.06.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 27.03.2024 № 047150026302.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, зазначені в описовій частині періоди роботи та призначити йому пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.03.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 27.03.2024 № 047150026302 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу. При цьому, позивачеві до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 від 31.03.1983, оскільки дата призову на військову службу містить виправлення та відсутній запис про закінчення військової служби та період роботи з 1985 по 1987 згідно архівної довідки №Г-92-2024 від 07.02.2024, оскільки зазначене прізвище не відповідає паспортним даним. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 (суддя - Сидоренко Д.В.) відкрито провадження у справі №160/15547/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10.07.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, позивачу необхідно мати страховий стаж 30 років, поряд з цим його страховий стаж є меншим (29 років 01 місяць 15 днів).
У зв'язку зі звільненням у відставку судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 , розпорядженням в.о. керівника апарату суду №654д від 04.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/15547/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 справу №160/15547/24 розподілено судді Рищенку А.Ю.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 20.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності матеріали передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.03.2024 № 047150026302 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу (31 рік).
При цьому, зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 на день звернення становить 27 років 10 місяців 28 днів.
Також зазначено, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 від 31.03.1983, оскільки дата призову на військову службу містить виправлення та відсутній запис про закінчення військової служби, та період роботи з 1985 по 1987 згідно архівної довідки №Г-92-2024 від 07.02.2024, оскільки зазначене прізвище не відповідає паспортним даним.
Позивач не погоджується з такими діями пенсійного органу, вважає таку відмову протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ч. 1 та 2 ст. 7 Закону № 1788-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження ним військової служби з 12.05.1983 по 25.06.1985 та період роботи з 08.07.1985 по 06.07.1987.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з наявної у матеріалах справи копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що останній з 12.05.1983 по 28.03.1985 перебував на військовій службі, згідно відомостей військового квитка можна достеменно встановити період проходження такої служби.
Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне страхування» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Також, згідно відомостей копії книжки колгоспника серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 08.07.1985 по 06.07.1987 працював у колгоспі «Комуніст» Апостолівського району Дніпропетровської області.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу періоду військової служби з 12.05.1983 по 28.03.1985 та періоду роботи з 08.07.1985 по 06.07.1987.
При цьому, суд вважає акцентувати увагу на те, що періодом військової служби ОСОБА_1 є саме період з 12.05.1983 по 28.03.1985, а не з 12.05.1983 по 25.06.1985, оскільки дата 25.06.1985 не підтверджена жодними документами, тоді як дата 28.03.1985 є підтвердженою.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2024 №047150026302 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 12.05.1983 по 28.03.1985 та період роботи в колгоспі «Комуніст» Апостолівського району Дніпропетровської області з 08.07.1985 по 06.07.1987 є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд враховує таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.03.2024 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 27.03.2024 № 047150026302.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 12.05.1983 по 28.03.1985 та період роботи в колгоспі «Комуніст» Апостолівського району Дніпропетровської області з 08.07.1985 по 06.07.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.03.2024 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко