Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/2878/2025
м. Київ Справа № 760/627/20
16 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Департаменту патрульної поліції Бобошка Олександра Павловича на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Букіної О.М. у цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У грудні 2019 року представник Департаменту патрульної поліції звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що Департаменту патрульної поліції належить на праві власності транспортний засіб Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
29.02.2016 року близько 22 год. 25 хв. по вул. Народного Ополчення, 10, у місті Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Prius, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував стану дорожнього покриття та здійснив наїзд на перешкоду, у вигляді бетонної глиби. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Солом?янського районного суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі №760/4629/16-п, було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак останнього було звільнено від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Зважаючи, що в результаті події транспортний засіб Toyota Prius було пошкоджено, на замовлення начальника управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Зозулі Ю.Г., судовим експертом Державного науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України було проведено експертне дослідження та складено висновок від 29.11.2016 року № 19/12-3/74.
Вказаним висновком було встановлено, що вартість матеріального збитку завданого транспортному засібу Toyota Prius, складає 72 645, 11 грн.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь відповідача майнову шкоду у розміру 72 645,11 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 26 вересня 2024 року представник позивача Департаменту патрульної поліції Бобошко О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Вказує на те, що у цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій особи поліцейського, тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Вина у вчиненні відповідачем дорожньо-транспортної пригоди 20.02.2016 року вже встановлена постановою Солом?янського районного суду м. Києва від 05.04.2016 року у зв?язку з чим, предметом розгляду у цій справі є лише стягнення шкоди, тобто вирішення приватноправових відносин.
3 огляду на зазначене, за своїм суб?єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Вважає, що у цьому випадку той факт, що майнової шкоди завдано позивачеві суб?єкту владних повноважень під час проходження відповідачем служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.
Сторонит в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце рогляду справи повідомлялись належним чином.
Окрім того, 16 січня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника позивача Департаменту патрульної поліції Бобошка О.П. надішла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
З урахуванням вище зазначеного колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.02.2016 року о 22 год. 25 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota Prius», держномер НОМЕР_3 , рухався по вул.. Народного Ополчення, 10 в м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував стану дорожнього покриття та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді бетонної глиби, чим порушив п.2.3 (б) ПДР України, що призвело до механічних пошкоджень автомобіля.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2016 року відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та звільнений від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Транспортний засіб «Toyota Prius», держномер 1163 є власністю Департаменту патрульної поліції, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 29 листопада 2016 року № 19/12-3/74 вартість матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо- транспортної пригоди, яка відбулася 29.02.2016 року, власнику колісного транспортного засобу «Toyota Prius», номер кузова НОМЕР_4 , 2014 року виготовлення. реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить Департаменту патрульної служби МВС України відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ), станом на момент проведення експертного дослідження складає 72 645,11 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сорок п?ять грн. 11 коп.).
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанії посилався на те, що вказана категорія спорів не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пов'язана з правовідносинами між суб'єктом владних повноважень та особою, яка перебуває на посаді публічної служби.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію»
(далі - Закон) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Статтею 7 Закону передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина перша статті 8 Закону).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону поліцейським
є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка
є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону).
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ,
а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У справі, яка переглядається, вимоги про відшкодування шкоди, стосуються спору з приводу проходження відповідачем публічної служби.
Подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби
(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року
у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18,
від 15 жовтня 2020 року у справі № 320/8119/17, від 18 листопада 2020 року
у справі № 756/12568/18, від 21 лютого 2022 року у справі № 932/14855/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 185/8266/20-ц).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, обґрунтовано вказав, що цей спір є публічно-правовим і його вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема в постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 202/124/19,
від 09 грудня 2020 року у справі № 204/824/18, від 14 грудня 2020 року
у справі № 750/13126/19, від 25 січня 2021 року у справі № 727/7203/18,
від 18 серпня 2021 року у справі № 205/4241/18, в яких спірні правовідносини були подібними (департамент патрульної поліції пред'являв позови до працівників поліції про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження службового транспортного засобу) і суди вказували на необхідність вирішення таких справ у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Департаменту патрульної поліції Бобошка Олександра Павловича.
26 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника позивача Департаменту патрульної поліції Бобошка О.П. надійшла заява про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено її розгляд.
Відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Закриваючи провадження у даній цивільній справі суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, разом з тим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 377 ЦПК України передати справу до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Департаменту патрульної поліції Бобошка Олександра Павловича залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 17 січня 2025 року
Головуючий: Судді: