16 січня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/113/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2994/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І.
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 15994 від 10.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати (а.с. 1-3).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено повністю.
Визнано виконавчий напис № 15994 від 10.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. (а.с. 62-65).
30 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Різник О.О. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн. (а.с. 69-71).
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Різник О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп. (а.с. 82-85).
Не погодившись з додатковим рішенням районного суду, 24 вересня 2024 року генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковський О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в ухваленні додаткового рішення та стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі (а.с. 88-98).
На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду заяви щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу. Вважав, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. є завищеною відповідно до категорії та складності справи. Звертав увагу, що позивач у позовній заяві вказав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які ним було понесено, які складались виключно зі сплати судового збору. Жодного розрахунку витрат на надання правничої допомоги позивачем передбачено не було. Позивачем не надавались документи, що підтверджують надані правничі послуги, не було надано договору на надання правничих послуг, укладеного між адвокатом та клієнтом, переліку наданих правничих послуг, які представник надав позивачеві, вартість наданих правничих послуг, а також не підтверджено оплату таких послуг.
Вказував, що зі змісту рішення по суті спору у даній справи вбачається, що судом було вирішено питання про розподіл судових витрат, вирішено стягнути із відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 488,60 грн. - сума витрат, яка була заявлена позивачем.
Під час розгляду справи про суті спору позивачем не заявлялись витрати на правничу допомогу, не зазначався ї їх розмір 30 000 грн. Представник в тексті позовної заяви зазначила про попередній орієнтовних розрахунок судових витрат понесених лише на сплату судового збору, без зазначення витрат на правничу допомогу. Відтак, відсутні підстави для винесення додаткового рішення у даній справі.
Посилався на те, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу не надав до суду доказів здійснення оплати наданих правничих послуг в сумі 30 000 грн. на поточний рахунок адвоката, відтак, витрат на правничу допомогу не підтверджені належними доказами, проте суд першої інстанції на вказане не звернув увагу.
Звертав увагу, що дана справа не є складною, тому витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. не відповідають критерію їх реальності в зв'язку з відсутністю факт їх дійсності та необхідності, а також не відповідають критерію розумності, оскільки є завищеними. Справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяв ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду. Судова практика в таких справах є сформованою, адвокат не затратив значної кількості часу ні на написання позовної заяви, ні на подальший супровід справи (а.с. 88-98).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, у т.ч. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази.
28 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Різник О.О. подала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 28 листопада 2024 року із наданням можливості подати відзив на скаргу (а.с. 118-122).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Різник О.О. було задоволено, розгляд справи відкладений до 16 січня 2025 року (а.с. 123).
Про розгляд справи апеляційним судом сторони були сповіщені повторно. Апелянт ТОВ «Вердикт Капітал» був повідомлений до Електронного кабінету в ЄСІТС.Повідомлення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Різник О.О., кожного окремо, повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили (а.с. 124, 129-138).
Подавши 28 листопада 2024 року до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 28 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Різник О.О. підтвердила повідомлення та її обізнаність про розгляд справи апеляційним судом, а суд апеляційної інстанції забезпечив реалізацію прав сторони позивача на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відклавши розгляд справи на 16 січня 2025 року.
В свою чергу позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Різник О.О. мали цікавитись рухом справи в суді апеляційної інстанції.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою позивач просив стягнути судові витрат з відповідача та було заявлено попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести позивач у зв'язку з розглядом даної цивільної справи судом першої інстанції у розмірі 992,40 грн. та 494,20 грн. - судовий збір (а.с. 2).
При цьому, попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу заявлено стороною позивача не було. Колегія суддів перевірила матеріали справи та встановило, що позивач та його представник не зазначали про витрати на правничу допомогу і за змістом заяв поданих стороною позивача до суду першої інстанції. Вперше про витрати позивача на правничу допомогу із доданням доказів на підтвердження таких витрат в цій справі заявлено в заяві представника позивача - адвоката Різник О.О. - 30 січня 2024 року, така заява надійшла до районного суду 06 лютого 2024 року (а.с. 69-80).
Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Однак, аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18).
Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позов був заявлений позивачем в січні 2022 року.
28 вересня 2023 року до суду від представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» - Іжаковського О.В. надійшов відзив на позовну заяву до якого було додано клопотання про відмову позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу. Вказана заява була мотивована тим, що позивачем не визначені витрати на правничу допомогу, до позовної заяви не були надані будь-які належні та допустимі документи, які б підтверджували такі витрати та перерахунок коштів адвокату (а.с. 55-57).
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва у даній справі ухвалено 04 січня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 62-65).
При цьому, лише 30 січня 2024 року представник позивача - адвокат Різник О.О. направила до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 30 000 грн. разом з доказами понесення таких витрат (а.с. 69-75).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19, пункт 53 Постанови) зробила висновок про те, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.04.2019 у справі № 817/1889/17.
Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу, подана представником позивача зі спливом строків, передбачених положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи щосторона позивача була обізнана про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
При цьому, у вказаній заяві представник позивача зазначала, що нею було пропущено 5-денний строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу, оскільки вона була відсутня в судовому засіданні, яке відбулось 04.01.2024 року, а ознайомившись з рішенням суду лише 29 січня 2024 року, відразу подала заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с. 70).
Однак, представник позивача - адвокат Різник О.О. не заявляла клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що недодержання процесуальних строків на подання доказів щодо витрат на правову допомогу має наслідком залишення відповідної заяви без розгляду, апеляційний суд доходить висновку, що додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви про стягнення судових витрат без розгляду, оскільки докази понесених судових витрат було подано поза межами строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України і клопотання про поновлення пропущеного строку заявником не було заявлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Заявупредставника ОСОБА_1 - адвоката Різник Ольги Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 16 січня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
Т.І. Ящук