Київський апеляційний суд
15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням системи "Електронний суд" кримінальне провадження № 12023100050000037 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Талліна, Естонія, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.194 КК України,
за апеляційними скаргами прокурора і захисника ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 2 вересня 2024 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2024 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.125, ч.2 ст.194 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України - 200 годин громадських робіт;
- за ч.2 ст.194 КК України - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цим же вироком частково задоволено цивільні позови потерпілих. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн на користь ОСОБА_8 , 50 000 грн на користь ОСОБА_9 і 20 000 грн на користь ОСОБА_10 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити, призначивши ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість. Звертає увагу, що обвинувачений, звертаючись з останнім словом, повністю визнав вину, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті, вибачився перед потерпілими та розкаявся у вчиненому. У зв'язку з цим суд безпідставно не врахував щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання.
На переконання захисника, суд недостатньо мотивував рішення про призначення покарання без застосування положень ст.75 КК України і вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без відбування покарання.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.2 ст.194 КК України - 6 років позбавлення волі; за ч.1 ст.125 КК України - 200 годин громадських робіт; і на підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій, вважає, що призначене за ч.2 ст.194 КК України покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Зазначає, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування вину не визнавав, під час судового розгляду в суді першої інстанції заперечував вчинення ним підпалу квартири, вказував, що не пам'ятає, що трапилось, і що його били потерпілі, а він захищався. Разом з тим, медична документація на підтвердження цих обставин відсутня. Також обвинувачений цивільні позови не визнав і не відшкодував потерпілим завдану шкоду. Така поведінка обвинуваченого, на думку прокурора, вказує на відсутність каяття, у зв'язку з чим призначене судом покарання є неспіврозмірним і не буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи обвинуваченого, який не погодився з апеляційною скаргою прокурора і заперечував свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора і заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 7 січня 2023 року близько 13 години 27 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в спальній кімнаті у квартирі АДРЕСА_3 , реалізуючи умисел на пошкодження чужого майна, за допомогою сірників здійснив підпал жалюзі на вікні в даній кімнаті, внаслідок чого відбулося її загоряння та швидке розповсюдження полум'я зазначеною квартирою. В подальшому о 14 годині 49 хвилин співробітниками Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві, які прибули за викликом, пожежу було ліквідовано.
Крім того, 7 січня 2023 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у вказані раніше квартирі, перешкоджаючи ОСОБА_12 у гасінні пожежі, умисно завдав їй один удар кулаком в ділянку рота, від чого потерпіла впала на підлогу, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у виді синців - у ділянці кута нижньої щелепи справа, у верхнє-внутрішньому квадранті правої грудної залози, на тильній поверхні лівої кисті в проекції голівки 4-ої п'ясної кістки, які згідно з висновком експерта № 042/1-12-2023 від 09.01.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_7 у той же час і в тому ж місці, перешкоджаючи ОСОБА_9 у гасінні пожежі, умисно завдав їй один удар кулаком у ліву частину обличчя, від чого остання впала на підлогу, та приблизно 1-2 удари кулаком у праву частину тулуба та ще 1-2 удари в обличчя, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у виді синців - у ділянці чола справа, в лівій підочній ділянці з розповсюдженням на ліву щоку, в правій поперековій ділянці, які згідно з висновком експерта № 042/1-11-2023 від 30.01.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_7 у той же час і в тому ж місці, перешкоджаючи ОСОБА_10 у гасінні пожежі, умисно завдав їй один удар носком правої ноги в область гомілкостопу правої ноги, від чого вона впала на підлогу, та близько 3-4 ударів кулаками в обличчя, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у виді синців - у правій виличній ділянці, в ділянці горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва, в лівій підочній ділянці, на лівій щоці, на тильній поверхні лівої кисті в проекції голівки 5-ої п'ясної кістки з розповсюдженням до нігтьової фаланги 5-го пальця, на зовнішній поверхні правого гомілковостопного суглобу з розповсюдженням на тильну та задню поверхні стопи до плюснових кісток, які згідно з висновком експерта № 042/1-13-2023 від 30.01.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу; та за ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок і тяжкий злочин, особу винного, який не судимий, не працює, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку і відсутність обставин, які його пом'якшують. Взяв суд до уваги і відношення до вчинених дій та їх наслідків обвинуваченого, який вину у скоєному не визнав і не вжив жодних заходів до відшкодування потерпілим завданої шкоди.
Ці обставини свідчать про байдуже ставлення ОСОБА_7 до потерпілих, відсутність у нього осуду своєї поведінки і спростовують доводи захисника, що суд необґрунтовано не врахував щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання.
Дані про особу обвинуваченого та його поведінка свідчать про відчуття ним безкарності, що в сукупності з обставинами справи свідчить про неможливість його виправлення без відбування покарання. А тому колегія суддів не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Не погоджується колегія суддів і з доводами прокурора про призначення обвинуваченому явно несправедливого покарання через м'якість, які зводяться виключно до позиції захисту обвинуваченого та його поскримінальної поведінки.
Суд взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційних скаргах, і саме таке за видом та розміром остаточне покарання, як призначив його суд, є справедливим, необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому апеляційні скарги прокурора і захисника задоволені бути не можуть.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 2 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні і захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3