Апеляційне провадження № 22-ц/824/3606/2025
Справа № 761/25685/23
про закриття провадження у справі
15 січня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участі секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 21 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду.
09 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Валька І.В. надійшла заява про відмову від позову, в якій представник позивача просив суд прийняти відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати нечинним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року у справі № 761/25685/23 та закрити провадження у справі.
Апеляційний суд, дослідивши заяву про відмову від позову та матеріали цивільної справи, заслухавши думку учасників справи, доходить висновку про задоволення поданої заяви про відмову від позову та закриття у зв'язку з цим провадження у вказаній справі, виходячи із наступного.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно пункту 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відмова від позову є процесуальним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Враховуючи, що право позивача відмовитися від позову передбачено процесуальним законодавством, апеляційний суд приймає відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю та закриває провадження у справі.
Керуючись ст. 206, 255, 256, 373, 374, 381 ЦПК України, суд,
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року визнати нечинним, провадження у вказаній справі закрити.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 16 січня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.