Провадження № 11-кп/824/1719/2025 ЄУН: 761/15162/23Категорія: ст. ч. 4 ст. 185 України Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
8 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року в об'єднаних кримінальних проваджень № 12023100100001242, внесеному до ЄРДР 8 квітня 2023 року, та № 12023100100005287, внесеному до ЄРДР 21 грудня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розважів Іванківського р-н Київської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 2 жовтня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185; ч. 4 ст. 185 КК України,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185; ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України ухвалено виконувати самостійно.
Цим же вироком вирішено питання процесуальних витрат та доля речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості; ухвали новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року, більш суворим за даним вироком, призначити ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років 1 місяць позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням ст. 72 КК України, остаточне визначити ОСОБА_8 до відбуття покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які виконувати самостійно. В решті вирок залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_8 засуджено 2 жовтня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 вчинено 8 квітня 2023 року, тобто, до ухвалення попереднього вироку. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, вчинено ОСОБА_8 13 грудня 2023 року, тобто, після ухвалення 2 жовтня 2023 року вироку Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 162 КК України.
За таких обставин, як наголошує прокурор, призначаючи покарання обвинуваченому, суд повинен був застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України, що зроблено не було, а, відтак, на переконання прокурора, судом не застосовані положення закону про кримінальну відповідальність, які підлягали обов'язковому застосуванню, і наведені обставини є підставою для скасування вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання та постановлення судом апеляційної інстанції в цій частині нового вироку.
Захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого на апеляційну скаргу прокурора подані заперечення, в яких захисник наголошує на тому, що обвинуваченим сплачений штраф за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 162 КК України; окрім того, на переконання захисника, обвинуваченому призначено надмірно суворе покарання. Захисник просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення та прийняти рішення на користь обвинуваченого.
Потерпіла та представник потерпілої юридичної особи, повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких заяв та клопотань не подавали.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги з урахуванням встановлених обставин; захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши доводи, викладені у запереченнях та водночас заявивши клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України відносно обвинуваченого у зв'язку з декриміналізацією; обвинуваченого, який підтримав позицію захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що у період дії воєнного стану, 8 квітня 2023 року приблизно о 14.50 год., перебуваючи за адресою: пров. Політехнічний, 3-В, вирішив, таємно, в умовах дії воєнного стану, викрасти з приміщення магазину «Єва», станок для гоління «Gillet Mach3» з п'ятьма змінними картриджами, три леза в комплекті, який належить ТОВ «РУШ». Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах дії воєнного стану, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 3-В, підійшов до стелажу з засобами для гоління, пересвідчившись, що за його діями ніхто не стежить, взяв зі стелажу станок для гоління «Gillet Mach3» з п'ятьма змінними картриджами, три леза в комплекті, вартістю 695,20 грн. (без ПДВ), та сховав його в нагрудну кишеню своєї куртки. Після цього ОСОБА_8 разом з викраденим станком для гоління «Gillet Mach3» з п'ятьма змінними картриджами, три леза, в комплекті, який знаходився у нього в кишені, покинув приміщення магазину «Єва». Однак, його дії були помічені та зупинені продавцем магазину.
А всього ОСОБА_8 викрав чуже майно, в умовах дії воєнного стану, а саме: станок для гоління «Gillet Mach3» з п'ятьма змінними картриджами, три леза в комплекті, яке належить ТОВ «РУШ», (код ЄДРПОУ 32007740) та завдав матеріальної шкоди зазначеному товариству на загальну суму 695, 20 грн. (без ПДВ).
Дії обвинуваченого, які виразились у вчиненні закінченого замаху (виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі) на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, кваліфіковані судом за ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, 13 грудня 2023 року, в період часу з 11:00 год. по 11:01 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні кафе «Лотрек» в будинку 10/18 по вул. Білоруській у м. Києві, побачив під барною стійкою, де працює бармен, мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite 5G NE Peach Pink 8GB RAM 128 GB ROM», рожевого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 6419 грн., в прозорому чохлі, який належить потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Реалізуючисвій злочинний умисел, направлений на умисне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що його дії носять таємний характер для потерпілого, шляхом вільного доступу, викрав з-під барної стійки мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite 5G NE Peach Pink 8GB RAM 128 GB ROM», рожевого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 6419 грн., у прозорому чохлі, який належить потерпілій ОСОБА_10 , після чого, утримуючи при собі викрадене майно, залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 6419 грн.
Дії обвинуваченого, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 185 КК України.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і докази відносно них відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися. Фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і ніким з учасників апеляційного розгляду кримінального провадження.
Разом з тим, захисником заявлено клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією.
На думку колегії суддів, вказане клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 51 КУпАП до внесення змін наведеним Законом передбачалась відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Диспозицією ч. 1 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
Таким чином, особа, за наявності підстав, за ст. 185 КК України, у взаємозв'язку зі ст. 51 КУпАП, пп.169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, підлягала кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України.
За змістом вироку ОСОБА_8 засуджений за вчинення замаху на крадіжку 8 квітня 2023 року на суму 695,20 грн.
З 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становив 2684 грн., відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1342 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто, у 2023 році - 268, 4грн. (0,2 х (50% х 2684).
З урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, станом на 8 квітня 2023 року ОСОБА_8 вчинені кримінальні правопорушення.
Разом з тим, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, з урахуванням вимог Закону № 3886-IX від 18 липня 20124 року особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наведеного, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням вимог Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів наголошує, що Закон № 3886-IX не є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Проте, зміни, внесені Законом № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.
З огляду на вимоги Закону № 3886-IX, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2023 року - 2684 грн.
Зважаючи на те, що вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_8 , є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону 3886-IX у взаємозв'язку з нормами Податкового кодексу України з 1 січня 2023 року настає кримінальна відповідальність, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду законом усунута караність діяння, вчиненого 8 квітня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_8 , і таке діяння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону 3886-IXвід 18 липня 2024 року).
За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням вимог ст. 417 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню по епізоду від 8 квітня 2023 року, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з чим клопотання захисника у цій частині підлягає до задоволення.
По епізоду від 13 грудня 2023 року жодним з учасників апеляційного розгляду обставини вчинення злочину обвинуваченим, як і кваліфікація його дій, не оспорюються.
Дії обвинуваченого по епізоду від 13 грудня 2023 року правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів доходить такого висновку.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до тяжких злочинів, характер його діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 не працевлаштований, неодружений, утриманців не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є раніше судимою особою; обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, - щире каяття та сприяння розслідуванню провадження; обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в рамках межі покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, по кожному з епізодів обвинувачення відповідно.
Крім того, суд дійшов висновку, що покарання за інкриміновані згідно обвинувального акту діяння, необхідно призначити в порядку, передбаченому ст.ст. 70, 72 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Покарання у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 162 КК України в розмірі 850 грн. за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України підлягає виконанню самостійно.
На переконання суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Як обґрунтовано вказано в апеляційній скарзі прокурора, суд при призначенні обвинуваченому покарання, не врахував належним чином те, що ОСОБА_8 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 вчинено 8 квітня 2023 року, тобто, до ухвалення попереднього вироку.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, вчинено ОСОБА_8 13 грудня 2023 року, тобто, після ухвалення 2 жовтня 2023 року вироку Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 162 КК України.
За таких обставин, як обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі, призначаючи покарання обвинуваченому, суд повинен був застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України.
Разом з тим, з огляду на те, що під час апеляційного розгляду встановлено, що оскаржуваний вирок суду щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню по епізоду від 8 квітня 2023 року, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, на переконання колегії суддів, станом на час апеляційного розгляду положення як ч. 1, так і ч. 4 ст. 70 КК України не підлягають до застосування.
Окрім того, з огляду на те, що ОСОБА_8 як станом на час вчинення 13 грудня 2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, так і станом на час постановлення оскаржуваного вироку - 15 квітня 2024 року, покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн. не було відбуте, на переконання колегії суддів, прокурор обґрунтовано вказав в апеляційній скарзі про незастосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме положень ст. 71 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду встановлено та знайшло своє відображення у матеріалах кримінального провадження, 10 червня 2024 року ОСОБА_8 штраф за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року сплачений, а, відтак, невідбута частина покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 162 КК України відсутня, у зв'язку з чим вимоги ч. 1 ст. 71 КК України не підлягають застосуванню.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185; ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати в частині засудження його за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, і в цій частині кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4