13 січня 2025 року
справа №756/5662/21
провадження № 22-ц/824/377/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року, постановлене під головуванням судді Ткача М.М., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
До Оболонського районного суду м. Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_3 є споживачем послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, проте відповідач належним чином не сплачувала за отримані послуги, допустила заборгованість з їх оплати, яка станом на 01.03.2021 складає заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 39 154,22 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 687,50 грн.
Окрім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 29 684,25 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 369,97 грн.
Позивач вказує, що відповідач користується послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З огляду на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року позов Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18 981 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) гривня 76 копійок, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) гривні 17 копійок, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 39 154(тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири) гривні 22 копійки, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) гривень 28 копійок та витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 (тридцять три) гривні 00 копійок.
В поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачу стало відомо про прийняття спадщини до 17.01.2023 року, що підтверджено клопотанням про поновлення провадження у справі, витребування матеріалів спадкової справи від 17.01.2023 року, але протягом шестимісячного строку та після спливу шестимісячного строку вимоги до спадкоємців про боргові зобов'язання спадкодавця заявлено не було. На час ухвалення судом оскаржуваного рішення позивачем пропущений строк подання вимоги до спадкоємців.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зазначив, що зобов'язання по оплаті боргу є пов'язаним з майном, а не з особою боржника, а тому зобов'язання не може бути припиненим у зв'язку зі смертю. Позивач вважає, що строк пред'явлення вимоги до відповідача не пропустив, оскільки інформація про спадкоємця стала відома позивачу лише 28.01.2023 року, після надходження на адресу суду матеріалів спадкової справи.
Позивач, також вказує на те, що отримавши вказане житло у спадщину, спадкоємець має належним чином його утримувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять в тому числі зобов'язання по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги, померлої ОСОБА_3 надані позивачем за адресою : АДРЕСА_1 .
За висновком суду строк для пред'явлення вимог кредитора до спадкоємця боржника не пропущений.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01.05.2018 року здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат.
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлявся, не відключався.
Крім того, постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Мешканцям будинку, в якому розташована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго".
Судом з'ясовано, що відповідач ОСОБА_3 являлася власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.07.2021 року № 062/14-13214(И-2021) об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29.06.2004 року (а.с.87-88).
Крім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 18.03.2019 року, а отже була споживачем послуг, які надає позивач (а.с. 42).
За змістом ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, який отримував вказані послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 тому у відповідача виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ОСОБА_3 користувалась послугами та не виконувала зобов'язання по сплаті заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Свої зобов'язання ОСОБА_3 виконувала неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості ОСОБА_3 , позивач надав суду в тому числі, розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що станом на 01.03.2021 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 684,25грн. та за послуги гарячого водопостачання у розмірі 3 369,97 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 39 154,22 грн. та з централізованого опалення у розмірі 2 687,50 грн.
З огляду на викладене, у ОСОБА_3 , як споживача, який отримував вказані вище послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 виник обов'язок оплатити вищезазначених послуг.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.06.2021 року.
28.01.2023 року на адресу суду від Одинадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія матеріалів спадкової справи № 708/2021 щодо майна ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із матеріалів спадкової справи № 708/2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 11.11.2022 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, зобов'язання по сплаті заборгованості за житлово - комунальні послуги, померлої ОСОБА_3 надані позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про спадкоємця, який успадкував після смерті ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 стала відома позивачу лише після надходження на адресу суду 28.01.2023 матеріалів спадкової справи № 708/2021.
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц від 15.03.2018 року, наголосив, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.
Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 24.03.2023 серед іншого, залучено до участі у цивільній справі № 756/5662/21 правонаступника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, судом вірно встановлено, що строк, передбачений для пред'явлення вимог кредитора до спадкоємця боржника позивачем не пропущений.
Оскільки боржник померла, то відповідати перед позивачем, на підставі вищезазначеного, за борги спадкодавця має спадкоємець ОСОБА_1 у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України встановлений карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.
Дію карантину, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, востаннє Постановою КМУ від 25.04.2023 строком до 30.06.2023.
Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, позивач звернувся до суду 13.04.2021 року, тобто в період дії карантину.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період до березня 2017 року, позивач доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному з щомісячних платежів суду не надав. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідача заборгованості за період до березня 2017 року задоволенню не підлягають. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до лютого 2021 року трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви у квітні 2021 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18 981,76 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 874,17грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 39 154,22 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 687,50 грн, тим самим частково задовольнивши пред'явлений позов.
Підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення .
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: