Справа № 750/6928/22
Провадження № 6/750/27/25
17 січня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду в справі № 750/6928/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,
29 грудня 2024 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв'язку звернувся до суду із заявою, в якій просить відстрочити до 13 квітня 2026 року виконання зобов'язань за виконавчим листом, виданим 20 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Обгрунтовано заяву тим, що фінансовий стан заявника не дозволяє йому своєчасно виконати судове рішення, оскільки він має інвалідність, потребує лікування, самостійно виховує неповнолітню дочку, не працює, заощаджень немає. Єдиним джерелом доходів сім'ї заявника є пенсії по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника, розмір кожної з яких становить 2725 грн. у місяць, а тому заявник просить відстрочити виконання судового рішення до досягнення його дочкою повноліття.
У судове засідання заявник не з'явився, подав клопотання про розгляд заяви за його відсутності, просив заяву задовольнити.
Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, її представник подав заяву, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення. Також, зазначив, що заявник просить відстрочити сплату судових витрат, а не виконання судового рішення. Крім того, заявник не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своєї заяви. Саме дії відповідачів призвели до збільшення судових витрат.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд заяви за його відсутності, просив заяву задовольнити.
Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судове засідання не з'явилася, подала клопотання, в якому просить заяву розглянути за її відсутності.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - задоволено частково. Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 2 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 02-23, складеного 27 квітня 2023 року судовим експертом Солдатовою Валерією Сергіївною, а саме: 2-5 кухню площею 10,9 кв.м, 2-6 кімнату площею 15,1 кв.м, 2-7 кімнату площею 9,8 кв.м, 4-4 кімнату площею 10,5 кв.м, загальною площею 46,3 кв.м, господарські споруди погреб літ. а5-1, що відповідає частці у праві власності, а також: 2-І веранду площею 4,6 кв.м, 2-ІІ вбиральню площею 1,1 кв.м, 4-1 кімнату площею 14,1 кв.м, 4-2 котельню площею 3,3 кв.м., 4-3 кухню площею 7,0 кв.м, 4-5 коридор площею 4,6 кв.м, 4-6 вбиральню площею 1,3 кв.м, 4-7 шафу площею 0,5 кв.м, 4-8 шафу площею 0,5 кв.м, загальною площею 37,0 кв.м, господарські будівлі та споруди: ганок літ. а9-1, ганок літ. а10-1, альтанку літ. Ж-1, сарай літ. З-1, сарай літ. И-1, надбудову літ. И1-1, навіс літ. и-1, вбиральню літ. К-1, що введені до експлуатації згідно Декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 04.12.2015 № ЧГ 182153380605 та належать ОСОБА_2 на підставі частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України.Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4135 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 3333 грн. 32 коп. витрат на правничу допомогу та 3186 грн. 32 коп. у відшкодування витрат на проведення експертизи, а всього 10654 грн. 64 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2067 грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1666 грн. 66 коп. витрат на правничу допомогу та 1593 грн. 16 коп. у відшкодування витрат на проведення експертизи, а всього 5327 грн. 32 коп. (а.с. 213-218 том 1).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2023 року - змінено, виключено з мотивувальної частини абзац 43 наступного змісту: «Крім того, суд бере до уваги, що збільшення частки позивача у праві власності на житловий будинок на 21% може призвести і до збільшення її частки у праві на земельну ділянку, що потягне за собою порушення прав інших співвласників та призведе до зменшення розміру їх часток на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок та господарські споруди». В іншій частині рішення суду - залишено без змін (а.с. 87-94 том 2).
На виконання судового рішення в даній справі стягувачу - ОСОБА_2 було видано виконавчі листи, а саме про стягнення судових витрат (а.с. 116 том 2).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вирішення питання про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення регламентується статтею 435 ЦПК України, яка розміщена в розділі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша статті 435 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Частиною четвертою 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення суду необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загроза банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Поряд з цим відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року в справі № 796/43/2018 та від 28 травня 2024 року в справі № 906/1035/23.
Крім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача, який проти відстрочення виконання рішення суду про стягнення судових витрат заперечує.
Враховуючи викладене та те, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення про стягнення судових витрат або роблять його неможливим, а тому суд не знаходить підстав для задоволення заяви.
Відповідно до частини сьомої статті 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись статтями 258-261, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду в справі № 750/6928/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя