Справа № 287/2272/24
3/287/1716/25
15 січня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №155725 від 21.10.2024 року вбачається, що 21.10.2024 року, о 16 год. 55 хв., в м. Олевську, по вул. Свято-Миколаївській, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоциклом марки Мінськ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо він неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП не віднесені до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
З огляду на вищезазначене, суд керуючись ч.2 ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1 за наявності доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за нею настає за: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР України).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно встановити, що особа: керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції; або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП вказує, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу серії ЕПР1 №155725 від 21.10.2024 року вбачається, що 21.10.2024 року, о 16 год. 55 хв., в м. Олевську, по вул. Свято-Миколаївській, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоциклом марки Мінськ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду міститься в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до згаданої Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння за наявності таких ознак: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз наведених норм свідчить, що пропонуючи огляд на місці зупинки, працівник поліції має перелічити особі, якій пропонується огляд, виявлені ознаки сп'яніння із занесенням таких до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що є первинним процедурним документом при фіксуванні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наступним кроком є пропозиція пройти огляд в медичному закладі. Вказана пропозиція здійснюється при незгоді особи з результатом проведеного огляду на місці зупинки чи відмови від проходження огляду на місці зупинки. Доказом здійснення вказаної дії є направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке долучається до матеріалів за адміністративним протоколом, який направляється до суду.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд у медичному закладі.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом складання письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
І лише у разі, якщо складено письмове направлення та водій відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом складання письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Тобто, виключно після визначення ознак алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі (з фіксуванням зазначених пропозицій у акті огляду та направленні на медичний огляд) поліцейський вправі складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст.251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
На диску з відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи наявні п'ять відеофайлів. На першому відеофайлі (0000000_00000020241021165821_0170.MP4, тривалістю 00 хв. 23 сек.) відображено процес зупинки службового автомобіля патрульних поліцейських та фрагментарно, як, після зупинки автомобіля, працівник поліції наздоганяє особу чоловічої статті. Другий відеофайл (0000000_00000020241021165936_0171.МР4, тривалістю 08 хв. 00 сек.) починається з діалогу працівників поліції з невідомою особою чоловічої статті, яка як пізніше виявилося є ОСОБА_1 , в ході якого працівники поліції попросили в останнього надати посвідчення водія для встановлення особи. Оскільки, ОСОБА_1 відмовився надавати співробітникам поліції будь-які документи, що посвідчують його особу, працівник поліції повідомив останнього про те, що його буде доставлено до відділення поліції та у зв'язку з цим запропонував пройти до службового автомобіля поліцейських. Проте, ОСОБА_1 категорично відмовився сідати до службового автомобіля, у зв'язку з чим до нього було застосовано спеціальні засоби - кайданки. Після цього відеозапис переривається. Третій відеофайл (0000000_00000020241021180120_0173.МР4, тривалістю 01 хв. 05 сек.) починається з того, що ОСОБА_1 вже знаходиться безпосередньо у відділенні поліції та його ознайомлюють зі складеними відносно нього адміністративними матеріалами за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На четвертому відеофайлі (0000000_00000020241021180234_0174.МР4, тривалістю 00 хв. 35 сек.) відображено відмову ОСОБА_1 від підпису протоколу складеного відносно нього за ст. 185 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В свою чергу, на п'ятому відеофайлі (0000000_00000020241021182910_0175.МР4, тривалістю 05 хв. 18 сек.) відображено процес ознайомлення ОСОБА_1 зі складеними відносно нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 категорично заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Таким чином, із дослідженого у судовому засіданні диску з відеозаписом події не вбачається факту пропозиції працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я, оскільки вказаний диск містить лише відеофайли, які засвідчують як працівники поліції наздогнавши ОСОБА_1 , посадили його до службового автомобіля та вже у відділенні поліції ознайомили зі змістом складених відносно нього адміністративних матеріалів. Зазначене, позбавляє суд можливості встановити чи пропонувалося працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, у встановленому законодавством порядку та перевірити дотримання працівниками поліції вимог законодавства при пропозиції до ОСОБА_1 про проходження вказаного огляду. Також, суд позбавлений можливості встановити, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, працівник поліції зобов'язаний був вказати про відмову водія пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу у відповідному акті, а далі забезпечити його доставку до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану алкогольного сп'яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медзакладі, - скласти відповідний протокол.
Проте, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що міститься в матеріалах справи, не може бути належним та допустимим доказом у справі за відсутності належним чином зафіксованої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду технічними засобами відеозапису. Крім того, яким саме чином поліцейський встановив наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, зазначених в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів суду незрозуміло, адже доданий DVD диск не містить фіксації відповідної події. Враховуючи зазначене, у суду наявні сумніви у достовірності даних внесених до вказаного акту, а тому він не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також, до матеріалів справи на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак формальне складення працівником поліції направлення на огляд не є достатньою підставою забезпечення можливості проведення такого огляду та відповідно не є доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі. При цьому, вказане направлення по змісту та формі не відповідає направленню, яке передбачене Додатком 1 до «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Зокрема, воно скеровано до Олевської ЦЛ, проте на території Олевської територіальної громади функціонує медичний заклад - Комунальне некомерційне підприємство «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради. Також, у ньому не зазначено серії та номера службового посвідчення, ПІБ, спеціального звання особи, яка доставила особу на огляд в заклад охорони здоров'я, відсутній підпис інспектора СРПП.
Крім того, в якості доказу до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано копію протоколу серії ЕПР1 №155738 від 21.10.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Barbera, MessegueandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146), встановлено, що принцип презумпції невинності вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаним належним та допустимим доказом, оскільки такий документ містить в собі лише сумніви, припущення та домисли, а наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП може підтверджуватись виключно постановою суду, яка набрала законної сили.
Відтак вказаний протокол не може бути взятий судом до уваги при встановленні наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах справи також міститься копія постанови серії ЕНА №3313230 від 21.10.2024 року якою ОСОБА_1 притягнуто працівниками поліції до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. Проте, на диску з відеозаписом не зафіксовано моменту складання вказаної адміністративної постанови та процесу ознайомлення ОСОБА_1 із її змістом. Крім того, вказана постанова не є підтвердженням відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення свідків, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Враховуючи зазначене, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не доведена належними та допустимими доказами по справі та не підтверджується наявними матеріалами справи.
Суд звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій при проведенні огляду на стан сп'яніння та оформлення його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Відтак суд вважає, що наведені в протоколі відомості про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дають змоги для безсумнівного висновку про його винуватість, належних доказів матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце для сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 1, 9, 23, ч. 1 ст. 130, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар