Справа № 463/964/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.
Провадження № 22-ц/811/3210/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
09 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,
07.02.2024 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Просила стягувати щомісячно із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі по 7 500 гривень щомісячно на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Позов обгрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2016 року, який було розірвано на підставі рішення суду від 19 серпня 2022 року. Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти проживають разом з позивачем, а відповідач належним чином не бере участь у забезпеченні належного рівня життя дітей.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 07 лютого 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 07 лютого 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 у користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_5 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не аргументував необхідність стягнення аліментів на утримання дітей саме у розмірі 12 000 гривень. Зокрема, батьки мають рівні права та обов'язки, а тому для визначення аліментів у розмірі 12 000 гривень, сторона позивача мала б довести понесення витрат на утримання дітей у розмірі 24000 гривень щомісячно. Натомість у матеріалах справи містяться чеки щодо придбання харчування на суму 14 000 гривень та квитанції про оплату занять з психологом вартістю 1500 гривень. Інших доказів несення витрат на утримання дітей сторона позивача не надала. Вважає, що сума 14 028 гривень на харчування та 2 186 гривень за предмети гігієни та побутової хімії на двох малолітніх дітей на місяць є значно завищеною. Звертає увагу на те, що позивач не узгоджувала з відповідачем відвідування дитиною платного психолога, і відповідач не давав згоду на оплату послуг такого спеціаліста. Відповідач не заперечує свого обов'язку утримувати дітей і систематично надсилав кошти на їх утримання. На даний час, в силу його стану здоров'я, відповідач просив суд призначити йому сплату аліментів у розмірі 4 000 гривень на обох дітей. Таку позицію було аргументовано тим, що відповідач через поганий стан здоров'я втратив можливість працювати та вимушений працювати на 0,25 ставки із заробітньою платою 856,11 злотих (9210,54 гривень). Крім цього, у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме та рухоме майно, що також не враховано судом першої інстанції. Проживаючи в Республіці Польща відповідач також несе витрати на оренду квартири, яку наразі оплачує його співмешканка так як відповідач не має фінансової можливості за станом здоров'я.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 4000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 09 червня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1060.
Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13 жовтня 2016 року), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12 травня 2021 року).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року (у справі №369/7172/22) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Шлюб, зареєстрований 09 червня 2016 року року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1060 - розірвано.
Діти проживають разом з позивачем, що визнається сторонами.
ОСОБА_3 відвідує заклад дошкільної освіти «Веселка», що стверджується відповідною психолого-педагогічною характеристикою на дитину.
ОСОБА_4 навчається в 2-Б класі ліцею «Львівський» Львівської міської ради, відвідує психолога, вартість однієї консультації становить 1500 гривень, що стверджується характеристикою та довідкою психолога ОСОБА_9 , договором про надання психологічних послуг від 05 серпня 2024 року.
Позивач несе витрати на утримання дітей, в тому числі на харчування, одяг, іграшки тощо, що стверджується поданими неї чеками.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів убачається, що дохід позивача за період з січня 2023 року по березень 2024 року становить 45 980 гривень.
Інформація про дохід відповідача за вказаний вище період відсутня.
З довідки від 25 вересня 2024 року, виданої ОСОБА_10 вбачається, що відповідач з 26 червня 2024 року був прийнятий на посаду менеджера на 0,25 ставки. Місячна заробітна плата після відрахувань становить 856,11 злотих.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, розмір витрат на утриманння дітей, з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.
Судом першої інстанції було враховано сукупність всіх обставин, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів. Суд вірно виходив з того, що відповідач зобов'язаний та спроможний надавати матеріальну допомогу дітям у такому розмірі, вважаючи цей розмір обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам дітей. А також те, що такий розмір аліментів не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб дітей.
Відповідач у підтвердження своїх доходів не надав відповідного витягу про його доходи з фіскального органу країни його перебування. Також відповідач не надав доказів у підтверджень обставин відсутності у його власності рухомого та нерухомого майна за межами території України в країні його перебування, в підтвердження можливих обставин його неплатоспроможності.
У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував стан його здоров'я, однак медичні довідки, надані відповідачем, не містять рекомендацій щодо необхідності обмежити режим роботи, потребу у спеціально створених умовах праці, неможливість працювати, отримувати доходи та забезпечувати дітей.
Щодо доводів апелянта про неузгодження відвідування платного психолога з відповідачем, то такі доводи є необгрунтованими, оскільки обрання цього психолога першочергово зумовлено забезпеченням психологічного комфорту дитини, а доказів того, що відповідач звертався з пропозицією до позивача обрати іншого психолога для дитини матеріали справи не містять.
Враховуючи встановлені обставини та положення сімейного законодавства, що регулюють питання обов'язків батьків утримувати своїх дітей, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 17.01.2025
Головуючий
Судді