15 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3481/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024
та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024
у справі № 908/3481/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Будреконструкція»
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Євробудгруп», ?
25.12.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у місті Києві) через підсистему «Електронний суд» повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024 у справі № 908/3481/21.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3481/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.12.2024.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовній практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Проте касаційна скарга ГУ ДПС у місті Києві, хоч і містить посилання на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом не є належним чином обґрунтованою з огляду на те, що скаржник не зазначає норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не наводить обставин справи, до яких ця норма повинна застосовуватись. Таким чином, у касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно надати письмові пояснення, де обґрунтувати підстави касаційного оскарження, а саме (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.
При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.
Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290 ГПК України, Верховний Суд, ?
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024 у справі № 908/3481/21 залишити без руху.
2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський