ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.01.2025Справа № 910/20005/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/20005/23
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморська перлина";
до Міністерства оборони України;
про стягнення 932 749,96 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморська перлина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Міністерства оборони України заборгованість по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), інших платежів у загальному розмірі 744 263,43 грн за період з 01.01.2020 по 12.09.2023, інфляційні втрати у розмірі 140 527,42 грн та 3% річних у розмірі 47 959,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 01.01.2020 по 12.09.2023 Міністерство оборони України, як власник 54 квартир у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, не виконувало належним чином своїх обов'язків з оплати членських внесків, до яких входять оплата витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інші платежі, внаслідок чого у виникла заборгованість перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморська перлина".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20005/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморська перлина" подало до господарського суду відповідь на відзив Міністерства оборони України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.07.2019 в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморська перлина" (далі також - позивач, ОСББ, об'єднання).
Як вказує позивач, Міністерство оборони України (далі також - відповідач) є власником квартир №№ 122, 123, 154, 155, 156, 157, 169, 170, 173, 174, 178, 179, 183, 184, 188, 189, 194, 195, 199, 200, 203, 204, 205, 206, 210, 211, 218, 219, 386, 396, 397, 402, 403, 408, 409, 419, 420, 425, 426, 431, 432, 437, 438, 443, 444, 510, 520, 521, 526, 527, 537, 538, 543, 544 в будинку АДРЕСА_1.
Однак, як стверджує позивач, відповідач в період з 01.01.2020 по 12.09.2023 не виконував належним чином своїх обов'язків з оплати членських внесків, до яких входять оплата витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інші платежі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 744 263,43 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово- комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статтею 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об'єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об'єднання можуть бути встановлені інші обов'язки співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання має право, зокрема: приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднанім внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення (ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частинами 2, 3 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до розділу 2 Статуту ОСББ (далі також - Статут), метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання. Завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За приписами п. 1-3 розділу 3 Статуту, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) грн, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Пунктом 12 розділу 3 Статуту передбачено, що виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених цим Статутом.
Як передбачено п. 14 розділу 3 Статуту, до компетенції правління належить, зокрема, укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.
Відповідно до п. 15 розділу 3 Статуту, рішення правління викладаються у протоколі засідання правління із зазначенням кожним з членів правління результату свого голосування ("за" або "проти"), засвідченого власноручним підписом.
Протоколом № 2/01 засідання правління ОСББ від 14.11.2019 вирішено укласти колективний договір з ТОВ "КАЛОРЕ", внаслідок чого між ОСББ та ТОВ "КАЛОРЕ" укладено колективний договір на послуги з постачання теплової енергії № 4 від 30.11.2019.
Протоколом № 2/02 засідання правління ОСББ від 09.12.2019 вирішено укласти з ТОВ "ТВ-Серрус" договір на надання послуг з вивезення сміття, за наслідком чого укладено договір №146-ЧР від 01.01.2020.
Також вказаним протоколом вирішено укласти колективний договір з ТОВ "Айдом", з яким в подальшому, укладено договір № 00236 від 09.01.2020 на послуги з утримання сайту та колективний договір з КП "Чорноморськводоканал" на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, в наслідок чого укладено договір № 3096 від 01.04.2020.
Протоколом № 4/01 засідання правління ОСББ від 02.03.2020 вирішено укласти колективний договір з ТОВ "Симфонія комфорту" про участь у витратах за договором електроенергії № 03-1042-ПЦВ від 01.01.2019 укладеним з ТОВ "ООЕК" та за договором № И1042 від 26.09.2012, зміненим додатковою угодою №l від 17.04.2019, укладеним з АТ "Одесаобленерго", за наслідком чого було укладено договір № б/н від 01.01.2020.
Протоколом № 4/02 засідання правління ОСББ від 01.04.2020 вирішено укласти колективний договір з ФОП Лук?яновою А.Л., за наслідком чого було укладено договір № 3096 від 01.04.2020.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2 від 20.06.2020 вирішено погодити укладення вищевказаних договорів.
Також вказаним рішенням загальних зборів ОСББ затверджено кошторис та розмір внесків на утримання будинків на 2020-2021.
Додатком до рішення загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2 від 20.06.2020 є розрахунок на витрати на управління багатоквартирним будинком для ОСББ на 2020-2021.
Як передбачено п. 2 розділу 4 Статуту, сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Згідно з п. 2 розділу 5 Статуту, співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2 від 20.06.2020, затверджено розмір внесків на утримання будинку з 2020 року.
Як вбачається з матеріалів, не заперечується сторонами Міністерство оборони України є власником квартир №№ 122 , 123 , 154 , 155 , 156 , 157 , 169 , 170 , 173 , 174 , 178 , 179 , 183 , 184 , 188 , 189 , 194 , 195 , 199, 200, 203, 204, 205, 206, 210, 211, 218, 219, 386, 396, 397, 402, 403, 408 , 409 , 419 , 420 , 425 , 426 , 431 , 432 , 437 , 438 , 443 , 444 , 510 , 520 , 521 , 526 , 527 , 537 , 538 , 543, 544 в будинку АДРЕСА_1 .
Вказані квартири перебувають у власності відповідача з 2016 року.
Вказане також встановлено в рішенні Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі № 916/1489/18.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі № 916/1085/17 встановлено, що відповідачу належать 54 квартири в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 2 691,30 кв.м.
Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А відтак, вказані обставини не підлягають доказуванню.
З наведеного вбачається, що в силу положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Статуту та рішень установчих зборів ОСББ, якими затверджено відповідні кошториси, відповідач зобов'язаний сплачувати на користь об'єднання місячний розмір витрат на утримання спільного майна, визначений рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2 від 20.06.2020.
Однак, у період з 01.01.2020 по 12.09.2023 відповідачем не сплачувалися внески на утримання будинку, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 744 263,43 грн.
При цьому суд вказує, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем внесків на утримання будинку.
Отже, суд зазначає, що відповідач не здійснив оплату належним чином, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 744 263,43 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд вказує, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відхиляються з огляду на наступне.
За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом ч. 1-4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як уже вказувалося судом, частинами 2, 3 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
А відтак, твердження відповідача в частині того, що забудовником не було передано вказані квартири у відповідному до умов договору стані, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок зі сплати на користь ОСББ відповідних платежів та внесків є законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Стосовно тверджень відповідача про відсутності доказів у підтвердження фактичного направлення рахунків для оплати послуг суд вказує наступне.
Як вказувалося судом, відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.
Пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що співвласники зобов'язані, зокрема, виконувати рішення зборів співвласників , своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно з п. 2 розділу 5 Статуту, співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
В свою чергу п. 5 ч. 2 ст. 7 вказаного закону визначено обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тобто, з наведеного вбачається, що обов'язок співвласника здійснити оплату відповідних платежів та внесків не пов'язаний із фактом направлення відповідного рахунку, а пов'язаний з фактом перебування у власності квартири чи приміщення.
А відтак суд приходить до висновку, що твердження відповідача в цій частині є законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Станом на день звернення Державним підприємством "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України до господарського суду з вказаним позовом, воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX не скасовано, а навпроти, продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб Указом Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" від 23.07.2024, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 744 263,43 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 140 527,42 грн інфляційних втрат та 47 959,11 грн трьох процентів річних за період з 01.01.2020 по 23.02.2022.
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами п. 1-3 розділу 3 Статуту, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) грн, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2 від 20.06.2020, затверджено розмір внесків на утримання будинку з 2020 року.
При цьому, у вказаному рішенні не визначено строк, в який співвласник має сплачувати внески на утримання будинку.
Як вказувалося судом, п. 2 розділу 4 Статуту встановлено, що сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Згідно з п. 2 розділу 5 Статуту, співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна досудова вимога позивача № 14/10 від 30.09.2023, в якій ОСББ просило відповідача сплатити заборгованість у розмірі 744 263,43 грн, однак матеріали справи не містять доказів направлення вказаної вимоги на адресу Міністерства оборони України.
Крім того суд вказує, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01.01.2020 по 23.02.2022, а досудова вимога складена 30.09.2023.
Таким чином суд приходить до висновку, що, з врахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у відповідача не виник обов'язок зі сплати заборгованості у розмірі 744 263,43 грн у строк до 25.12.2023 (дата направлення позивачем позовної заяви до Господарського суду міста Києва).
Проте, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до відповідача.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позивача, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся з вимогою до відповідача про сплату заборгованості у розмірі 744 263,43 грн, яку викладено у позовній заяві.
А тому, у господарського суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 140 527,42 грн інфляційних втрат та 47 959,11 грн трьох процентів річних за період з 01.01.2020 по 23.02.2022, а відтак і відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
При цьому суд вказує, що позивачем не подавалося жодних заяв, в яких би визначався інших період прострочення, відмінний від вказаного у позовній заяві.
В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в частині простроченої заборгованості за період з 02.01.2024 (8-й день з дня пред'явлення вимоги, у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України) по день винесення рішення позивачем не заявлялася.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, зокрема, договір про надання правової допомоги № 120/9 МО від 15.08.2022 (далі - договір), укладений між ОСББ (далі - клієнт) та адвокатом Станіславською А. В., ордер серії ВН № 1310559 від 20.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003571, детальний опис робіт (наданих послуг) від 12.12.2023, акт прийняття-передачі наданих послуг від 12.12.2023 на суму 5 000,00 грн, платіжна інструкція № 944 від 12.12.2023 на суму 5 000,00 грн.
Суд зазначає, що до детального опису робіт (наданих послуг) від 12.12.2023 внесено участь у судових засідання (незалежно від їх кількості) вартістю 800 грн, однак дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто судові засідання у цій справі не призначалися, а відтак суд вказує, що покладення вказаних витрат на відповідача є безпідставним та відмовляє у їх задоволенні.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
В свою чергу, суд вказує, що за змістом ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 351,18 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморська перлина" (68004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 43106641) заборгованість у розмірі 744 263 (сімсот сорок чотири тисячі двісті шістдесят три) грн 43 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 351 (три тисячі триста п'ятдесят одна) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 11 163 (одинадцять тисяч сто шістдесят три) грн 62 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко