Запорізької області
19.12.07 Справа № 6/454д/07
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Приватного підприємства “Сокол» с. Семенівна Мелітопольського району Запорізької області
До Закритого акціонерного товариства “ОТП Банк» м. Київ
Про визнання договору недійсним
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: не зв'язався
Від відповідача: Іванов О.О. - дор. від 02.11.2007р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства “Сокол» с. Семенівна Мелітопольського району Запорізької області до Закритого акціонерного товариства “ОТП Банк» м. Київ про визнання кредитного договору недійсним, суддя ,
Позивач в позовній заяві просить визнати недійсним, укладений з відповідачем, договір про надання кредитної лінії № СL 06-063/18-003 від 31.03.2006р., на підставі ст. ст. 6, 626, 627, 651, 1048, 1054, ЦК України, ст. 207 ГК України.
Розгляд справи відкладався, за клопотанням позивача. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 27.11.2007р. продовжено строк вирішення спору на один місяць.
19.12.2007р. розгляд справи продовжено.
Позивач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, в судове засідання двічі не з'явився, документи підтверджуючи поважність причин неявки суду не надав, витребувані судом документи також не надав.
До судового засідання від позивача надійшла заява, в якої позивач просить суд розглянути справу за наявними матеріалами без участі його представника.
Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що договір відповідає діючому законодавству, всі пункті та умови договору були узгоджені сторонами в двосторонньому порядку. Підстави для визнання договору недійсним відсутні. Просить позивачу в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суддя вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
31 березня 2006 року між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна" укладено договір про надання кредитної лінії № СЬ06-063/18-003 з додатками та додатковою угодою (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов Статуту ЗАТ «ОТП Банк" (зареєстрованого Національним Банком України 19.01.2007 року, реєстраційний №273 державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 22.01.2007 року) Акціонерний комерційний банк «Райффайзенбанк Україна", згідно з рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 09.10.2006 року, змінив назву на Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк". Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк" (далі -відповідач) є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна".
05.04.2006 року, згідно з кредитною заявкою позивача на видачу Траншу № 43, відповідач здійснив видачу кредитних коштів позивачу в сумі 1 140 000 гривень; 14.04.2006 року згідно з кредитною заявкою позивача на видачу Траншу № 50, відповідач здійснив видачу кредитних коштів позивачу в сумі 1 070 000 гривень, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, що також підтверджується меморіальним ордером № 10 від 05.04.2006 року та меморіальним ордером № 8 від 12.04.2006 року відповідно. Кредитні кошти позивачем фактично використані, та в період певного часу позивачем сплачувались відсотки за користування такими кредитними коштами, що підтверджується Витягом з Руху коштів по поточному рахунку позивача за період з 01.01.2006 року по 01.11.2007 року.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Вищеописані дії позивача по фактичному прийняттю кредитних коштів, їх використанню та сплаті процентів за їх користування (тобто здійснення позивачем фактичних дій по виконанню кредитного договору) свідчать про реальний намір позивача укласти кредитний договір, про фактичну його згоду зі всіма суттєвими умовами кредитного договору , та про реальне бажання наступу всіх правових та фактичних наслідків від укладання такого кредитного договору.
Аналогічність даних висновків про фактичне прийняття умов та виконання стороною укладеного договору, що, в свою чергу свідчить про визнання позивачем правової дійсності цього договору, підтверджується також статтями 241, 642 Цивільного кодексу України, 181 Господарського кодексу України .
Позивач та відповідач, в двосторонньому порядку, передбачили в договорі пункт 1.4.1.5 в наступній редакції: стороні цім дійшли згоди, що процентна ставка по кредиту збільшується на 2% річних, та складає 19,0% річних, в разі порушення позичальником будь-яких із своїх зобов'язань, встановлених в пункті 2.3 цього договору.
Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 29.03.2006 року пункт 1.4.1.5 кредитного договору (з підпунктами) був викладений сторонами в наступній редакції: сторони цим дійшли згоди, що процентна ставка по кредиту збільшується на 2% (два проценти) річних та складає 21,5 % (двадцять один цілих та п'ять десятих процентів) річних, в разі порушення позичальником будь-яких із своїх зобов'язань, встановлених в п. 2.3. (з підпунктами) цього Договору;
Сторони розуміють, що таке збільшення процентної ставки буде здійснено в разі настання вищевказаних обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору, та сторони згідні з таким збільшенням щодо всієї суми кредиту.
При цьому процентна ставка по кредиту підлягає збільшенню в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому банком було виявлено факт настання будь-якої з подій, посилання на які містяться в п. 1.4.1.5. цього договору (далі - «Дата перегляду процентної ставки").
Банк повідомляє позичальника про таке збільшення процентної ставки протягом перших 5 (п'яти) банківських днів з дати перегляду процентної ставки.
Зменшення процентної ставки , збільшеної відповідно до положень п. 1.4.1.5. цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін при укладенні відповідної додаткової угоди до цього Договору.
Примітка: Підписанням цього договору сторони підтверджують, що визначення плати за кредит, встановлене в п. 1.4. цього договору, цілком відповідає волі сторін. Сторони вичерпно розуміють зміст порядку визначення плати за кредит та окремих елементів цього порядку.
Таким чином, твердження позивача про те, що сторони не погодили суттєві умови кредитного договору є абсолютно неправомірним, абсурдним та таким, що не відповідає дійсності.
Більш того, своїм листом № 96 від 20.07.2006 року позивач сам заявив, що вважає обґрунтованим передбачене умовами кредитного договору підвищення процентної ставки на 2 відсотки, - що зайвий раз свідчить про визнання (а рівно й погодження) позивачем умов кредитного договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути здійснені в письмовій формі та підписані сторонами. Такі зміни та доповнення додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Отже, враховуючи вищевикладені норми законодавства та кредитного договору, та приймаючи до уваги, що оскільки в пункті 1.4.1.5 договору сторони погодились, що збільшення процентної ставки буде здійснено в разі настання вищевказаних обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору, та сторони згідні з таким збільшенням щодо всієї суми кредиту, підвищення процентної ставки в кредитному договорі за своєю суттю та правовою природою жодним чином не є зміною самого кредитного договору (як помилково на це вказує в позовній заяві позивач), а є лише (як це передбачене Цивільним законодавством) зміною прав та обов'язків Сторін, яка може бути викликана певною відкладальною обставиною.
Твердження позивача в позовній заяві про те, що кредитним договором якимось чином обмежені його права та обов'язки, як суб'єкта цивільних правовідносин, є його особистою, нічим не підтвердженою (в тому числі і будь-якими нормативно-правовими актами), та такою, що не відповідає дійсності, думкою.
Більш того, на момент укладення кредитного договору позивач був повністю згодний (це підтверджується підписанням договору та фактичним його виконанням) з тим обсягом прав та обов'язків, які декларувались сторонами в кредитному договорі.
В разі незгоди позивача та/або його непогодження будь-яких умов кредитного договору, позивач мав повне право не укладати кредитний договір, а в разі його укладання - відмовитись від прийняття кредитних коштів відповідача та заявити про свій намір припинити дію кредитного договору.
Згідно статті 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Спірний договір передбачає права та обов'язки обох сторін.
Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач та відповідач в двосторонньому порядку передбачили в договорі порядок внесення змін в договір і фактично передбачили розмір відповідальності, в разі порушення позичальником зобов'язань, встановлених в пункті 2.3 договору.
Посилання позивача на другу частину статті 651 ГК України не обґрунтована, оскільки позивач не звертався до відповідача с пропозицією, та в суд з позовом про внесення змін в договір, або про розірвання договору.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором встановлений іншій розмір процентів. Тобто законодавство не заперечує проти встановлення сторонами іншого розміру процентів.
Згідно зі статтею 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 1054, 1048 ЦК України, розмір та порядок нарахування відсотків є суттєвою умовою договору та встановлюються договором.
Позивач та відповідач встановили в договорі розмір процентів. Договором розмір та порядок нарахування відсотків в сторону збільшення відбувається за волевиявленням обох сторін.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, спірний договір відповідає діючому законодавству , а тому не має підстав для визнання його недійсним.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суддя
В позові відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано та передано на відправку: 19.12.2007р.