Єдиний унікальний №314/702/24 Головуючий в 1 інст.Свідунович Н.М.
Провадження №33/807/121/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
10 січня 2025 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Острика С.Ю., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 180741, складеним 07 лютого 2024 року, 07 лютого 2024 року о 12 годині 48 хвилин по вул.Соборній, 15 у м.Вільнянськ водій ОСОБА_1 керував автомобілем «NISSAN PRIMASTAR», д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», тест № 1452, результат 0,94 проміле. Від додаткового огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що до матеріалів справи долучено 4 відеозаписи, які є відредагованими та не є безперервними, що є порушенням вимог Інструкції.
Також, апелянт вказує, що суд, призначаючи йому покарання, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначив, що обираючи вид стягнення, суд керується правилами ст.33 КУпАП і враховує характер правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини вчинення правопорушення, ставлення до скоєного, а також характер і ступінь його вини, з урахуванням чого вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (без позбавлення права керування транспортними засобами).
Однак, уже в резолютивній частині суд зазначив про застосування також і санкції у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Вважає, що неузгодженість мотивувальної та резолютивної частин між собою свідчить про порушення норм процесуального права.
Водночас, наголошує, що під час апеляційного перегляду діє принцип недопустимості погіршення становища особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував і обставини, що пом'якшують покарання, зокрема його щире каяття у судовому засіданні, відсутність нанесених збитків. Також, суд не врахував, що він проживає у с.Петрівське Запорізького району, де відсутні лікарні, школи, магазини та не ходить громадський транспорт. За таких обставин, транспортний засіб є його єдиним джерелом існування та пересування. Також, він є особою із інвалідністю III групи (ці докази наявні у матеріалах справи), а відтак для постійних поїздок на лікування йому потрібен транспортний засіб. Більше того, с.Петрівське не газифіковане, що спричиняє необхідність здійснювати заготівлю дров для опалення житла та їх перевезення автомобілем.
Крім того, він повідомляв суду, що вживав алкоголь напередодні, перебуваючи у стресовому стані, викликаному через тяжке поранення його сина, його дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам.
На думку апелянта, позбавлення його права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їхнього матеріального становища, лікування та може поставити під загрозу подальше існування.
Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Острика С.Ю., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №180741 від 07 лютого 2024 року, згідно з яким, 07 лютого 2024 року о 12 годині 48 хвилин по вул.Соборній, 15 у м.Вільнянськ водій ОСОБА_1 керував автомобілем «NISSAN PRIMASTAR», д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», тест № 1452, результат 0,94 проміле. Від додаткового огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. Огляд проводився за допомогою Alcotest Drager 6810. В результатах огляду зазначено, що проба позитивна -0,94 % проміле;
- у направленні від 07 лютого 2024 року на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- у роздруківці Alcotest Drager 6810 від 07 лютого 2024 року №1452;
- у копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1393833 від 07 лютого 2024 року, складеної щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Як убачається з оскаржуваної постанови, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 вину не визнав.
Захисник-адвокат Острик С.Ю. при розгляді справи в суді першої зазначив, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення наявні ознаки порушення патрульними п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року №1026, зокрема безперервність відеозапису викликають обґрунтовані сумніви. Очевидні факти порушень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 № 1026, вказують на відсутність належних, допустимих та достовірних доказів, які поза розумним сумнівом доводять факт наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просив закрити провадження у справі.
При апеляційному розгляді ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Острик С.Ю. навели доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставності позбавлення його права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що при накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Таким чином, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, яке за будь-яких умов не може вважатися малозначним.
Те, що в мотивувальній частині постанови суду не відображено висновків суду щодо необхідності накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення окрім штрафу ще і у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не є тим недоліком, який тягне за собою безумовне скасування оскаржуваної постанови.
Доводи апелянта про необхідність застосування до нього адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами не узгоджуються з вимогами Закону.
Стосовно посилання апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, а також про те, що цей запис є змонтованим, в матеріалах справи немає.
Будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги, сторона захисту в т.ч. ОСОБА_1 не заявляли.
В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.
Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
У зазначеному протоколі міститься підпис самого ОСОБА_1 без жодних зауважень.
Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.
Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.
Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.
Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При дослідженні матеріалів справи, серед іншого і при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 314/702/24