Провадження № 22-ц/803/838/25 Справа № 215/4589/24 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
15 січня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/4589/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Квятковського Я.А., -
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якої зазначає, 19.04.2019р. він звернувся до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області з заявою, вхідний номер С-27, яка не була розглянута відповідно до ЗУ «Про звернення громадян», чим йому завдано моральні страждання. За захистом своїх прав він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який рішенням від 03.02.2020р. справа №160/12016/19 визнав дії відповідача протиправними.
А тому, просить стягнути за рахунок державного та місцевого бюджетів у рівних частинах на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича 1 211 200 грн.
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2024 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, бо в справі, що зазначає суддя був змінений відповідач, і не є тотожним у справі, що розглядається.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ГУНП не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2024 року у цивільній справі №215/4589/24 законною та обґрунтованою.
Вважає, що суд першої інстанції, при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі вірно з'ясував, що 15.04.2021 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного розгляду звернення позивача до поліції від 19.04.2019 року, яке 29.06.2021 набрало законної сили. Тобто, у провадженні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської вже перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому це є підставою для відмови у відкритті провадження.
03 лютого 2020 року по справі №160/12016/24 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено рішення за позовом ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, яким позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області, яка виразилась у відсутності розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.04.19р. вх. С-27. Зобов'язано начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 19.04.2019 року за вх. № С-27 та надати відповідь у відповідності до норм встановлених законом. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
30.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (справа №215/6042/20, провадження №2/215/875/21) з позовною заявою до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення від 03.02.2020 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №160/12016/19, в якій просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди бездіяльністю підлеглого Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. в сумі 840 800 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення від 03.02.2020 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №160/12016/19 - відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року (справа №215/6042/20, провадження №22-ц/803/10229/21) апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року залишена без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С.Ф. від 17 червня 2022 року (справа №215/6042/20, провадження №61- 2307ск22), який розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Беручи до уваги викладене вважає, що доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Крім того, акцентують увагу колегії суддів, що начальник Тернівського відділення поліції Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є належним відповідачем по даній справі.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явились, про день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, як не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вказує, що він 19.04.19р. звернувся до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області з заявою, вхідний номер С-27, яка не була розглянута відповідно до ЗУ «Про звернення громадян», чим йому завдано моральні страждання. За захистом своїх прав він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який рішенням від 03.02.2020р. справа №160/12016/19 визнав дії відповідача протиправними. А тому, просить стягнути за рахунок державного та місцевого бюджету у рівних частинах на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди через протиправну бездіяльність Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича 1 211 200 грн.
При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що 15.04.2021 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного розгляду звернення позивача до поліції від 19.04.2019 року; яке 29.06.2021 набрало законної сили.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції враховував, що у провадженні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської вже перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому це є підставою для відмови у відкритті провадження.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог статей 55, 124 Конституції України та статі 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який подано.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно статі 129-1 Конституції України та статі 18 ЦПК України є обов'язковим для усіх органів та осіб.
Наведене повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
30.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (справа №215/6042/20, провадження №2/215/875/21) з позовною заявою до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення від 03.02.2020 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №160/12016/19, в якій просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди бездіяльністю підлеглого Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. в сумі 840 800 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення від 03.02.2020 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №160/12016/19 - відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі №215/4589/24, суд першої інстанції послався на наявність рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року у справі №215/6042/20, що залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, вирішено аналогічний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року набрало законної сили 08 грудня 2021 року.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні заяви ОСОБА_1 по справах №215/4589/24 та №215/6042/20 є тотожними, по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є обґрунтованими.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв